Угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, які протирічать інтересам суспільства, затвердженню судом не підлягають (Печерський районний суд у справі № 757/16018/20-к від 10.06.2021)

Фабула судового акту: Чинний кримінальний процесуальний закон як одну з новацій передбачає окремий вид кримінального провадження, а саме провадження на підставі угоди (ст. 474 КПК України).

Видами таких угодам є: угода про примирення обвинуваченого із потерпілим (ст. 471 КПК України), а також угода про визнання винуватості (ст. 472 КПК України).

Одними із основних умов укладення угоди про примирення є строк відшкодування шкоди завданої злочином чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Але укладення такої угоди ще не гарантує її затвердження судом, оскільки таке затвердження є правом, але не обов’язком суду.

Так, згідно ч. 7 ст. 474 КПК України відмовляє у затвердженні угоди, зокрема, у разі якщо умови угоди про примирення протирічать інтересам суспільства.

І знову ж таки ми зіштовхуємся із оціночними поняттями, які аж ніяк не сприяють принципу правової визначеності…

А даній справі особа органом досудового розслідування особа обвинувачувалась у нанесення тілесного ушкодження, яке було спричинено працівнику поліції про вчиненні опіру під час затримання обвинуваченого тобто при виконанні поліцейським службових обов’язків.

Між обвинуваченим у справі та потерпілим було укладено угоду про примирення

Угоду було вмотивовано тим, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, в обсязі обвинувачення, щиро розкаявся, повністю відшкодував потерпілому завдані моральні та матеріальні збитки в сумі 100 тис.грн.; сторони погодили призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КПК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян, що складає
8 500 грн.

Потерпілий проти затвердження угоди не заперечував.

Проте, прокурор з яким погодився і районний суд у своїх запереченнях проти затвердження угоди зазначив, що що погоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу є безпідставним, таким, що не відповідає особі обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча і був звільнений, є особою, яка притягується наразі до кримінальної відповідальності за вчинення ряду тяжких злочинів, пославшись на вимогу про судимість обвинуваченого, а відтак вважав покарання, погоджене сторонами таким, що не відповідає інтересам суспільства.

У даній справі особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об`єктом є фізична недоторканість конкретного працівника правоохоронного органу, а даному випадку потерпілого. З огляду на викладене, суттєве значення має позиція прокурора, як представника сторони державного обвинувачення, щодо угоди про примирення у такій категорії справ, на яку в даному випадку зважує і суд.

Також обвинувачений на даний час притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів, а тому представляє собою небезпеку для суспільства, а тому, погоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає тяжкості злочину, з огляду на спрямованість умислу обвинуваченого не тільки на життя і здоров`я конкретного працівника правоохоронного органу, але й на основний об`єкт – нормальну діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, що у сукупності з наведеними даними по особі обвинуваченого дають підстави вважати, що в цілому умови вказаної угоди не відповідають інтересам суспільства.

Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

Угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальному провадженні та звільнення обвинуваченого від відбування покарання (Святошинський районний суд м. Києва, суддя Косик Л. Г.)

Інститут угод у кримінальному провадженні жодним чином не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування (ВС/ККС у справі № 439/1344/17 від 16.10.2018р.)

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16018/20-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Константінової К.Е.,

за участю секретарів Шаповалова А.В., Кузуб А.Т., Тригуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12019000000000606 від 12.02.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, який неодружений, має 2 неповнолітніх дітей, працює заступником директора ТОВ «Діловий союз САГО», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

сторін кримінального провадження:

прокурора Чоловського В.М.,

захисників Мелехової О.С., Мазманяна Е.Р.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

та обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 умисно завдав працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків за наступних обставин.

Так, 04.08.2019 року приблизно о 12.55 год. місцевий мешканець ОСОБА_3 по спецлінії 102 повідомив про те, що за адресою м.Київ, бул.Дружби Народів,32-а невідома особа керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння вчинила наїзд на дерево.Указане повідомлення було направлено для належного реагування на службовий планшет поліцейського автопатруля з позивним «Рубін-652» до складу якого входили ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Отримавши на виконання зазначену інформацію та прибувши за вказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виявили у дворі буд. АДРЕСА_3 автомобіль Bentley BentаygV8 Disel з реєстраційним номером НОМЕР_2 (транзитний), під керуванням ОСОБА_1 , який був у стані алкогольного сп`яніння та дійсно скоїв наїзд на перешкоду (дерево), у зв`язку з чим працівники правоохоронного органу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розпочали оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

На вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія та документи на транспортний засіб, для складання протоколу про вчинену дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що перед ним знаходяться співробітники поліції, тобто працівники правоохоронного органу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, почав безпідставно створювати конфлікту ситуацію, висловлюватись в їх адресу нецензурною лайкою, тривалий час не реагував на їх законні вимоги, тим самим перешкоджаючи останнім виконувати свої службові обов`язки.

Усвідомлюючи законність дій працівників правоохоронного органу, скориставшись виниклою ситуацією ОСОБА_1 став втікати з місця вчинення ним дорожньо-транспортної події в напрямку проїжджої частини вул.Німанської в м.Києві. Помітивши втечу, інспектор роти №3 батальйону №2 полку №1 управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Захаренко Д.С. став переслідувати ОСОБА_1 , одночасно голосно подаючи голосом команди зупинитись.

Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та розуміючи що його переслідує працівник поліції та наказує зупинитись, ОСОБА_1 свідомо не виконував його законні вимоги, добіг до в`їзду у двір буд. АДРЕСА_3 , однак зачепився перед шлагбаумом та упав на асфальтове покриття. В цей момент його наздогнав інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 та скориставшись тим, що ОСОБА_1 перебуває на землі, сів йому на спину та застосовуючи фізичну силу намагався одягнути йому на руки спеціальні засоби - кайданки. В свою чергу ОСОБА_1 чітко усвідомлюючи, що ОСОБА_2 являється працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки, вчиняючи активний спротив своєму законному затриманню, перебуваючи обличчям до землі, притиснув під себе свої руки.

В свою чергу ОСОБА_2 намагався завести руки ОСОБА_1 за спину, щоб одягнути кайданки, для чого засунув руки під нього.

ОСОБА_1 , порушуючи законну діяльність працівника правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та допускаючи їх настання у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, цілеспрямовано, знаходячись в лежачому положенні вільною рукою, схопив ОСОБА_2 за пальці лівої руки та різко потягнув їх на себе, одночасно викручуючи їх, від чого останній отримав закриту травму лівої кісті і вигляді косого перелому 4-ої п`ясної кістки, яка за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне завдання працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В ході судового розгляду, 18.01.2021 адвокат Мелехова О.С. звернулась до суду із клопотання про розгляд угоди про примирення від 19.11.2020 між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , за змістом якої ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, в обсязі обвинувачення, щиро розкаївся, повністю відшкодував потерпілому завдані моральні та матеріальні збитки в сумі 100 тис.грн.; сторони погодили призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КПК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян.

На підставі викладеного та ч.3 ст. 474 КПК України суд невідкладно зупинив процесуальні дії судового розгляду і перейшов до розгляду даної угоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 вказану угоду підтримав і просив задовольнити, пославшись на те, що обставин пред`явленого обвинувачення не оспорює, щиро розкаюється, вчинив всі залежні від нього дії з метою компенсації потерпілому моральних та матеріальних збитків (100000,00 грн), повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та підтвердив, що повністю розуміє права, передбачені частиною 5 статті 474 КПК України, надані йому законом, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, погодився на призначення узгодженого покарання.

Захисники Мелехова О.С. та Мазманян Е.Р. в судовому засіданні також вказану угоду підтримали і просили задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 також підтримав угоду при примирення, зазначив, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, матеріальна та моральна шкода йому відшкодована ОСОБА_1 в сумі 100 тис.грн., цивільний позов не заявлено, наслідки затвердження угоди йому зрозумілі.

Прокурор проти затвердженої між обвинуваченим та потерпілим угоди про примирення заперечував на підставі п.2 ч.7 ст. 474 КПК України, пославшись на те, що погоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу є безпідставним, таким, що не відповідає особі обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча і був звільнений, є особою, яка притягується наразі до кримінальної відповідальності за вчинення ряду тяжких злочинів, пославшись на вимогу про судимість ОСОБА_1 , а відтак вважав покарання, погоджене сторонами таким, що не відповідає інтересам суспільства.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Так злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 є відповідно до ст.12 КК України злочином невеликої тяжкості.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та потерпілий цілком розуміють права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України. Крім того, ОСОБА_1 усвідомлює і розуміє характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Разом з тим, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в затвердженні цієї угоди про примирення з огляду на наступне.

Так, згідно п.2 ч.7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України. Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об`єктом є фізична недоторканість конкретного працівника правоохоронного органу, а даному випадку ОСОБА_2 . З огляду на викладене, суттєве значення має позиція прокурора, як представника сторони державного обвинувачення, щодо угоди про примирення у такій категорії справ, на яку в даному випадку зважує і суд.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 хоча і є особою, яка раніше не судима, проте:

- Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2010 притягувався до кримінальної відповідальності за ст.128 КК України, проте був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням із потерпілим;

- Відповідно до вимог про судимість, наданих як прокурором, так і захисником, 11.06.2020 ОСОБА_1 органом досудового розслідування - ГСУ НП України повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12019000000000127 від 16.02.2019 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 28, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 309 КК України. В подальшому йому було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте 22.09.2020 він був звільнений Печерським районним судом м. Києва у залі суду під цілодобовий домашній арешт.

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією прокурора у справі про те, що особа ОСОБА_1 представляє собою небезпеку для суспільства, а тому, погоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає тяжкості злочину, з огляду на спрямованість умислу ОСОБА_1 не тільки на життя і здоров`я конкретного працівника правоохоронного органу ОСОБА_2 , але й на основний об`єкт - нормальну діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, що у сукупності з наведеними даними по особі обвинуваченого дають підстави вважати, що в цілому умови вказаної угоди не відповідають інтересам суспільства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 від 19.11.2020 слід відмовити і продовжити подальший судовий розгляд в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 369 373 374 469 471 474 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В затвердження угоди від 19.11.2020 про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12019000000000606 від 12.02.2019, за ч.2 ст. 345 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді