Комплекс процедурних порушень під час перевірки призвели до скасування постанови органу Держпраці про накладення штрафу за ч. 3 ст. 24 КЗпПУ (СУД у справі № 440/4556/18 від 12 лютого 2019 р).

Фабула судового акту: Ділимося з вами своєю позитивною практикою скасування постанови Управління Держпраці в Полтавській обл., якою було накладено штраф у розмірі 111690.00 грн. на ФОП за порушення законодавства про працю, а саме ч. З ст. 24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням керівника. Адвокатом АО «Аргос» Іриною Остапенко було подано позов до Полтавського окружного адміністративного суду щодо скасування вищевказаної постанови.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2019р. по справі № 440/4556/18 позов ФОП до Управління Держпраці у Полтавській обл. про визнання протиправною та скасування постанови задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській обл. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській обл. на користь ФОП витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6080,00 грн та зі сплати судового збору у розмірі 1116,90 грн.

Зокрема, підставою для скасування постанови суб’єкта владних повноважень слугувало наступні обставини, які були враховані судом та відображені в мотивувальній частині судового рішення:

- особи, які представилися повноважними працівниками відповідача не повідомили позивача, як власника магазину про проведення перевірки;

- в оскаржуваній постанові не зазначено перелік осіб, які відбирали пояснення;

- направлення на проведення заходу державного контролю вказаними особами не надавалося;

- відповідачем не надано до суду оригіналу акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю; посадовою особою Управління Держпраці у Полтавській обл. фактично здійснено заходи контролю - інспекційне відвідування за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП без належних правових підстав.

Аналізуйте судовий акт: Доведено, що працівник працював за цивільно-правовим договором а не трудовим та скасовано постанову про штраф органу Держпраці на суму 111 690,00 грн. (Суд у справі № 440/4410/18 від 22 лютого 2019 р.)

Незаконним є притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору одночасно за нормами КЗпП і КУпАП (ВС/КАС,справа №814/2156/16, 21.12.18)

Накладений управлінням Держпраці штраф в сумі 87 000 грн. за порушення абзац 2, частина 2, ст. 265 КЗпП України на ФОП залишено в силі (Хмельницький окружний адміністративний суд від 21 грудян 2016р. у справі № 822/2316/16)

Якщо засновник підприємства є одночасно його директором, як найманий працівник - позиція суду із спорами між органами Держпраці та ДФС (рішення РОАС від 13.12.2018 р. у справі 1740/2465/18).

Фірма – пустышка, проте директору все одно повинна нараховуватися та виплачуватися заробітна плата, інакше - штраф від Держпраці (Суд у справі № П/811/820/17 від 21 червня 2017р.)

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Полтава

Справа № 440/4556/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Федчун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ 2742/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків при проведенні інспекційного відвідування інспектором щодо трудового характеру правовідносин з ОСОБА_4; проведення позапланової перевірки без дотримання порядку і вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання" та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, що призвело до грубого порушення прав ФОП ОСОБА_1

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4556/18, призначено судове засідання на 10.01.2019.

08.01.2019 до суду відповідачем надано відзив на позов у якому зазначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування 22.11.2018 здійснено вихід за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 У ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що гр. ОСОБА_4 знаходилася 22.11.2018 з 10:00 до 16:00 на стажуванні за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим перевіряючим встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та винесено оскаржувану постанову. За доводами відповідача, ним дотримано вимоги щодо порядку проведення інспекційного відвідування /а.с. 84-88/.

У судовому засіданні 10.01.2019 оголошено перерву до 07.02.2019.

17.01.2019 до суду надано відповідь на відзив у якій зазначено щодо безпідставності проведення інспекційного відвідування відповідачем. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано копій пояснень ОСОБА_4 та пояснень позивача, які було вказано у оскаржуваній постанові /а.с. 103-107/.

31.01.2019 до суду відповідачем надано заперечення відповідно до яких наказ на перевірку прийнято у зв'язку з аналізом Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області та враховуючи вимоги Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року /а.с. 112/.

07.02.2019 судове засідання перенесено на 12.02.2019.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 12.02.2019 позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2019 проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято наказ про проведення заходів державного контролю № 236П, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1 /а.с. 60/.

26.11.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано направлення № 2463 на проведення заходу державного контролю головному державному інспектору Черкаській А.М. /а.с. 61/.

За результатами проведення перевірки у період з 26.11.2018 по 27.11.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 27.11.2018 № ПЛ2742/168/АВ, у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, з огляду на наступне /а.с. 63-65/.

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування 22.11.2018 здійснено вихід за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1. У секціїНОМЕР_2 виконувала обов'язки продавця ОСОБА_4 Згідно з письмовими поясненнями наданими ОСОБА_4 остання знаходилася в ТЦ "Мир" секція НОМЕР_2, у ФОП ОСОБА_1 на робочому місці продавця за проханням приватного підприємця 22.11.2018 з 10:00 до 16:00. У ході проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у своєму письмовому поясненні зазначила, що 22.11.2018 знаходилася в ТЦ "Мир", секція НОМЕР_2 разом з ОСОБА_4 та відлучилася на 30 хв. з робочого місця, ОСОБА_4 знаходилася 22.11.2018 з 10:00 до 16:00 на стажуванні. Поняття стажування використовується лише при сприянні забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка навчається (ст. 24 Закону України "Про зайнятість населення") та при підвищенні кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця (Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655. Направлення на проходження стажування або документи щодо оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_5 у ході інспекційного відвідування не надано. З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_1 використовувала 22.11.2018 працю гр. ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин.

27.11.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ2742/168/АВ/П /а.с. 21-22/.

27.11.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ2742/168/АВ/П/ПТ /а.с. 75/.

30.11.2018 позивачем надано до Управління Держпраці у Полтавській області заперечення на акт інспекційного відвідування від 27.11.2018 № ПЛ2742/168/АВ /а.с. 66-67/.

У листі від 05.12.2018 № 02-12/7071 Управлінням Держпраці у Полтавській області зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування державний інспектор діяв у межах наданих повноважень /а.с. 71-72/.

07.12.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2742/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у зв'язку з порушенням позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягали в використанні ФОП ОСОБА_1 22.11.2018 праці ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин. Керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП Українинакладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690,00 грн /а.с. 28-29/.

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що наказ Управлінням Держпраці у Полтавській області від 21.11.2018 № 236П "Про проведення заходів державного контролю" прийнято у зв'язку з аналізом Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області та враховуючи вимоги Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі /а.с. 86/.

Водночас суд зазначає, що Порядком №295 не передбачено зазначеної відповідачем підстави для проведення інспекційного відвідування.

Частиною другою статті 8 Закону № 877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Серед принципів здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до статті 3 Закону № 877-V зазначені, зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

При цьому, відповідачем указані вимоги Закону не дотримано.

Суд зазначає, що недотримання умов та порядку прийняття відповідним органом (суб'єктом владних повноважень) рішення про проведення перевірки не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови є висновки Управління Держпраці у Полтавській області про те, що ФОП ОСОБА_1 використовувала - 22.11.2018 працю ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом пункту 10 Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до акта перевірки та відзиву відповідача під час підготовки до проведення інспекційного відвідування 22.11.2018здійснено вихід за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1. У секції НОМЕР_2 виконувала обов'язки продавця ОСОБА_4 Згідно з письмовими поясненнями наданими ОСОБА_4 остання знаходилася в ТЦ "Мир" секція НОМЕР_2, у ФОП ОСОБА_1 на робочому місці продавця за проханням приватного підприємця 22.11.2018 з 10:00 до 16:00. У ході проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у своєму письмовому поясненні зазначила, що 22.11.2018 знаходилася в ТЦ "Мир", секція НОМЕР_2 разом з ОСОБА_4 та відлучилася на 30 хв. з робочого місця, ОСОБА_4 знаходилася 22.11.2018 з 10:00 до 16:00 на стажуванні. З огляду на, що Управління Держпраці у Полтавській області дійшло висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 використовувала 22.11.2018 працю ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин.

У позові позивач зазначила, що особи, які представилися повноважними працівниками відповідача 22.11.2018 не повідомили позивача, як власника магазину про проведення перевірки. Також указано, що в оскаржуваній постанові не зазначено перелік осіб, які відбирали пояснення у ОСОБА_4; направлення на проведення заходу державного контролю вказаними особами не надавалося /а.с. 7/.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що направлення на проведення заходу державного контролю видано відповідачем 26.11.2018 головному державному інспектору Черкаській А.М /а.с. 61/.

Відповідачем не надано до суду направлення на проведення заходу державного контролю посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області 22.11.2018.

Також згідно з актом Управління Держпраці у Полтавській області від 27.11.2018 № ПЛ2742/168/АВ перевірку проведено у період з 26.11.2018 по 27.11.2018.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить відомостей про уповноважених осіб Управління Держпраці у Полтавській області, які здійснили вихід за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - 22.11.2018.

Крім того, в ході судового розгляду допитано 10.01.2019 в якості свідка ОСОБА_4, яка зазначила, що 22.11.2018 до магазину зайшов чоловік, який не надав жодного документу, зокрема направлення чи наказу на проведення інспекційного відвідування та вказав, що здійснює перевірку суб'єкта підприємницької діяльності. Свідком підтверджено, що інспектор Черкаська А.М. не була присутня під час перевірки 22.11.2018.

Також ОСОБА_4 зазначила, що не перебувала на стажуванні у ФОП ОСОБА_1 та не здійснювала функції продавця - 22.11.2018.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду оригіналу акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ПЛ2742/168/АВ від 27.11.2018, пояснень гр. ОСОБА_4 від 22.11.2018 та ФОП ОСОБА_1 від 26.11.2018.

Водночас Управлінням Держпраці у Полтавській області надано до суду акт від 07.12.2018 в якому зазначено, що з єдиної справи розпорядчих документів прийнятих під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) у ФОП ОСОБА_1 зникли оригінали документів, а саме: акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ПЛ2742/168/АВ від 27.11.2018, пояснення гр. ОСОБА_4 від 22.11.2018, пояснення гр. ОСОБА_1 від 26.11.2018.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів вжиття відповідних заходів реагування та звернення до відповідних органів, у зв'язку із зникненням оригіналів документів.

Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Проте посадовою особою Управління Держпраці у Полтавській області фактично здійснено заходи контролю - інспекційне відвідування за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - 22.11.2018, без належних правових підстав.

Також суд зазначає, що відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 від 23.11.2018 № 3-К ОСОБА_4 прийнято на роботу продавцем непродовольчих товарів з 24.11.2018 /а.с. 30/. Прийняття ОСОБА_4 з 24.11.2018 продавцем непродовольчих товарів підтверджено повідомленням, наданим позивачем до Лубенського управління Хорольської ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 80/.

Отже, станом на дату здійснення Управлінням Держпраці у Полтавській області інспекційного відвідування - 26.11.2018 ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1

З урахуванням наведеного вище, висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України здійснено при неповному та необ'єктивному дослідженні всіх фактичних обставин справи.

Отже, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим його належить визнати протиправним і скасувати, а позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ 2742/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.12.2018 задовольнити.

Інші доводи відповідача не спростовують протиправність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат, включаючи витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду:

- договір про надання адвокатських послуг № 136 від 10.12.2018 /а.с. 40-41/; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України /а.с. 91/; ордер ПТ № 062549 на надання правової допомоги /а.с. 57/;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 440/4556/18, у якому зазначено наступні роботи: складання адвокатського запиту та надсилання його до Управління Держпраці в Полтавській області - 400,00 грн; написання позовної заяви - 3000,00 грн; складання заяви про забезпечення позову - 400,00 грн; участь у судовому засіданні 10.01.2019 - 1200,00 грн; складання відповіді на відзив - 1080,00 грн; всього - 6080,00 грн /а.с. 118/;

- меморіальні ордери від 11.12.2018 на суму 2200,00 грн /а.с. 119/, від 17.12.2018 на суму 1600,00 грн /а.с. 120/, від 14.01.2019 на суму 1200,00 грн /а.с. 121/, від 18.01.2019 на суму 1080,00 грн /а.с. 122/;

- акт прийому-передачі послуг за договором про надання адвокатських послуг № 136 від 10.12.2018 /а.с. 131/.

Отже, загальна сума витрат на правничу допомогу на представництво інтересів позивача у судових засіданнях складає - 6080,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи матеріали справи та докази, наданні до суду, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6080,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1116,90 грн /а.с. 4/.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 2 6 8 9 11 77 139 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.12.2018 № ПЛ 2742/168/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6080,00 грн та зі сплати судового збору у розмірі 1116,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 14.02.2019.

Суддя С.О. Удовіченко