У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове-повідомлення рішення вважається таким, що НЕ вручено платнику податків (КАС/ВС від 19.03.2019 р., справа №808/8020/14)

Фабула судового акту: ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Окрім того, суд касаційної інстанції зазначає, що у разі установлення обставин про те, що відповідачці були вручені податкові повідомлення-рішення і відбулося узгодження визначених в них грошових зобов'язань, суди повинні дослідити обставини щодо вручення/невручення позиваці податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов'язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Друзі, відвідайте Телеграм канал та сторінку у соціаьній мережі Файсбук з питань оподаткування та аналізу судової практики.

https://t.me/tax_time (Телеграм).

Все про податки в Україні (Facebook).

Старший юрист ЮФ "П.С.П. ПРАВО" – Хітько Василь.

Аналізуйте судовий акт: КАС/ВС - ПК України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу (ВС/КАС у справі справа №818/1117/16 від 19 лютого 2019 р.)

ВП розтлумачила поняття: "законна вимога" контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства, повинна бути здійснена у письмовій формі. (ВП від 820/3534/16 від 21.11.2018 справа № 820/3534/16 провадження № 11-1059апп18 )

Особа, яка подає апеляційну скаргу, має право подати її як безпосередньо до апеляційного суду, так і через місцевий суд, який прийняв рішення (ВС/КАС від 19.07.2018 у справі №640/20036/17)

ДПІ не вправі визначити джерела погашення узгоджених платником податкових зобов'язань оскільки право визначати призначення платежу належить виключно платнику (ВС/КАС, справа №2а-664/11/1370, 07.08.18)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

Київ

справа №808/8020/14

адміністративне провадження №К/9901/8360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі за позовом Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Мангуська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області подала до суду позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_2. заборгованість із земельного податку в сумі 20 308,30 грн.

Мангуська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області у заяві від 16.12.2014 зменшила розмір позовних вимог до 15 437,81 грн, оскільки відповідачка частково сплатила податковий борг в сумі 6000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачка не сплатила узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку у встановлений законом строк, у зв'язку з чим в неї утворився податковий борг, що підлягає стягненню. Контролюючий орган направив відповідачці податкову вимогу про сплату податкового боргу.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2014 адміністративний позов задовольнив, стягнув з ОСОБА_2. на користь державного бюджету заборгованість із земельного податку в сумі 15 437,81 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.05.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачка не сплатила узгоджені податкові зобов'язання із земельного податку у встановлений законом строк, у зв'язку з чим в неї утворилася податкова заборгованість. Відповідачка не оскаржила податкові повідомлення-рішення, що свідчить про узгодження грошових зобов'язань. Контролюючий орган вижив передбачені у законі заходи стягнення податкового боргу - надіслав відповідачці податкову вимогу.

ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, не з'ясували обставини, що мають значення для справи, зокрема обставини щодо невручення відповідачці податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та відсутність у відповідачки об'єкту оподаткування земельним податком.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.06.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2. на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.02.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

ОСОБА_2 на підставі договору дарування набула у власність будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності до вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України контролюючий орган нарахував ОСОБА_2 у податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2013 № 0004501700 земельний податок в сумі 13153,35 грн та у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2014 № 3100514 - в сумі 7154,95 грн.

Згідно з даними облікової картки платника податків ОСОБА_2 станом на 09.12.2014 має заборгованість перед бюджетом із земельного податку в сумі 15437,81 грн., який виник через часткову несплату узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом; в сумі 13 153,35 грн за період з 01.03.2012 по 31.12.2013 у розрахунку від 18.10.2013 № 0004501700; в сумі 7154,95 грн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у розрахунку від 06.08.2014 № 3190514, та пені в сумі 1129,51 грн. Податкове зобов'язання із земельного податку в сумі 6000,00 грн відповідачка сплатила 04.12.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачка не сплатила узгоджені податкові зобов'язання із земельного податку у встановлений законом строк, у зв'язку з чим в неї утворилася податкова заборгованість. Відповідачка не оскаржила податкові повідомлення-рішення. Контролюючий орган вжив передбачені у законі заходи стягнення податкового боргу - надіслав відповідачці податкову вимогу від 16.07.2014 № 1041-25 про сплату боргу в сумі 13 153,35 грн.

Суд касаційної інстанції не може визнати оскаржувані судові рішення обґрунтованими, оскільки, з огляду на те, що відповідачка заперечувала факт узгодження податкових зобов'язань із земельного податку, нарахованих контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2013 № 0004501700 в сумі 13153,35 грн та у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2014 № 3100514 - в сумі 7154,95 грн, з яким у платника податку виникає обов'язок зі сплати податку, проте такі доводи відповідачки суди не дослідили і не надали їм правової оцінки.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

трок подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов'язання визначено у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Строк сплати плати за землю визначено у статті 287 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов'язання з плати за землю вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов'язань із земельного податку, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Суди повинні були дослідити доводи відповідачки про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання із земельного податку є неузгодженими з огляду на те, що відповідачка їх не отримала.

При цьому суди повинні були виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Окрім того, суд касаційної інстанції зазначає, що у разі установлення обставин про те, що відповідачці були вручені податкові повідомлення-рішення і відбулося узгодження визначених в них грошових зобов'язань, суди повинні дослідити обставини щодо вручення/невручення позиваці податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов'язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Окрім того, відповідачка наполягає на відсутності правових підстав для нарахування їй земельного податку з мотивів відсутності об'єкта оподаткування, визначеного у статті 270 ПК.

З огляду на зазначене, суди повинні надати правову оцінку таким доводам відповідачки.

Ці всі обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Зважаючи на те, що суди порушили норми процесуального права, не дослідили докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду