Стаття 15. Право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо

Аналізуйте судовий акт: У разі відсутності психологічного зв’язку між дитиною та батьком зустрічі потрібно проводити у присутності матері (ВС/КЦС у справі № 754/9026/16-ц від 23.06.2020)

Справи про сімейні спори на перший погляд здаються досить простими для формування сторонами (їх представниками) своїх правових позицій та вирішення таких справ судами.

Але ж кожному юристу не слід забувати про те, що розгляд саме сімейних справ є максимально тяжким з психологічної точки зору адже колись найрідніші люди стають найзлішими ворогами та у своїх спорах не цураються нічого, наприклад, використовують дітей для помсти своїм колишнім чоловікам або дружинам.

У даній справі батько звернувся до суду із позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Судом першої інстанції позов було задоволено частково – визначено графік побачень батька та дитини, але у присутності матері.

Апеляційний суд із таким рішенням погодився.

Однак, позивач оскаржив вказані рішення у касаційному порядку.

Надаючи оцінку доводам скаржника Касаційний цивільний суд з ними не погодився та у задоволенні скарги відмовив.

Мотивуючи своє рішення КЦС послався на те, що відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За положеннями ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно висновку психологічного дослідження, який міститься у матеріалах справи проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька, а тому рішення про необхідність присутності матері дитини під час побачень є законними та обґрунтованими.