Просте товариство для єдинника – панацея?

Як відомо, суб’єктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, досить часто використовують в оптимізації оподаткування. Зрозуміло, що на практиці досить проблематично виокремити добропорядних платників податків від «оптимізаторів». По суті, ні практика, ні тим більше законодавство не напрацювали, не виробили тих маркерів, які б дозволили ідентифікувати нечесних підприємців та створити рівні умови для всіх.

Податки повинні платити всі, проте їх розмір та адміністрування має бути справедливим та адекватним нинішньому стану речей.

Серед цікавих варіантів з огляду на оптимізацію оподаткування є застосування платниками єдиного податку простого товариства.

Просте товариство як оптимальна форма спільного господарювання

Згідно з положеннями ст. 1130 Цивільного кодексу України (далі – «ЦКУ») сторони, укладаючи договір простого товариства (договір спільної діяльності), зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети на основі об’єднання своїх вкладів.

До вкладів можуть відноситься (1) грошові кошти, (2) інше майно, (3) професійні та інші знання, навички та вміння, (4) ділова репутація та ділові зв’язки. З урахуванням ст. 1133 ЦКУ сторони договору вправі визначати самостійно грошову оцінку своїх вкладів.

У договорі простого товариства істотною умовою є, зокрема розмір вкладу та порядок розподілу витрат та прибутку.

Відповідно до ст. 190 ЦКУ майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

У свою чергу, до майнових прав, з урахуванням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги, що можуть бути оцінені.

Використання простого товариства досить поширене для земельних відносин, будівництва, видобутку корисних копалин. Як правило, це пояснюється тим, що певний суб’єкт не може в силу закону передати майно в оренду (як правило, це стосується державної, комунальної власності установ, організацій) прямо або ж існує специфічне регулювання певної галузі економіки, однак можливим варіантом є просте товариство, в якому учасники вносять свої вклади, в тому числі - майнові права.

У таких випадках, сторони розглядають окремі складові права оренди (право володіння, користування, доступу до земельної ділянки, зокрема) як можливість обійти законодавчі обмеження.

Звісно, на сторожі інтересів держави, є прокуратура, яка й оскаржує подібні договори

Однак, суди досліджують факт обмежень права на користування, володіння суб’єкта, а також досягнення мети, розміру внесків учасників, наявність істотних умов для договору простого товариства. Надання лише доступу до земельних ділянок для їх обробітку для спільної мети, без відсторонення «фактичного і виключного панування над земельною ділянкою та здійснення спільного використання земельної ділянки» не є підставою для визнання такого договору недійсним (Постанова Вищого господарського суду від 20.07.2017 у справі за № 918/948/16, Постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі за № 905/1496/18).

Читайте статтю: Фізична особа нерезидент не може бути платником єдиного податку? Не все так однозначно

Представництво в межах простого товариства

За загальним правилом, учасник простого товариства діє від імені всіх учасників, проте самим договором може бути передбачена можливість ведення спільних справ окремим учасником або спільно всіма учасниками (ст. 1135 ЦКУ).

Якщо особа діє в інтересах та від імені простого товариства, то в договорах з контрагентами це повинно прописуватися.

Отже, підставою вчиняти певні юридично значимі дії від імені простого товариства буде або відповідна довіреність, або, власне, положення самого договору простого товариства.

Заборон для єдинника немає, але від цього не легш

Платники єдиного податку (йтиметься в даній статті щодо третьої групи єдиного податку), як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, можуть бути учасниками спільної діяльності, і будь-яких заборон з цього приводу законодавством не встановлено (див. роз’яснення ДПС у категорії 107.12 ЗІР).

Зрозуміло, що види діяльності єдинника мають відповідати видам діяльності самого простого товариства, в іншому випадку – це порушення правил перебування, і як наслідок – втрата статусу платника єдиного податку.

На даний час, договір спільної діяльності не реєструється в контролюючому органі, натомість згідно з абзацом 1 пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України (далі – «ПКУ») на обліку в податкових органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами. На сьогодні положеннями ПКУ для договорів про спільну діяльність встановлені особливості оподаткування податком на додану вартість (далі – «ПДВ») (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, підпункт 180.1.4 пункту 180.1 статті 180 ПКУ). При взятті на облік договору в контролюючому органі, береться на облік учасник договору про спільну діяльність як платник податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору (оператор спільної діяльності), який і веде окремий бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи, складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи.

Натомість, якщо договір про спільну діяльність не підлягає обліку в податковій, то кожен учасник такого договору перебуватиме на обліку в контролюючих органах та виконуватиме обов'язки платника податків самостійно.

Виходить, що у випадку, якщо один з учасників простого товариства є платником ПДВ, то лише в цьому випадку договір підлягає обліку в контролюючих органах, і саме він буде оператором спільної діяльності, тобто відповідальним за нарахування, облік, сплату податків за договором спільної діяльності. У іншому випадку, договір не підлягає обліку в контролюючому органі, а учасники простого товариства з урахуванням приписів ПКУ діють окремо та самостійно сплачують податки.

Читайте статтю: Коли недоїмка з ЄСВ та виконавче провадження є, але ні ФОПа, ні бажання платити – немає

Коли податків більше і проблем більше

Як зазначалося вище, фізичні особи–підприємці, що є платниками єдиного податку, вправі укладати з іншими суб’єктами господарювання договори про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Разом з цим частина доходу, отримана таким підприємцем як учасником спільного договору, який обліковується в контролюючому органі, включається до доходу такого платника єдиного податку згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ. У той же час, якщо договір про спільну діяльність не обліковується в контролюючих органах і кожен учасник такого договору перебуває на обліку в контролюючих органах, то учасник спільного договору, платник єдиного податку, повинен враховувати дохід від здійснення діяльності за договором про спільну діяльність у загальному порядку разом з результатами діяльності від провадження власної господарської діяльності (див. роз’яснення ДПС у категорії 107.12 ЗІР).

Крім того, і в своїх індивідуальних податкових консультаціях податкова зазначає, що згідно з п. 292.1 ст.292 ПКУ, доходом платника єдиного податку юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі (Лист ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2015 № 14544/10/26-15-15-03-11 «Щодо взяття на облік договору про спільну діяльність, а також, визначення бази оподаткування податком на прибуток та/або єдиним податком у випадку використання доходу спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників»)

Таким чином, з огляду на позицію податкової служби, право на окремий баланс і виокремлення доходів з метою їх подальшого оподаткування єдиними податком можливе лише для тих договорів спільної діяльності, які підлягають обліку в податковій службі.

Чи можна стати на облік не платнику ПДВ, учаснику простого товариства?

Податковим законодавством передбачено, що просте товариство в обов’язковому порядку реєструється в податковій службі, у разі, якщо один з учасників – платник ПДВ. То виникає обґрунтоване запитання: «Чи можна добровільно не платникам ПДВ, стати на облік як просте товариство?».

Виходячи з ІПК ДФС від 28.08.2018 № 3735/П/99-99-13-01-02-14/ІПК «Щодо договору про спільну діяльність між фізичними особами - підприємцями» для договору про спільну діяльність між фізичними особами - підприємцями, які не зареєстровані платниками ПДВ, немає підстав для взяття на облік в контролюючих органах, а відтак, фізичні особи - підприємці вважаються окремими особами у межах такої діяльності та ведуть облік доходів і звітують відповідно до вимог ПКУ.

Виходу немає?

Беручи до уваги, наприклад, ІПК ДФС України від 09.11.2017 за № 2564/6/99-99-12-02-03-15/ІПК «Про єдиний податок четвертої групи» (платника ПДВ), знаходимо вихід: доходи, що формуються в результаті провадження господарської діяльності Договору (просте товариство) є об’єктом права сумісної власності такого Договору. Учасники Договору мають одноосібне право лише на частину оподаткованого прибутку від провадження господарської діяльності Договору. При цьому законодавство не передбачає право будь-якого із учасників визнавати отриманий Договором дохід одноосібним доходом отриманим від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки

Отже, з огляду на можливі ризики, лише платник і єдиного податку, і ПДВ, може без податкових ризиків оптимізувати свою господарську діяльність у рамках простого товариства.

Автор статті: Вектор