03.05.2019 | Автор: Хітько Василь Миколайович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ШААС: Акт податкової перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду (ШААС від 22.04.2019 р., справа №620/3901/18).

Фабула судового акту: Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.

Отже, оскаржувані платником податків дії органів ДФС та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів платника податків, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача, які виражені актом перевірки підлягає закриттю.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14.

Друзі, приєднуйтесь до Телеграм-каналу, де зібрана інформація про податки та практика судів.

https://t.me/tax_time

Старший юрист Аудиторскої компания PSP Audit

Аналізуйте судовий акт:  ДФС не має права виносити ППР до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо податкове порушення виявлено за результатами перевірки, призначеної відповідно до норм КПК (ВС/КАС № 814/3436/15 від 26.02.2019)

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове-повідомлення рішення вважається таким, що НЕ вручено платнику податків (КАС/ВС від 19.03.2019 р., справа №808/8020/14)

ДПІ не вправі перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які наділені самостійністю та дискрецією при виборі необхідних працівників (ВС/КАС, 806/1417/16, 14.03.19)

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності (ВС/КАС № 822/1817/18 від 23.10.2018)

 

  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3901/18          Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

          Кашпур О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2019 року          м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача          Сорочка Є.О.,

суддів           Коротких А.Ю.,

          Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з           Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, що прийняте у місті Чернігові, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Квін-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області   про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-  визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, які виражені актом про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 1416/25-01-53-05-23 від 02 жовтня 2018 року;

-  визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0005905305 від 18.10.2018.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані дії та рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Компанія «Квін-Агро» 15.02.2016 було подано до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної на 2016 рік, в якій  товариством було самостійно обчислено суму податку. Відповідно до відомостей про наявні об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що додаються, підприємством задекларовано шість об'єктів нежитлової нерухомості з кодом 9 - інша будівля та один об'єкт житлової нерухомості з кодом - 3 - інший об'єкт житлової нерухомості.

ТОВ «Компанія «Квін-Агро» 17.02.2017 було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

ГУ ДФС в Чернігівській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст.41, пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75, ст. 102, ст. 114 п.п.266.8.1п.266.8 ст.266  Податкового кодексу України (далі - ПК) в порядку ст. 76 ПК було проведено  камеральну перевірку податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «Компанія «Квін-Агро»

За результатами перевірки складено акт № 8416/25-01-53-05-23 від 02.10.2018, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення пп. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК, оскільки в уточнюючому розрахунку за період з січня по серпень 2016 не було нараховано податкове зобов'язання ні по об'єктах оподаткування які залишились, ні по об'єктах по яких відбувся перехід права власності. Дана помилка призвела до неправомірного зменшення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно на 40  921,5 грн.

На підставі акту вказаної камеральної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 № 0005905305, яким ТОВ «Компанія «Квін-Агро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11  451,74 грн, у тому числі за основним платежем 40  921,5 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10  230,38 грн.

Не погодившись з таким рішенням та діями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ТОВ «Компанія «Квін-Агро» є підприємством переробної промисловості на праві власності у якого перебувають нежитлові приміщення, що використовуються позивача у власній господарській діяльності в якості виробничих корпусів, цехів або складських приміщень, а отже в силу дії пп. «Є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК зазначене нерухоме майно не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 75.1.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Водночас, відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналіз викладених норм свідчить, що у межах камеральної перевірки відповідач мав право досліджувати виключно числові дані, зазначені у звітній та уточнюючій податкових деклараціях позивача.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2016 позивачем було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно якої позивачем було задекларовано податок по семи об'єктах нерухомості, площею 309,7 кв.м. (№1), 259,2 кв.м. (№2), 645,8 кв.м. (№3), 550,8 кв.м. (№4), 3723 кв.м. (№5), 744 кв.м. (№6), 3986 кв.м. (№7.)  У декларації позивачем визначено 70  405,46 грн податку, який рівномірно розподілено у графах 8-11 (4 квартали) по 17  601,37 грн.

В подальшому, 17.02.2017 позивачем подано уточнюючу декларацію, у якій не було вказано об'єкти №1 та №3, а також зменшено площу об'єкта №5 з 3723 кв.м. до 3331,8 кв.м. По решті об'єктів (у тому числі №5 зі зменшеною площею) позивач не відобразив податок за І-ІІ квартали 2016 року (графи 8-9), а також змінив суму податку у бік зменшення за ІІІ-IV квартали 2016 року.

Внаслідок цього, позивачем в уточнення рядку 6 первинної декларації (згідно рядку 7 уточнюючої декларації), було самостійно зменшено податкове зобов'язання на загальну суму 44787,09 грн (рядок 10 уточнюючої декларації).

В акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилаючись на перехід права власності на задекларовані позивачем об'єкти нерухомості, дійшов висновку порушення пункту 266.8.1 статті 266 ПК внаслідок ненарахування податкового зобов'язання по дату переходу права власності (перший-другий квартали та частина третього кварталу 2016 року).

Відповідно до пункту 266.8.1 статті 266 ПК у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем у ході проведення камеральної перевірки було фактично досліджено питання повноти нарахування позивачем спірного податку, а також неправомірності його зменшення в уточнюючій податковій декларації, що є виключно предметом документальної перевірки згідно пункту 75.1.2 статті 75 ПК. Окрім того, зроблений відповідачем висновок ґрунтувався на переході права власності на об'єкти нерухомості, що в силу пункту 75.1.1 статті 75 ПК не може бути об'єктом дослідження камеральної перевірки.

У даному  випадку, порушення податковим органом порядку проведення первірки призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків камеральної перевірки, яка не охоплює питання правильності та повноти нарахування грошового зобов'язання з відповідного податку.

Схожа позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року по справі № 826/1975/17 (К/9901/33866/18), від 13 червня 2018 року по справі №806/902/16 (К/9901/19833/18).

З цих підстав колегія суддів, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним як таке, що прийняте за результатами перевірки, у ході якої були встановлені обставини, що не можуть бути її предметом.

З огляду на це, передчасним є висновок суду першої інстанції, а також доводи учасників справи, що стосуються відсутності у позивача обов'язку нарахування та сплати спірного податку, оскільки це питання також не могло бути предметом камеральної перевірки та бути встановленим чи перевіреним у ході такої перевірки. Тому, дослідження питання віднесення чи невіднесення спірних об'єктів нерухомості до об'єктів сплати податку на нерухоме майно, виходить за межі предмету доказування у даній справи та суперечить принципу розподілу влади (оскільки у визначеному порядку (у межах документальної перевірки) це питання відповідачем не перевірялося).

Щодо позовних вимог про оскарження дій відповідача, які виражені актом перевірки, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.

Отже, оскаржувані позивачем дії відповідача та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Таким чином, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14.

При цьому суд звертає увагу на те, що обставинам протиправності дій відповідача щодо висновків акту перевірки було надано оцінку вище при оцінці оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повне задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238240 цього Кодексу.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, позов частковому задоволенню, а провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються дій щодо складення акту перевірки - закриттю.

Керуючись статтями 34243311317321325328329331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Квін-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області  про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0005905305 від 18.10.2018.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, які виражені актом про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 1416/25-01-53-05-23 від 02 жовтня 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Квін-Агро" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя          А.Ю. Коротких

Суддя          І.В. Федотов

 

1230
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення