Як суддя Печерського суду Єрмічова губиться в Печерському районі. Справа 757/17645/26-к.

Коли людина приходить до поліції та суду з документально підтвердженим фактом злочину, і суд повертає скаргу на бездіяльність слідчого, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань назад - це не процесуальна помилка. Це вирок системі.

Справа 757/17645/26-к. Звичайна «303». Але сама ухвала зовсім незвичайна.

Спочатку - поліція. За добу.

Уявіть, що раптово невідомі вам надсилають вимогу про сплату грошей. До вимоги додано документ, який видається за офіційну довіреність. Ви проводите незалежну перевірку і встановлюєте, що документ підроблений. Математично. Незаперечно. Мало того, сама вимога надіслана ще до того як ця довіреність взагалі існувала. Тобто людина, яка вимагала від вас гроші, на момент відправлення вимоги не мала жодних повноважень і чудово це знала.

Ви йдете до поліції. Подаєте заяву з усіма доказами. І що отримуєте у відповідь?

За одну добу слідчий відділ встановлює, - «... у викладених обставинах відсутні дані, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення...». До ЄРДР, ясна річ, нічого не вноситься. Справа перекваліфікована як «звернення громадян» і урочисто похована під Законом України «Про звернення громадян» - тим самим, яким оскаржуються черги в ЖКП і графік вивезення сміття.

Двадцять чотири години. Саме стільки знадобилося, щоб закрити справу про підроблені документи і вимагання. Для порівняння, стаття 214 КПК України дає слідчому ті ж двадцять чотири години не на закриття справи, а на її відкриття. Обов'язок внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань виникає автоматично, з самого факту отримання заяви, без будь-якої попередньої оцінки «чи є злочин чи ні». Оцінювати починають потім, у межах розпочатого провадження. Це не тонкощі юридичної доктрини - це абетка, перша сторінка підручника з кримінального процесу. Але навіщо читати підручник, якщо результат наперед відомий?

Тоді - суд. І тут стає зовсім цікаво.

Людина не змирилася і звертається до суду оскаржувати бездіяльність поліції в порядку судового контролю, який КПК якраз і передбачає для таких випадків (звичайна «303»).

Механізм простий і давно відпрацьований - слідчий суддя перевіряє, чи справді орган порушив закон не відкривши провадження, та чи заява до правоохоронного органу є заявою про кримінальне правопорушення, а не пропозиція чи зауваження. Якщо так - зобов'язує відкрити.

1 квітня 2026 року слідча суддя Печерського районного суду міста Києва Єрмічова В. В. постановила ухвалу у справі №757/17645/26-к. І ця ухвала заслуговує на те, щоб її розібрати буквально абзац за абзацом. Бо рідко трапляється документ, в якому кожен рядок задає питань більше, ніж дає відповідей.

«Орган не конкретизований». Але він є у вас на столі.

Перша підстава для повернення скарги - суддя стверджує, що заявник «не конкретизував орган досудового розслідування», бездіяльність якого він оскаржує. Тобто нібито незрозуміло, хто саме відмовив.

Але ось що цікаво. В тій самій ухвалі суддя власноруч цитує відповідь поліції - офіційний лист Печерського управління поліції ГУНП у місті Києві. Той самий лист, у якому написано, що перевірку проводив слідчий відділ Печерського управління поліції. Та сама установа яка підписала відповідь і є органом, чия бездіяльність оскаржується.

Орган ідентифікований. Він у матеріалах справи. Він у тексті самої ухвали. Але суддя його «не побачила».

«Не можу встановити підсудність». Суддя Печерського суду - про Печерську поліцію.

Але справжньою перлиною є друга підстава для повернення скарги. Суддя зазначає що «позбавлена можливості перевірити, чи підсудна вказана скарга до територіальної юрисдикції Печерського районного суду».

Отже, слідча суддя Печерського районного суду не може встановити, чи підсудна їй скарга на Печерське управління поліції. Органу, який розташований на вулиці Князів Острозьких, 30, у тому самому Печерському районі міста Києва.

КПК України з цього приводу не залишає простору для роздумів та зазначає, що судовий контроль здійснюється слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Печерська поліція - у Печерському районі. Суд - Печерський. Питання підсудності тут вирішується не юридичним аналізом, а картою міста Києва.

Але навіть карта не знадоба, достатньо було подивитися на шапку листа, який суддя сама ж цитує в ухвалі.

Декілька запитань без відповіді - риторичних, звісно.

Мимоволі виникає запитання яке, можливо, задати незручно, але не задати вже неможливо:

- Суддя працює в Печерському суді?

Печерський суд - один із найнавантаженіших у Києві і один із найвідоміших в Україні та за її межами. Він роками розглядає справи за участю органів, що розташовані в тому ж районі. Поліція, прокуратура, різноманітні управління, це постійні «сусіди» цього суду в будь-якій кримінальній справі. Юрисдикція Печерського підрозділу поліції, це не екзотична правова колізія, яку треба шукати в коментарях до КПК. Це базовий, щоденний робочий факт.

- Чи справді слідча суддя в Печерському суді, щиро не знає, де саме розташована Печерська поліція і на яку юрисдикцію вона поширюється?

- Чи, може, географія - це дисципліна з іншої вселеної, яка якимось чином оминула суддівську практику?

Або ж, і це запитання делікатніше, але не менш законне, чи справді суддя могла оминути матеріали справи перед тим, як підписати Ухвалу? Бо якщо читала і все одно підписала про «неможливість встановити підсудність», маючи перед собою лист із шапкою «Печерське управління поліції» - то це одна розмова. А якщо ухвалу готував хтось інший, а суддя лише підписала без огляду, то це вже зовсім інша.

Ми не знаємо відповіді... Але питання задати варто.

Що насправді відбувається, коли суд «повертає» скаргу.

Формально ця ухвала нейтральна. «Поверніть і подайте правильно». Технічна відмова, не відмова по суті. Без розгляду матеріалів, без висновків, без жодної правової оцінки бездіяльності поліції.

Але на практиці це означає що людина яка прийшла зі скаргою, отримує назад свої папери. Строки спливають. Поліція нічого не зробила і суд це не перевірив. А злочинці, якщо вони є, залишаються поза будь-якою правовою реакцією держави. Заявник залишається сам на сам із системою, яка щоразу кидає йому папери назад, вимагаючи «подати правильніше» і «конкретизувати очевидне точніше».

Це і є фактична безкарність. Не обов'язково через змову, не обов'язково через корупцію - принаймні, доводити це тут ніхто не береться. А через щось може навіть гірше - через байдужість до власної роботи. Через підписані не читаючи судові рішення. Через «і так зійде».

І на тлі всього - дитина.

Насправді, контекст справи робить усе сказане вище ще важчим. Вимога, яка спровокувала звернення до поліції, стосується зниклої дитини. Дитини, яка понад тисячу днів депортована та утримується без згоди батька. Дитини, місце фактичного проживання якої, за офіційними даними знаходиться зовсім не там, де стверджується і жодним судовим рішенням не встановлено.

Дитини в розшуку. І щоб не було сумнівів де насправді вона знаходиться, ось офіційна відповідь самої країни-агресора: «... Центральный орган Российской Федерации по Конвенции 1980 года и Конвенции 1996 года был уведомлён … Федеральной службы безопасности Российской Федерации о запрете на разглашение и передачу третьим лицам персональных данных и имеющейся информации о (дані дитини), его постоянных опекунах и его месте проживания на территории Российской Федерации ...».

Коли в такій ситуації хтось надсилає батькові вимогу про сплату грошей за підробленими документами та без жодних повноважень і ця вимога не зустрічає жодної правової реакції держави, то ніякі «сімейні» відписки тут не мають нічого спільного із захистом дитини. Це інструмент тиску.

Про механізм цієї схеми ми вже писали раніше і вона давно має назву.

Замість висновку.

Є такий мінімальний стандарт правової держави. Не ідеальний суд. Не бездоганна поліція. Просто прийняти заяву, відкрити провадження, дозволити судовий контроль. Дати людині хоча б шанс бути почутою державою, яка зобов'язана її захищати. У цій справі не виконано навіть цей мінімум.

Поліція вирішила за добу, що злочину немає і не відкрила провадження, яке за законом зобов'язана відкрити безумовно. Суддя, в чиїй юрисдикції перебуває той самий орган поліції, вирішила, що не може встановити підсудність і повернула скаргу, навіть не переглянувши справу по суті.

Як результат - злочин, якщо він був, залишився без будь-якої правової оцінки. Держава відповіла мовчанням.

Мовчання держави - це теж відповідь. І воно каже злочинцям одне - продовжуйте.

Авторка статті: Еліанна Кеплер, експертка IECO.

печерський районний суд міста києва

757/17645/26-к

1-кс-22064/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 16.03.2026,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 16.03.2026.

Вивчивши матеріали поданої скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регулюється § 1 Глави 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.

Частиною першою статті 306 КПК України регламентовано, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

За нормами КПК України вбачається, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3, частина сьома статті 100, частина друга статті 132, частина перша статті 184, частина перша статті 192, частина друга статті 199, частина перша статті 201, частина третя статті 244, частина десята статті 290 КПК України), з урахуванням положень частини шостої статті 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила і до розгляду клопотань та скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом, в тому числі скарг, поданих в порядку статей 303-307 КПК України.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що узгоджується з нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до матеріалів скарги 16.03.2026 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 189 та 358 ККУ.

Відповідно до листа № 97566-2026 від 24.03.2026 (2048011), справу було передано до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві, під час проведення перевірки слідчим відділом встановлено, що у викладених ОСОБА_2 обставинах відсутні дані, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, у зв`язку з цим відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, а розгляд звернення здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

На момент звернення до суду, дані до ЄРДР не внесені та витяг з ЄРДР не отримано, ніякого контакту з боку співробітників поліції не було. Реєстраційний номер заяви ЄО № 10661 від 23.03.2026.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що особою, яка подала скаргу, не конкретизовано орган досудового розслідування, який заявник вважає за необхідне зобов`язати внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, ОСОБА_2 зазначає у скарзі, що не можливо визначити яким саме слідчим допущена бездіяльність, тому просить зобов`язати компетентних осіб внести до ЄРДР відомості за заявою від 16.03.2026.

Частиною шостою статті 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.

Ураховуючи, що слідчий суддя позбавлений можливості перевірити, чи підсудна вказана скарга до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, відповідно до вимог частини другої статті 304 КПК України слідчий суддя вважає за належне повернути скаргу особі, яка її подала.

Керуючись статтями 7 9 26 303 304 306 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 16.03.2026, повернути особі, яка її подала.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1