04.03.2019    Просмотров:  1880
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

У Львові суддю Ігора Ганича виправдали від хабарів, бо докази в його справі знищено

Верховний суд поставив крапку у багаторічній судовій епопеї в хабарницькій справі судді Ганича.

Касаційна інстанція 19 лютого підтримала рішення апеляції про скасування вироку 2015 року, за яким судді загрожувало 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Кримінальне провадження закрито у зв’язку невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати.

Весь цей час суддя Залізничного райсуду м.Львова Ігор Ганич перебував під підпискою про невиїзд.

Формально з посади судді він вийшов у відставку у грудні 2017 року, хоча останні 7 років рішення не ухвалював і був відсторонений.

Ганичу інкримінували два епізоди. У листопаді 2010 суддя відмовив у позові про розірвання шлюбу. Після розгляду справи чоловік зайшов в кабінет судді, оскільки дружина подала ще інші позови. І тут суддя начебто став натякати на необхідність подякувати. Свідок пригадав таку фразу: «…Ви ще за першу справу не розрахувались, а тут вже за іншу питаєте…», «… спочатку то вирішили, а потім, то вирішим…». Служитель Феміди запропонував визначити суму на власний розсуд. За вказівкою судді чоловік вийшов на балкон і відрахував 2 400 грн. Далі Ганич вимкнув світло і отримав гроші. Саме таку версію в СБУ озвучив заявник. Суддя ж вину не визнавав і запевняв, що брав свідоцтва про народження дітей, але чому поклав їх у внутрішню кишеню піджака – пояснити не міг.

Зустріч фіксувалася, але суддю не затримали. А в лютому 2011 Ганича затримали вже за підозрою в отриманні 400 тис. грн.  Пакет з грошима вилучили в його кабінеті при обшуку. «…То трохи зле, але нехай…», – саме так нібито коментував передачу служитель Феміди, адже хотів отримати нагороду в іноземній валюті – 50 тис. доларів.

Кошти передавав адвокат на сходовій клітці за постановлення у кримінальній справі вироку не пов’язаного з позбавленням волі, з призначенням іспитового строку. Особі пред’явили обвинувачення за контрабанду, відмивання грошей, незаконне використання валютних рахунків за межами України і ухилення від сплати податків.

Виглядало все так, що в жовтні 2010 суддя вийшов із відпустки і дізнався, що на нього розподілили дану справу, яка вважалась складною. Суддя запросив до себе адвоката, щоб поговорити… Далі, уже за версією адвоката, Ганич повідомив, може виправдати його клієнта, за однієї умови і, вставши з-за столу, показавши пальці обох рук, та вголос додав: «… це з нулями ….».

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений, не погоджуючи свою позицію з адвокатом, заявляв різні клопотання, змушуючи суддю Ганича ходити по кілька разів до нарадчої кімнати, однак всі клопотання були відхилені. Напередодні чергового судового засідання потрапив у ДТП і в суд не з’явився. Тому під час засідання Ганич висловлював своє незадоволення з приводу неявки обвинуваченого, сказав зателефонувати останньому, і взявши телефон, повідомив, щоб більше подібного не повторювалось, інакше він змінить йому запобіжний захід. Наступного разу обвинувачений заявляв відвід судді, але його не задовольнили. У подальшому, як стверджував потім підсудний, суддя Ганич вів себе упереджено, запитання свідкам ставив з обвинувальним ухилом, допомагав давати відповіді. Виходячи з залу судового засідання, Ганич буцімто звернувся до підсудного: «…Зливай воду, хай адвокат працює». Обвинувачений і його захисник зрозуміли це як натяк на засудження до реальної міри покарання у випадку не передання грошей.

Заяву в СБУ про вимагання написав підсудний, причому як на суддю, так і на свого адвоката, який спілкувався з Ганичем, оскільки не знав, хто з них і яку суму вимагає. Адвоката потім також судили за ч.1 ст.369 КК і у 2014 справу закрили у зв’язку із закінченням строків давності.

Спочатку Ганич стверджував, що то провокація і пакет йому підкинули. Як аргумент суддя наводив факт, що з працівниками правоохоронних органів були особи, які мали відеокамеру і, знявши епізод вилучення грошей, покинули кабінет для виготовлення репортажу для каналу «ЗІК».

Але в кабінеті судді працювала і прихована камера. Є запис, де видно, що суддя сам заносить у кабінет пакет, який потім вилучили правоохоронці. Побачивши це Ганич заявив, що це був інший пакет, де був проект вироку в іншій справі, який він роздрукував, щоб почитати вдома. Цей проект вироку Ганич того дня начебто забрав в архіваріуса суду. Однак архіваріус цього не підтвердила

Інші працівники суду намагалися допомогти Ганичу, адже той тут працював більше 20 років. Секретар дала показання, що вже після обшуку знайшла в кабінеті за спинкою стільця сірий кульок, у якому був обвинувальний акт і проект вироку. Помічник стверджував, що готував такий проект. Голова суду сказав, що архіваріуса кілька разів викликали на допити в СБУ і вона плакала після цього, а секретар суду говорила, що архіваріус була в пригніченому стані. Натомість остання тиску на неї з боку СБУ не підтверджувала. Суд розцінив показання свідків як спробу створення алібі судді, зазначивши, що кабінет не був опечатаний, працівники суду мали до нього доступ і інший сірий пакет могли підкинути значно пізніше після обшуку.

Криміналістична експертиза показала, що відеозвукозаписи з кабінету судді не мають ознак монтажу і їх запис проводився безперервно. Крім того, у розмові звучать статті кримінального кодексу, у яких і обвинувачувався заявник, а слово «п’ятдесят» звучить саме від судді.

18 травня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області засудив Ганича до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На вирок подали апеляцію і екс-суддя залишився під підпискою про невиїзд.

24 січня 2018 Апеляційний суд цей вирок скасував. З’ясувалося, що матеріалах суду відсутні ухвали слідчого судді щодо проведення НСРД, що тягне за собою визнання їх результатів недопустимими доказами. Ці ухвали стороні захисту на стадії закінчення досудового розслідування не відкривалися. Тому суд не мав права допустити їх в якості доказів. У зв’язку зі знищенням цих документів, також не було можливості відкрити та дослідити їх і під час розгляду справи судом.

Апеляційний суд Львівської області повідомив, що постанова в оперативно-розшуковій справі виносилась, але документи знищені у встановленому законом порядку ще у 2011 році.

В СБУ оперативно-розшукова справа щодо Ганича і адвоката була заведена ще в березні 2010, тобто за рік інкримінованого епізоду і за рік до написання заяви.

Матеріали зберігались до лютого 2014 року, а далі «у зв’язку з політичними подіями в Україні, керівництвом УСБУ було прийнято рішення про знищення» оперативних розшукових справ, серед яких і справа судді Ганича.

Акт на знищення документів затверджений 18.02.2014 р. начальником УСБУ у Львівській області Криленком В.І. Відповідно до цього акту, усього знищено 21 справу, копіювання матеріалів не проводилось.

На думку апеляційного суду, факт заведення оперативно-розшукової справи щодо судді Ганича та адвоката за більш ніж 6 місяців до того, як на суддю Ганичу було розподілено дану справу, отримання працівником СБУ більшої частини коштів, які повинні були бути надані судді Ганичу до моменту надходження заяви про вимагання грошей до правоохоронних органів, вказує на те, що ці докази були зібрані з істотним порушенням кримінального процесуального закону і не можуть вважатися належними та допустимими.

Самих показань заявників про передачу коштів суд визнав недостатнім, а інші свідки очевидцями злочинів не були і давали показання з чужих слів або ж є співробітниками правоохоронних органів.

Крім того, Апеляційний суд вирішив, що Ганич взагалі не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру йому як судді вручено не генпрокурором і не його заступником.

Апеляційний суд дійшов висновку, що не встановлені достатні докази для доведення в суді винуватості Ганич ст.368 ч.3 КК України, і вичерпані можливості їх отримати, оскільки справа поверталася для проведення додаткового досудового розслідування.

Прокурор подавав апеляційну скаргу, зазначаючи, що Апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів. Однак Верховний суд з цим не погодився, вказавши, що Апеляційний суд не встановлював інших обставин у справі, аніж ті, які були встановлені судом першої інстанції, натомість, вказав на очевидні порушення процедури отримання доказів.

Також прокурор доводив, що в апеляції справа розглядалась незаконним складом суду, оскільки суддя Філюк Т.П. раніше брав участь в апеляційному розгляді, коли справу Ганича було направлено для проведення додаткового розслідування.

Але Верховний суд зіслався на ст. 76 КПК, що не встановлено заборони повторної участі судді у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції у випадку, коли такий суддя раніше у складі колегії приймав рішення про скасування вироку суду першої інстанції

Джерело: Судовий репортер

1880
Просмотров
1
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: