Підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації та незаконне збагачення є виключно висновок НАЗК (Шостий ААС № 826/1160/18 від 14.01.2019)

Фабула судового акту: Національне агентство з питань запобігання корупції своїм Рішенням від 08.12.2017 № 1375 надало роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно необхідності попередньо встановлених фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаного роз’яснення основним джерелом обставин, які свідчать про декларування недостовірної інформації чи незаконне збагачення можуть бути лише висновки, викладені в рішенні Національного агентства за результатами повної перевірки декларації. Проте такі висновки не є автоматичним підтвердженням вчинення особою кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, НАЗК зазначено, що початку досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України обов’язково має передувати:

- здійснення Національним агентством з питань запобігання корупції повної перевірки декларації відповідної особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- встановлення за наслідками такої перевірки фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме: декларування недостовірної інформації та ознак незаконного збагачення, з наявністю підстав для притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності;

- відображення цих фактів у відповідному рішенні Національного агентства, складеному за наслідком здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, яка вбачається із викладеного НАЗК фактично є органом-ініціатором початку проведення кримінальних проваджень за зазначеними вище складами кримінальних правопорушень та обґрунтованість повідомленої підозри нерозривно пов’язана саме із наявністю відповідного висновку НАЗК.

Вказане роз’яснення стало предметом оскарження в окружному адміністративному суді ініціатором якого стали громадські організації.

На думку активістів відповідачем при прийняті спірного рішення було перевищено свої повноваження, а тому рішення від 08.12.2017 №1375 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням громадські організації оскаржили його в апеляційному порядку.

Переглядаючи зазначене рішення Шостий апеляційний адміністративний суд із рішенням суду першої інстанції погодився та вказав наступне.

Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В частині першій статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

Крім того, частиною третьою статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.

Статті 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України нерозривно пов'язані із приписами Закону України «Про запобігання корупції».

Мотивом необхідності роз'яснень з питань необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме: з'ясування достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення, Національним агентством у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України заявником зазначено наявність останнім часом стійкої неправомірної тенденції внесення правоохоронними органами відомостей за статтею 366-1 (декларування недостовірної інформації) та статтею 368-2 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без жодних перевірок та відповідних висновків Національного агентства.

Таким чином обставинами, які свідчать про декларування недостовірної інформації чи незаконне збагачення, можуть бути лише висновки, викладені в рішенні НАЗК за результатами повної перевірки декларації. Проте такі висновки не є автоматичним підтвердженням вчинення особою кримінального правопорушення.

Аналізуйте судовий акт: Релігійні переконання НЕ можуть бути підставою для НЕподання електронної декларації до НАЗК із застосуванням ЕЦП (Монастирищенський рай суд Черкаської області № 702/622/17 від 06.07.2018)

ВС/КАС: Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог антикорупційного законодавства підлягають скасуванню або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку (ВС/КАС,справа №810/2500/16, 31.10.18)

Секретаріат КМУ є розпорядником публічної інформації щодо постанови уряду та не має підстав для відмови у задоволенні запитів позивача про прийняту постанову, а також направлення запиту до розробника її проекту (ВС/КАС,№ П/811/3269/14,21.03.18)

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/1160/18

Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 січня 2019 року

м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право", Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" (представник Маселко Р.А., ордер ЛВ № 080820 від 10.01.2019 року) до Національного агентства з питань запобігання корупції (представники Мартиненко Г.В., довіреність від 17.07.2018 року, Науменко О.П., довіреність від 07.05.2018 року) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Громадська організація "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право" та Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій Національного агентства з питань запобігання корупції щодо прийняття рішення №1375 про затвердження Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України та утримання від надання роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції у порядку статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» надійшло звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 20.11.2017 №1120/01-17, в якому останній просить висловити позицію Національного агентства з питань запобігання корупції з питань необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме: з'ясування достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення, Національним агентством у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України.

08.12.2017 Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло рішення №1375, яким вирішило затвердити Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України.

Вважаючи, що відповідачем при прийняті спірного рішення було перевищено свої повноваження, а також вважаючи, що рішення від 08.12.2017 №1375 є протиправним та підлягає скасуванню, позивачі звернулись до суду з позовними заявами, які в подальшому, з метою сприяння процесуальній економії часу та єдності судової практики із спірних питань, відповідною ухвалою суду були об'єднані в одне провадження.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Статтею 5 названого Закону визначено, що Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п'ять членів.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством, а відповідні рішення за результатами розгляду питань порядку денного приймаються більшістю голосів від його загального складу учасників.

Статтями 11 та 12 Закону «Про запобігання корупції» визначено повноваження та права Національного агентства з питань запобігання корупції.

Зокрема, відповідно до приписів частини першої статті 11 Закону «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; координація виконання міжнародних зобов'язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики, співпраця з державними органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями в межах своєї компетенції; інші повноваження, визначені законом.

Приписами частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має, зокрема право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти; ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень та має інші права, передбачені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивачів до суду стало прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції в результаті депутатського звернення від 20.11.2017 №1120/01-17 рішення від 08.12.2017 №1375.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. Як зазначалось вище, згідно з приписами статей 11 та 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює й інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правові послуги - це, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань.

Статтею 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг, як, зокрема, надання консультацій і роз'яснень з правових питань.

Аналізуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Національне агентство з питань запобігання корупції має право з метою виконання покладених на нього функцій та в межах наданих йому повноважень вище зазначеними приписами законодавства надавати роз'яснення з правових питань, що відносяться до його компетенції, зокрема, з метою виконання обов'язку щодо надання відповіді в межах Закону України «Про статус народного депутата України» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Що стосується тверджень представника Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" стосовно невірного тлумачення відповідачем власних повноважень у Роз'ясненні, що призвело до використання повноважень не з тією метою, з якою це повноваження було надано відповідачу законодавством, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В частині першій статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.04.2018 по справі №814/886/17 зазначив, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Крім того, частиною третьою статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.

Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Таким чином, законодавством чітко визначено коло повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо проведення перевірки декларацій, вчинення відповідних дій при виявлені ознак корупційних правопорушень та необхідності складання висновку в разі виявлення таких правопорушень.

При цьому, твердження Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" щодо безпідставного посилання відповідача на приписи Закону України «Про запобігання корупції», оскільки слідчий, прокурор і суд не зобов'язані керуватись Законом України «Про запобігання корупції», а змушені діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Конституцією України Кримінальним процесуальним кодексом України, а також законами України, на які містяться посилання в Кримінальному процесуальному кодексі Україні і відповідними міжнародними договорами, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 1 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Суд звертає увагу, що в Кримінальному процесуальному кодексі України зазначено саме формулювання «та інших законів України», однак позивач зміст даної статті трактує наступним чином «законами України, на які містяться посилання в Кримінальному процесуальному кодексі Україні», що не відповідає дійсності.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінального кодексу України Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Натомість, частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Тобто, норми матеріального кримінального права можуть бути реалізовані лише у формі кримінального процесу, який регулюється кримінальним процесуальним законодавством.

Разом з тим, статті 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України нерозривно пов'язані із приписами Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, саме приписи Кримінального кодексу України, Закону України «Про запобігання корупції» та Кримінального процесуального кодексу України формують підстави, порядок та механізми виявлення наявності факту корупційних правопорушень, їх досудового розслідування та судового розгляду, що спростовує вище наведені доводи позивача.

Як вбачається з тексту роз'яснення, мотивом необхідності роз'яснень з питань необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме: з'ясування достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення, Національним агентством у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України заявником зазначено наявність останнім часом стійкої неправомірної тенденції внесення правоохоронними органами відомостей за статтею 366-1 (декларування недостовірної інформації) та статтею 368-2 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без жодних перевірок та відповідних висновків Національного агентства.

Відповідно, саме з метою роз'яснення прав та обов'язків осіб, які є суб'єктами правовідносин, що склалися, Національним агентством з питань запобігання корупції і було складено відповідне роз'яснення, затверджене рішенням від 08.12.2017 №1375.

Крім того, відповідачем наголошено, що роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції, затверджене рішенням від 08.12.2017 №1375 не створює нових правових норм для суб'єктів, на яких поширюється дія норм Закону України «Про запобігання корупції» та носить рекомендаційний характер.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2992 №731, державній реєстрації не підлягають акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення у тому числі податкові тощо).

Що стосується тверджень представника Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" щодо наявності обставин, що ставлять під сумнів неупередженість рішень Національного агентства з питань запобігання корупції, а саме наявності приватного інтересу Корчак Н.М. уникнути можливої кримінальної відповідальності за статтею 366-1 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу чергового засідання Національного агентства з питань запобігання корупції №75, спірне рішення було прийняте одноголосно трьома членами Національного агентства з питань запобігання корупції: Корчак Н.М., Скопичем О.Д., Серьогіним О.Ю., тобто у відповідності до вимогу Закону України «Про запобігання корупції» рішення прийняте більшою кількістю голосів від загального складу Національного агентства з питань запобігання корупції.

При цьому, позивачі посилаючись на конфлікт інтересів голови Національного агентства з питань запобігання корупції Корчак Н.М. не надали суду жодних належних доказів на підтвердження вказаного. Так, посилання представника позивача на наявність кримінального провадження №52017000000000659, не є належним доказом того, що у Корчак Н.М. виник зазначений інтерес, адже вказане кримінальне провадження відкрито за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, голова Національного агентства повідомлення про підозру не отримувала, що не спростовано позивачем, таким чином твердження щодо наявності конфлікту інтересів будуються виключно на припущеннях позивача. При цьому, доказів того, що до Корчак Н.М. було застосовано адміністративне стягнення в порядку статті 172-7 Кодексу України по адміністративні правопорушення (за фактом порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів) суду не надано. Тобто, самого факту конфлікту інтересів встановлено не було. При прийнятті оскаржуваного рішення Корчак Н.М. від посади відсторонена не була, діяла на підставі наданих їй законодавством повноважень, зворотного позивачем під час судового розгляду справи не доведено.

Щодо позовних вимог, в яких позивачі просять зобов'язати відповідача утриматись від надання роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України, суд звертає, що згідно з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 24.05.2017 №6-951цс16 вимоги щодо вчинення чи утримання від вчинення певних дій в майбутньому не можуть бути задоволені, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть порушені права певної особи в майбутньому.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Втім, позивачами не було надано жодних доказів того, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 08.12.2017 №1375 про затвердження Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального проваджені за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України, як і саме рішення від 08.12.2017 №1375, порушують їх права, свободи чи інтереси.

Як зазначив Верховий суд України в постанові від 11.04.2017 (справа №800/340/16) обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308 310 315 316 321 322 329 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Судді