УХВАЛА

27 лютого 2019 року

Київ

справа №826/5582/18

адміністративне провадження №К/9901/4906/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

В квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від 03 січня 2018 року №531641/35950685; зобов'язання відповідача зареєструвати розрахунок коригування №34 від 08 листопада 2017 року до податкової накладної від 19 жовтня 2017 року №88, який складений ТОВ "Стандарт Трейдінг".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2018 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від 03 січня 2018 року №531641/35950685; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунок коригування №34 від 08 листопада 2017 року до податкової накладної від 19 жовтня 2017 року № 88, який складений товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг".

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, ДФС звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в системі діловодства 20 лютого 2019 року), в якій просить ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки, на думку заявника, строк апеляційного оскарження у даному випадку пропущено з поважних причин, зокрема у зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, та здійснення безспірного списання коштів з рахунків установи, що зумовило повернення первісної апеляційної скарги, поданої у межах встановленого процесуальним законом строку.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Окружний адміністративний суд м. Києва розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та 23 червня 2018 року прийняв рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вперше подана відповідачем апеляційна скарга ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року була залишена без руху у зв'язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору й суд відмовив в задоволенні клопотання ДФС про звільнення від його сплати. При цьому контролюючому органу встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення вказаного недоліку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року задоволено клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2018 року й продовжено йому такий строк на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

В межах встановленого судом строку недолік апеляційної скарги усунуто не було, натомість заявлено повторне клопотання про продовження строку на усунення недоліку, яке обґрунтовано неможливістю сплати судового збору у зв'язку з зупиненням операцій на рахунках Державною казначейською службою України, однак ухвалою від 25 вересня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд, прийшовши до висновку про неможливість задоволення вказаного клопотання, повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, як це передбачено положеннями частини 2 статті 298, пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

В листопаді 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга відповідача, яка, зважаючи на її подання поза межами строку апеляційного оскарження й ненаведенням поважних для його поновлення, а також в зв'язку зі сплатою судового збору на реквізити неналежного суду, відповідно до приписів статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року була залишена без руху із встановленням десятиденного з дня отримання копії ухвали строку, упродовж якого податковий орган, зокрема, мав право вказати інші підстави для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

До закінчення встановленого судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому як на поважні підстави для цього посилався на законодавчу неврегульованість строків повторного звернення з апеляційною скаргою, крайній річний строк апеляційного оскарження, а також на те, що ним вживалися заходи для сплати судового збору, але через зупинення операцій з бюджетними коштами він не мав можливості його сплатити, що, в свою чергу, спричинило повернення первісної апеляційної скарги, поданої своєчасно.

Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки. (пункт 4 частини 1 , частина 2 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Трейдінг" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду