Спори з ОКУ. Останні тенденції судової практики

Автори:

Мисник Наталія

Анастасія Поліщук

Надія Ковальчук

Історія виникнення, поняття та функції ОКУ

Згідно п. б ч.1 ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (далі - Закон) автор має виключне право дозволяти або забороняти використання власних творів.

Управління своїми правами автори здійснюють особисто, через повіреного або через організацію колективного управління.

Очевидно, що жоден автор не в змозі самостійно відстежити правомірність використання результатів своєї праці, оскільки це відволікатиме його від творчого процесу.

Треті особи (повірені) також навряд чи впораються з цією задачею, адже використання об’єктів інтелектуальної власності може здійснюватись по всьому світу і одна людина фізично не може проконтролювати ці процеси. За таких обставин ефективно відстежити порушення авторських прав можуть лише професійні об'єднання - Організації колективного управління (ОКУ).

Організації колективного управління - це установи, яким автори творів або правовласники можуть передавати свої повноваження на управління авторськими правами. ОКУ можуть діяти від імені авторів творів, укладати договори з користувачами, погоджувати розмір винагороди (роялті), збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду авторам.

Найпершу ОКУ було створено в 1777 році за ініціативи П'єра Огюста де Бомарше, автора "Весілля Фігаро". Ця організація мала назву "Бюро по драматичному законодавству" і займалась виключно захистом прав драматургів. У 1829 році Бюро було трансформовано у Товариство драматичних авторів і композиторів, розширивши свою діяльність і на музичну сферу.

Проте серйозно організації колективного управління почали сприймати лише в 1847 році після гучного судового спору проти кафе "Амбасадор", розташованого в Парижі. Ініціатором позову виступили два композитори: Поль Енріон і Віктор Паризо. Відпочиваючи в одній компанії, митці почули знайому музику. Виявилось, що то були їх власні композиції. Автори обурились, оскільки вважали несправедливим, що вони повинні сплачувати за місця і їжу в кафе, коли власник закладу не мав наміру сплачувати за публічне використання їх творів. Композитори прийняли рішення не розраховуватись з офіціантом, поки не заплатять їм. Спір було передано до суду та вирішено на користь авторів.

Надихнувшись успіхом колег, американський композитор Віктор Херберт в 1914 році також подав позов до ресторану "У Шенлі" за використання його композицій без дозволу. За результатами розгляду цього спору Верховний суд США зробив висновок, що музика є частиною продукту, який отримують клієнти. Використання музики підвищує статус та рентабельність ресторану, і тому має оплачуватись власником закладу. Після цього рішення Американська асоціація композиторів, авторів та виконавців (ASCAP) почала відкрито контролювати діяльність ресторанів, нічних та концертних клубів. Трохи згодом ліцензуванню піддалось і використання творів на радіо.

Розвиток ОКУ в Україні

В Україні розвиток ОКУ розпочався лише на початку 2000-х.

На сьогодні за даними Мінекономрозвитку в Україні офіційно зареєстровано та діє 19 організацій колективного управління. В минулому році їх зусиллями зібрано більше 3,4 млн євро роялті. Зазначена сума здається значною лише на перший погляд. В порівнянні з іншими країнами показники вітчизняних ОКУ є вкрай низькими. Наприклад, лише одна організація колективного управління музичними правами у Польщі в 2017 році зібрала близько 64 млн. євро, в Румунії - 16,5 млн. євро.

Незадовільний рівень діяльності українських ОКУ відзначено і на міжнародному рівні. Зокрема, в 2011 році Україна була внесена до «Priority Watch List» у зв’язку з систематичними порушеннями інтелектуальної власності. У 2012 році Офіс торгового представника США відніс її до країн, щодо яких ведеться першочергове спостереження. А вже наприкінці 2017 року заявив про призупинення безмитного ввезення на територію CША української продукції до вжиття заходів щодо посилення захисту авторських прав.

Враховуючи зазначені обставини, в минулому році ОКУ перебували в центрі уваги та отримували неабияку підтримку з боку державних органів, в тому числі органів судової влади

Тенденції судової практики в спорах з ОКУ

Особливістю колективного управління "по-українськи" є те, що вітчизняні ОКУ можуть управляти правами суб`єктів, які їх на це не уповноважували.

Відповідно до позиції Верховного Суду (постанова від 06.02.2018, справа № 908/657/17): "Закон не вимагає обов'язкової згоди власника на здійснення представництва його інтересів організаціями колективного управління. Для фіксації фактів порушення авторського права санкція автора також не потрібна".

В зв`язку з цим на практиці часто виникають конфлікти між різними ОКУ, кожна з яких вважає себе належним захисником авторських прав.

Зокрема, нерідко трапляються випадки, коли особа спочатку сплачує винагороду одній ОКУ, а згодом отримує позов від іншої, яка, заявляє про існування у неї аналогічних повноважень на захист інтелектуальної власності.

Спір між двома ОКУ, які не поділили автора

В провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №

Обставини справи полягали в наступному. В листопаді 2014 в приміщенні нічного клубу ОКУ-1 зафіксувала факт неправомірного використання музичних фонограм та наклала на власника закладу штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Через місяць після правопорушення (в грудні 2014), ухиляючись від виплати штрафу, підприємець-правопорушник уклав договір з ОКУ-2 та сплатив їй мінімальну суму винагороди за використання спірної музики. Посилаючись на існування договору з ОКУ-2 власник закладу відмовився платити штраф ОКУ-1, в зв`язку з чим остання вимушена була звертатись до суду.

За наслідками касаційного перегляду даної справи Вищий господарський суд України (постанова від 27.09.2016 справа № ) встановив, що ОКУ-1 та ОКУ-2 мають однаковий статус організацій колективного управління; саме по собі укладення ліцензійного договору пізніше у часі не дає підстав стверджувати, що публічне виконання спірних музичних творів відбулося неправомірно.

Таким чином суд касаційної інстанції визначив, що існування чинного договору з ОКУ свідчить про дотримання суб`єктом авторських прав, не зважаючи на те, що такий договір було укладено після фіксації правопорушення.

Не всі ОКУ однаково повноважні або спір щодо статусу ОКУ

На жаль, не всі організації, що намагаються регулювати використання авторських прав, мають статус ОКУ.

Розглядаючи спори за участю організацій колективного управління, господарські суди дуже прискіпливо перевіряють докази на підтвердження їх повноважень.

З точки зору судів належними доказами, що підтверджують офіційний статус визнаються: свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління; договір про управління майновими авторськими правами.

Відсутність цих документів свідчить про відсутність у ОКУ повноважень щодо контролю за використанням авторських прав.

В Постанові від ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" не є організацією колективного управління в розумінні Закону № 3792 (Про авторське право і суміжні права). Відсутність у ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" статусу організації колективного управління, в свою чергу, свідчить і про відсутність у Товариства права дозволяти або забороняти використання музичних творів".

Таким чином, суд касаційної інстанції визначив, що укладення договору з ОКУ та сплата їй роялті не свідчить про дотримання підприємцем авторських прав. Важливо, щоб така ОКУ мала офіційний статус та була зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства.

Спори щодо способів правопорушень

Публічне виконання або публічне сповіщення

Відповідно до ч. 3 ст. статті 15 Закону № 3792 неправомірним використанням твору вважається його публічне виконання або публічне сповіщення без отримання згоди автора.

При цьому суди чітко розрізняють ці поняття.

Частіше за все суди притримуються спільної точки зору, що публічне виконання – це демонстрація твору у реальному часіабо "наживо" (декламація, гра, спів, танці), а публічне сповіщення – це відтворення об`єкту авторського права за допомогою технічних засобів (фонограми, відеограми, радіо, телебачення).

Однак, деякі судді демонструють оригінальні підходи до трактування цих понять. Наприклад, в Постанові від 21.05.2018 (справа № 924/290/17) Верховний суд зазначив, що : "публічним виконанням є використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі. Передача таких творів в ефір чи по кабелях – є публічним сповіщенням."

Окремим способом порушення авторських прав визнається також ретрансляція твору.

Для прикладу: на початку 2018 року в провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом ОКУ до провайдера телекомунікаційних послуг, який повторно випустив в ефір новорічний концерт, що попередньо транслювався на телеканалі "1+1" .

За результатами розгляду цієї справи (постанова від 20.02.2018, справа № 910/24539/16) суд касаційної інстанції встановив: "ретрансляція провайдерами телерадіопрограм та передач мовлення є їх повторним публічним сповіщенням, а тому обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на використання твору, виконання, фонограми, відеограми та виплата винагороди відповідним суб'єктам авторського права".

Водночас, у відношенні реміксів Верховний суд притримується іншої точки зору.

Наприклад, в Постанові від 06.03.2018 (справа № 910/4461/17) суд касаційної інстанції зазначив: "ремікс - версія музичного твору, скомпонована шляхом "перемішування" декількох частин вихідної композиції, накладення на неї різних звуків, спецефектів, зміни темпу, тональності тощо, а також будь-яке нове зведення записаних доріжок, у результаті чого виходить продукт, відмінний від виданого раніше оригіналу. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) похідний твір - це твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову."

Отже, Верховний Суд встановив, що похідні твори охороняються авторським правом як окремі творчі результати. Ремікс є окремим об'єктом авторського права, тому відповідальність за публічне виконання реміксів не наступає.

Варто зазначити, що така позиція Верховного Суду суперечить попередній практиці господарських судів. Зокрема, згідно з висновками Вищого господарського суду України, що наведені в Постанові від 01.08.2017 р. (справа № 910/22952/16 ) порушення авторських та суміжних прав може здійснюватись не тільки в формі публічного виконання твору, а і шляхом його відтворення, синхронізації, переробки, розповсюдження в мережі Інтернет.

Висновки

З викладеного вбачається, що судова практика в сфері управління авторським правом є неузгодженою. Позиції судів в спорах з ОКУ часто носять суперечливий характер. Це і не дивно, оскільки тривалий час правове регулювання цієї галузі було майже відсутнє. Статус, права, особливості діяльності та відповідальність ОКУ регламентувались всього трьома статтями Закону "Про авторське право та суміжні права".

Ситуація змінилась 15 травня 2018 року, коли Верховна Рада України прийняла Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Метою закону є реформування системи колективного управління майновими правами авторів та запобігання незаконній діяльності ОКУ.

Залишається сподіватись, що дія цього закону дасть можливість реформувати систему колективного управління в Україні та встановити прозору процедуру контролю за діяльністю ОКУ з боку суб`єктів авторських прав та держави.

Автор статті: Мисник Наталія