УХВАЛА

11 квітня 2019 року

Київ

справа №810/959/17

адміністративне провадження №К/9901/9306/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №810/959/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІКОМ" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРРІКОМ" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 22.02.2017 №663-Ю; визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування пені на суму податкового боргу у розмірі 30772,91 гривень та фактичного стягнення пені з поточних платежів ТОВ "БЕРРІКОМ" за оренду землі; зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області здійснити відповідні сторнування в інтегрованій картці ТОВ "БЕРРІКОМ" по орендній платі з юридичних осіб облікових даних в частині скасування податкового боргу у сумі 30772,91 гривень, з метою припинення подальшого безпідставного нарахування штрафних санкцій та пені.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2017 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 22.02.2017 №663-Ю; визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування пені на суму податкового боргу у розмірі 30772,91 гривень та фактичного стягнення пені з поточних платежів Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІКОМ" за оренду землі.

04.07.2017 позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, мотивуючи її тим, що Київським окружним адміністративним судом, при прийнятті постанови від 26.05.2017, не вирішено позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у Київській області здійснити відповідні сторнування в інтегрованій картці ТОВ "БЕРРІКОМ" по орендній платі з юридичних осіб облікових даних в частині скасування податкового боргу у сумі 30772,91 гривень, з метою припинення подальшого безпідставного нарахування штрафних санкцій та пені.

Додатковою постановою Київського окружного адміністративного суду від
01.08.2017, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІКОМ" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Зобов'язано Головне управління ДФС у Київській області здійснити відповідні сторнування в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІКОМ" по орендній платі з юридичних осіб в частині скасування податкового боргу у сумі 30772,91 гривень.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 додаткова постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 03.04.2019.

В той же час статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та КАС України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених статтею 328 КАС України.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак, лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пунктів шостого, десятого названої норми процесуального закону для цілей статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчинюється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини 1 статті 4 КАС України).

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, враховуючи, що предметом даного позову, окрім вимог немайнового характеру, є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №810/959/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРРІКОМ" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко