Стягнення основної винагороди приватного виконавця: конфлікт інтересів чи конфлікт норм закону?

05 жовтня 2016 року набули чинності Закони України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів».

Зазначеними законами виконання рішень судів та інших органів, окрім державних виконавців, покладено також і на приватних виконавців.

У випадку виконання рішення приватним виконавцем, з боржника в порядку передбаченому для стягнення виконавчого збору, стягується основна винагорода приватного виконавця.

Відповідно до Постанови КМУ від 08 вересня 2016р. №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Читайте статтю: Приватні виконавці: coming soon

Приватний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, одержує основну винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат а за яким боржником є юридична особа, - в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця може бути стягнута або ж на стадії розподілу стягнутих з боржника сум, або ж шляхом винесення окремої постанови про стягнення винагороди у передбачених законом випадках після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця є виконавчим документом (пункт 5 частини1 статті 3 Закону).

Разом з тим, з буквального тлумачення норм Закону «Про виконавче провадження» вбачається, що приватний виконавець не може виконувати у примусовому порядку винесену ним самим постанову про стягнення основної винагороди з огляду на те, що згідно пункту першого частини 4 статті 5 Закону, приватний виконавець не може виконувати рішення, у випадку, якщо боржником або стягувачем… є сам виконавець.

Тобто приватний виконавець буде вимушений направляти постанову про стягнення основної винагороди на виконання або іншому приватному виконавцю, або ж органу державної виконавчої служби, подаючи при цьому заяву про примусове виконання та сплачуючи авансовий внесок.

Виходячи з логічного тлумачення закону, з великою долею вірогідності можна припустити що законодавець, з метою запобігання конфлікту інтересів, мав на увазі випадок неможливості виконання самим виконавцем (державним або приватним) рішення судового або несудового органу ухваленого на його ж користь, проте в жодному випадку не стягнення основної винагороди.

Читайте статтю: Побоювання щодо приватних виконавців перебільшені, але потрібні чіткі та суворі вимоги до їх ліцензування

Схожа ситуація складається і з штрафами накладеними приватним виконавцем на боржника в ході виконання рішення.

Так, відповідно до пункту четвертого частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець не може виконувати рішення, за якими стягувачем є держава.

Тобто зі змісту цієї норми вбачається, що постанова приватного виконавця про стягнення штрафу має бути направлена до органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, і з пред’явленням такої постанови до виконання виникнуть труднощі, з огляду на те, що виконавчий документ пред’являється до виконання за заявою стягувача, а приватний виконавець не є у даному випадку стягувачем.

Виходом з даної ситуації можуть бути наступні законодавчі зміни:

Частину другу статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» слід доповнити положенням про те, що заборона на виконання приватним виконавцем рішень, за якими стягувачем є держава, не поширюється на стягнення штрафів, накладених на боржника приватним виконавцем в ході виконання рішення, а в частині четвертій цієї ж статті потрібно зазначити про те, що обмеження щодо виконання виконавчих документів, де стягувачем є приватний виконавець, не поширюються на постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

Автор статті: Андрій Авторгов, адвокат, к.ю.н. керуючий партнер ЮФ «Агентство з питань боргів та банкрутства»

Читайте статтю: Председатель ВККСУ Козьяков Сергей Юрьевич — о наиболее удачной части судебной реформы и будущем Верховном суде