Суперечності в сукупності, або як стягнути витрати на адвоката в наказному провадженні

У наказному провадженні склалася суперечлива судова практика щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Адже наявні законодавчі колізії, що потребують нормативного врегулювання. (Джерело: З&Б)

За гіршим сценарієм

У ст.126 Господарського процесуального кодексу визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас у ст.147 ГПК передбачено стягнення на підставі судового наказу як особливої форми судового рішення за фактично безспірними вимогами. Судовий наказ є особливою формою рішення, що видається за результатами розгляду вимог, передбачених у ст.148 ГПК. При цьому їх розгляд здійснюється судом без повідомлення (виклику) заявника та боржника.

У питанні відшкодування адвокатських витрат у межах наказного провадження судова практика склалася таким чином. Якщо вартість послуг адвоката включена до тексту заяви про видачу наказу на стягнення коштів у порядку наказного провадження, вони є доведеними та сумірними (як щодо заявленої до стягнення суми, так і обсягу послуг). Такі витрати, швидше за все, задовольняються судом, як і витрати на судовий збір відповідно до ст.155 ГПК.

Якщо ж про відшкодування послуг адвоката заявлено після розгляду основної заяви, тобто після видачі судового наказу, ситуація ускладнюється. Адже порядок розгляду заяви про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті встановлений в ст.221 ГПК. Проте її дія поширюється на справи, які розглядаються в порядку позовного провадження.

Отже, кожна норма сама по собі є ідеальною, але їх застосування в сукупності спричиняє труднощі на практиці. Тому й складається практика, за якою має місце переважно гірший сценарій — відмова в задоволенні такої заяви, оскільки адвокати в наказному провадженні заявляють завищені та необґрунтовані суми вартості своїх послуг.

Процесуальні колізії

За загальним правилом, з метою дотримання положень ч.2 ст.221 ГПК для вирішення питання про судові витрати призначається засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З метою забезпечення рівності учасників провадження, заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу слід розглядати з повідомленням заявника та боржника. Проте спірним залишається питання, чи може суд вчиняти вказані процесуальні дії в межах наказного провадження.

При цьому є й такі проблеми. Насамперед необхідно визначити, чи може в наказному провадженні бути додаткове рішення в порядку стст.221 244 ГПК, ухвалене за результатами розгляду клопотання про розподіл судових витрат.

Крім того, досить складним є питання дотримання правил процесу: чи слід суду переходити до розгляду клопотання про розподіл судових витрат за правилами загального позовного провадження в разі, якщо заявлена до відшкодування вартість адвокатських послуг є надмірною та несумірною із сумою позову та виконаними роботами, тобто є такими, що потребують доказування?

Ці питання виникли в ході застосування норм, які, за правилами господарського процесу, не потраплять на вирішення до Верховного Суду через малозначність. Тобто із цих питань не може бути сформовано єдиної практики. Тому розв’язати ці колізії має законодавець.

Отже, наказне провадження, що з᾽явилося в українському судочинстві як один з видів найкращої європейської практики, є самостійним спрощеним видом судового провадження. Проте потребує незначного вдосконалення.

Автор новини: Світлана ОЛЕНЕНКО, начальник аналітично-статистичного відділу Господарського суду Черкаської області