Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №813/2158/18

УХВАЛА

18 квітня 2019 року

Київ

справа №813/2158/18

касаційне провадження №К/9901/10446/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л. І. (суддя-доповідач), Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 813/2158/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентарок" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.09.2018, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №13 від 20.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.03.2018 року №659490/40652647; визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №20 від 28.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.04.2018 року №655519/40652647; визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №16 від 22.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.04.2018 року №659510/40652647; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати датою подання в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №13 від 20.03.2018 року, №20 від
28.03.2018 року та №16 від 22.03.2018 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАРОК".

Головне управління ДФС у Запорізькій області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 813/2158/18 є вимоги про: визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №13 від 20.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.03.2018 року №659490/40652647; визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №20 від 28.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.04.2018 року №655519/40652647; визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №16 від 22.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.04.2018 року №659510/40652647; зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати датою подання в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №13 від 20.03.2018 року, №20 від 28.03.2018 року та №16 від 22.03.2018 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАРОК"

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що подані позивачем пояснення та копії документів підтверджують здійснення господарської операції з контрагентами за результатом яких складені податкові накладні №13 від 20.03.2018, №16 від 22.03.2018 та №20 від 28.03.2018, такі господарські операції здійсненні в межах господарської діяльності товариства, є фактичними, ознаки порушення вимог законодавства щодо складення товариством первинних документів відсутні, подані документи в своїй сукупності є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН. В свою чергу податковим органом не вказано якому саме критерію ризикованості платника податку відповідав позивач, а також не зазначено документів, яких позивачем не було подано контролюючому органу на підтвердження реальності господарських операцій.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційні скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк

Т. М. Шипуліна