Секретаріат КМУ є розпорядником публічної інформації щодо постанови уряду та не має підстав для відмови у задоволенні запитів позивача про прийняту постанову, а також направлення запиту до розробника її проекту (ВС/КАС,№ П/811/3269/14,21.03.18)

Фабула судового акта: 4 червня 2014 року позивач звернувсь до Секретаріату Кабінету Міністрів України з запитом на інформацію, у якому просив надати доступ до інформації про прийняту Кабінетом Міністрів України Постанову про реалізацію арештованого майна, яке важко зберігати, або утримання його значною мірою покладається на державу (про реалізацію речових доказів, зберігання яких під час досудового слідства ускладнено).

На вказаний запит заявника листом директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України запитувача було повідомлено, що постанова оформляється відповідно до регламентних вимог.

На повторний запит позивач знову отримав відповідь про те, що запитувана постанова оформляється відповідно до регламентних вимог. Крім того, Міністерство внутрішніх справ України повідомило позивача про опрацювання його запиту, та надало відповідь, згідно з якою запитувана постанова оформляється відповідно до регламентних вимог та набере чинності з моменту її опублікування на офіційних носіях інформації.

Стверджуючи про неповноту та недостовірність наданої Секретаріатом Кабінету Міністрів України інформації, позивач звернувся до суду.

Окружний адміністративний суд своє постановою, яку залишено без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив частково, зобов'язавши Секретаріат Кабінету Міністрів України (відбулась заміна відповідача - Кабінету Міністрів України на належного - Секретаріат Кабінету Міністрів України) повторно розглянути запити на інформацію.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Секретаріат Кабінету Міністрів України є розпорядником публічної інформації щодо згаданої постанови та не мав передбачених законом підстав для відмови у задоволенні запитів позивача, а також направлення запиту до розробника проекту постанови - Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Відмова експерта у наданні інформації, що стала відома у процесі дослідження, не може розглядатись в контексті доступу до публічної інформації, і оцінюється судом, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ (справа№ 21-156а17, 21.10.17)

Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету деяких відповідальних посадовців (справа № 800/131/17, 15.05.17)

Спеціальний Закон України «Про доступ до публічної інформації» має пріоритет перед іншими і повинен виконуватися усіма розпорядниками інформації незалежно від законів, що регулюють їх діяльність (спр. № К/800/10319/16, 05.14.17)

Розпорядник інформації, який не володіє нею, але якому за характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити запит належному розпоряднику, повідомивши про це запитувача (справа К/800/63876/13, 18.04.17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа № П/811/3269/14

провадження № К/9901/7613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Секретаріату Кабінету Міністрів України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Черниш О. А., суддів: Кравчук О. В., Нагібіної Г. П., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Сафронової С. В., суддів: Поплавського В. Ю., Чепурнова Д. В.,

у с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:

1) визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, пов'язані з розглядом інформаційних запитів позивача від 4 червня 2014 року та від 24 червня 2014 року;

2) зобов'язати Кабінет Міністрів України повторно розглянути інформаційні запити позивача від 4 червня 2014 року та від 24 червня 2014 року в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

3) зобов'язати Кабінет Міністрів України:

надати копію тексту проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких стороною обвинувачення через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104», який подано на розгляд засідання Кабінету Міністрів України 16 травня 2014 року;

вказати номер та правильну повну назву постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких стороною обвинувачення через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104», прийняту 16 травня 2014 року;

зазначити, де розміщено офіційний текст постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких стороною обвинувачення через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104» від 16 травня 2014 року;

надати копію тексту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких стороною обвинувачення через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104» від 16 травня 2014 року.

Ухвалою від 7 жовтня 2014 року Кіровоградський окружний адміністративний суд замінив відповідача - Кабінет Міністрів України на належного - Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 6 листопада 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, позов задовольнив частково:

зобов'язав Секретаріат Кабінету Міністрів України повторно розглянути запити на інформацію ОСОБА_1 від 4 червня 2014 року та від 24 червня 2014 року;

в решті позовних вимог відмовив.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.

Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій установили, що 16 травня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів».

4 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до Секретаріату Кабінету Міністрів України з запитом на інформацію, у якому просив надати доступ до інформації про прийняту Кабінетом Міністрів України Постанову про реалізацію арештованого майна, яке важко зберігати, або утримання його значною мірою покладається на державу (про реалізацію речових доказів, зберігання яких під час досудового слідства ускладнено).

На вказаний запит заявника листом директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України від 16 червня 2014 року № 17-14/657 повідомлено, що запитана постанова оформляється відповідно до регламентних вимог.

24 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Кабінету Міністрів України із новим запитом на інформацію, у якому, посилаючись на неповноту наданої відповіді, просив надати доступ до інформації про прийняту Кабінетом Міністрів України Постанову про реалізацію арештованого майна, яке важко зберігати, або утримання його значною мірою покладається на державу (про реалізацію речових доказів, зберігання яких під час досудового слідства ускладнено).

На запит листом директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України від 4 липня 2014 року № 17-14/743 заявника повідомлено, що запитувана постанова оформляється відповідно до регламентних вимог.

Крім того, Міністерство внутрішніх справ України листом від 15 липня 2014 року № 14681/чб повідомило ОСОБА_1 про опрацювання його запиту, надало відповідь, згідно з якою запитувана постанова оформляється відповідно до регламентних вимог та набере чинності з моменту її опублікування на офіційних носіях інформації.

Стверджуючи про неповноту та недостовірність наданої Секретаріатом Кабінету Міністрів України інформації, позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Секретаріат Кабінету Міністрів України є розпорядником публічної інформації щодо згаданої постанови та не мав передбачених законом підстав для відмови у задоволенні запитів позивача, а також направлення запиту до розробника проекту постанови - Міністерства внутрішніх справ України.

Така позиція підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», відповідно до статті 2 якого метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За змістом статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

При цьому за визначенням, закріпленим у статті 1 цього ж Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно з частиною першою статті 22 зазначеного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 цього ж Закону).

За правилом частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Так, частинами першою, другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 50 цього Закону проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами України.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 47 цього ж Закону Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.

Положенням про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 850 передбачено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади» Секретаріат Кабінету Міністрів України:

1) є розпорядником інформації, якою володіє Кабінет Міністрів України, зокрема інформації: яка отримана або створена в процесі здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень та яка перебуває у володінні Секретаріату Кабінету Міністрів України; яка отримана або створена Секретаріатом Кабінету Міністрів України під час забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та яка перебуває у володінні Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) не є розпорядником інформації за запитами на інформацію: стосовно інформації інших державних органів України, органів влади інших держав, міжнародних організацій; стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб.

Також, як установлено судами, відповідно до наказу Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2012 року № 23 до Переліку видів інформації, розпорядником якої є Секретаріат Кабінету Міністрів України, включено, зокрема, інформацію про діяльність Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 затверджено Регламент Кабінету Міністрів України, який встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.

Параграфом 1 Регламенту визначено, що Кабінет Міністрів є колегіальним органом, який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на засіданнях.

Згідно з пунктом 4 параграфу 22 Регламенту рішення за результатами розгляду проектів актів законодавства приймаються у порядку, встановленому пунктами 2 і 3 параграфу 55-1 цього Регламенту.

Главою 7 розділу 4 Регламенту унормовано порядок розгляду проектів актів Кабінету Міністрів, зокрема, розгляд на засіданні урядового комітету (параграф 55) та розгляд на засіданні Кабінету Міністрів (параграф 55-1).

Відповідно до пунктів 1-5 параграфу 55-1 Регламенту розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом.

Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень.

Не ставиться на голосування рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів, щодо якого під час обговорення на засіданні членами Кабінету Міністрів висловлено зауваження і пропозиції. Такий проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься не пізніше ніж через 10 днів після розгляду на засіданні.

Прийняті акти Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр підписує на засіданні Кабінету Міністрів. Акт, прийнятий Кабінетом Міністрів з поправками, оформляється у визначений ним строк.

Після підписання акта Кабінету Міністрів внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних та стилістичних помилок, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Кабінету Міністрів.

Отже, правильним є висновки судів про те, що відповідач, будучи в силу вимог закону розпорядником запитуваної інформації (прийнятої на засіданні Кабінету Міністрів України постанови), надав неповну відповідь на інформаційний запит позивача від 7 червня 2014 року й не надав запитуваних документів, а повторний запит останнього від 24 червня 2014 року скерував до розробника проекту постанови - Міністерства внутрішніх справ України.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність у спірних правовідносинах порушень прав позивача, а також із обраним судами способом їх захисту - покладенням на відповідача обов'язку повторно розглянути відповідні запити.

Отже, висновок судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову є правильним.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Висновки судів у частині відмови в задоволенні позовних вимог не є предметом касаційного оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Секретаріату Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року у цій справі залишено без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець