Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2020 року у справі №320/3475/19

УХВАЛА

21 квітня 2020 року

Київ

справа №320/3475/19

адміністративне провадження №К/9901/8719/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року

у справі №320/3475/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Корм"

до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової служби України,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне сільськогосподарське підприємство "Добробут"

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1153643/42749617 від 03.05.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 11.04.2019. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №3 від 11 квітня 2019 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Корм" в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом сплати судового збору та подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з посиланням на пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки станом на дату винесення даної ухвали зазначені в ухвалі суду від 10 лютого 2020 року недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуто, зокрема не надано заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав (поважних причин) для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин, що до дати отримання копії оскаржуваного судового рішення апелянтом суду.

Відповідач оскаржив ухвалу суду апеляційної інстанції від 02 березня 2020 року в касаційному порядку. 27 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу відповідача залишено без руху, надано скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору та навести підстави, на яких подається касаційна скарга.

10 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків, посилаючись на неможливість сплатити судовий збір через відсутність фінансування.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 02 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та не наведено поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не зазначено жодних поважних причин пропуску строку на звернення до суду з даною скаргою у період з 23 січня 2020 року по 26 січня 2020 року.

Державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №320/3475/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Корм" до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової служби України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне сільськогосподарське підприємство "Добробут" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер