УХВАЛА

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/6302/17

адміністративне провадження № К/9901/14/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №826/6302/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс-1" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИЛ:

04.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс-1" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.12.2016 №0035211201 та №0035221201.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020, у позов задоволено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс-1" податку на додану вартість.

За результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом складено акт від 18.10.2016 № 5514/26-56-12-01-18 про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, з висновками про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно поданих декларацій з ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 05.12.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача на підставі статті 126 ПК України за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ штрафних санкцій:

- № 0035221201 у розмірі 4 185,60 грн (за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 41 856 грн);

- № 0035211201 у розмірі 6 721,57 грн (за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 33 607,85 грн).

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку що прийняті Головним управлінням ДПС м. Києві податкові повідомлення-рішення від 05.12.2016 № 0035211201 у розмірі 4185,60 грн та №0035221201 у розмірі 6721,57 грн протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №826/6302/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У касаційній скарзі відповідач зазначив, що справа становить значний суспільний інтерес або виняткове значення для учасника справи.

Проте, Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено в чому саме полягає виняткове значення для відповідача та не зазначено обставини, які виділяють її вимоги якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду подібних справ.

Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від

21.12.2016 № 1801-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 160000 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2016 № 0035211201 у розмірі 4 185,60 грн та №0035221201 у розмірі 6 721,57 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.06.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №826/6302/17 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №826/6302/17 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова