Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями

Аналізуйте судовий акт: "Персональна" відповідальність посадовців неплатоспроможного банку для стягнення з них шкоди на покриття боргів перед кредиторами - цілком можлива (ВС КГС № 910/13325/21 від 25.07.2022 р.)
 ПАТ Фінбанк було визнано неплатоспроможним. Як це часто буває - наявного майна та активів у банку виявилось недостатньо для покриття боргів перед кредиторами. Тому діючий від імені неплатоспроможного банку в процесі ліквідації Фонд гарантування вкладів (ФГВ), нарешті “здвинув” практику в бік захисту постраждалих від збитків кредиторів, і подав позов до посадових осіб банку  - членів і голови наглядової ради, правління, кредитного комітету. ФГВ намагався стягнути з них недостатні для покриття збитків - 142 млн. грн., пояснюючи тим що така шкода була завдана рішеннями відповідачів, як пов`язаними посадовими особами та членами керівних органів.

На думку ФГВ вони не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності у відповідності до нормативів НБУ, вимог законодавства, допускали здійснення банком ризикових кредитних операцій у вигляді виведення з-під забезпечення (іпотеки) нерухомого майна і заміни забезпечення зобов`язаннями (депозитними коштами) меншої вартості, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання Банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам.  Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб Банку, були на думку ФГВ норми ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 42, 43, ч.5,6 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 1166, 1190 ЦК України.

І в принципі, практика стягнення збитків “персонально” з відповідальних осіб банку - є справедливою. Адже хто як не вони мають бути зацікавленні в довгому та успішному функціонуванні банку, в справедливому розподілі кредитів, в захисті своїх інвесторів. Натомість діяльність, яка зачасту вбачається у багатьох ситуаціях (кредити лише для “своїх”, несправедливі відсотки за депозитами, перешкоди “не своїм”) - повинна тягнути персональну відповідальність тих хто приймає такі рішення. І попри відмови першої та апеляційної інстанції - ВС КГС скасував рішення, оскільки побачив протиправність дій відповідачів у цій справі. Суд направив її на новий розгляд бо зажадав дослідження питання презумпції вини відповідачів - тобто наказав дослідити судам, наскільки відповідачі довели відсутність своєї вини у цих діях і збитках.

Отже, у цій справі, ВС КГС висловив наступне: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Шкода, завдана боржнику іншою особою, не може вважатися шкодою, завданою кредитору боржника - тому кредитор банку не може звернутись напряму до власника банку за стягненням неповернутого вкладу (ВП ВС справа № 761/45721/16-ц від 28.09.2021 р.).
 Позивачка прийняла в спадщину депозитний вклад у банку з відсотками. Проте, повернути його не змогла, внаслідок того, що в банку була введена тимчасова адміністрація та розпочато процедуру ліквідації. Позивачці була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000 грн., але вона не погашала всю суму вкладу, яка залишилась в розмірі 710 823,04 грн. Тому вона, мотивуючи порушенням вимог законодавства пов’язаною із банком особою (а саме, порушення такою особою вимог нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів, доведення банку до неплатоспроможності) подала позов про стягнення грошових коштів у сумі вкладу, що залишилась з такої пов’язаної особи.

Що цікаво - рішенням суду першої інстанції, яке було підтримано рішенням суду апеляційної інстанції - її позов було задоволено. Суд першої інстанції мотивував тим, що позивачкою доведено заподіяння їй збитків у вигляді неповерненої суми вкладу та нарахованих відсотків у розмірі 710 823,04 грн, що відбулось внаслідок здійснення відповідачем як контролером та власником істотної участі банку ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Суд апеляційної інстанції мотивував тим, що дійсно, Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”(далі - Закон 4452) жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеному статтею 58 Закону 2121, крім того, фінзвіт показує, що не можливо повернути належні їй грошові кошти в порядку, визначеному Законом 4452, тоді як виключно відповідач (власник банку) міг своєю діяльністю впливати на становище банку, тому несе цивільно-правову відповідальність. Відповідачем була подана касаційна скарга.

ВС КЦС передав справу до ВП ВС, як таку, що містить виключну правову проблему, а саме - визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку. ВП ВС, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій із доводами позивачки не погодилась, мотивувала наступним:

Відповідно до статті 1166, 1192, ч.2 ст.22 ЦК України- шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер; тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Правом на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої пов'язаними з банком особами, (Ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») наділений ФГВФО (спр. № 761/3002/15-ц, 29.03.17)

 Ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містить, зокрема, наступні норми: учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку; власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку; пов’язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність; пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Виходячи саме з цих приписів чинного  законодавства, позивач – вкладник ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» просила суд стягнути солідарно з банку, а також компанії «Квіккон Лімітед»  на свою користь суму вкладу в розмірі 51 239, 46 євро, суму процентів у розмірі 481,91 євро, неустойку в розмірі 67 636,08 євро, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., оскільки зазначена компанія  згідно офіційної відкритої інформації НБУ є учасником і власником 86,7780% статутного капіталу банку, тобто, особою, яка опосередковано володіє істотною участю банку.

Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач отримала гарантовану Фондом гарантування вкладів суму у розмірі 200 000 грн, а повернення решти коштів буде проведено у порядку передбаченому ст. ст. 49, 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд апеляційної інстанції не погодився з зазначеним рішенням, позов задовольнив частково, зазначивши при цьому, -  оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіють часткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участі зобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несуть солідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання є неподільним (ст.541 ЦК України).  

За таких обставин Компанія Квікком Лімітед та власник банку несуть солідарний обов'язок перед  позивачем за зобов'язаннями банку перед нею у розмірі  1 133 138,77грн.

Але таке рішення не було підтримане касаційним судом. ВССУ залишив в силі рішення сулу першої інстанції. Мотивуючи своє рішення, ВССУ фактично окреслив теоретичні підходи до застосування у подібних справах вищенаведеним норм ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» .

Зокрема суд вказав наступне: 

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Спеціальною нормою, що регулює відповідальність пов'язаної з банком  особи є ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої  Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те що правом  на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди з посиланням на положення ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» наділений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Доречно сказати, що такого роду судові справи тільки почали розглядатись вищими судовими інстанціями. Тобто на цей час відбувається формування відповідних правових підходів, а в подальшому, сподіваюсь, відбудеться формування позиції чи висновків і Верховного Суду України.

Аналізуйте судовий акт: Відповідальність власників істотної участі банку можлива при доведенні його вини та за умови припинення банку як юридичної особи (ВССУ від 10.05.2017р. у справі № 753/23222/15-ц)

В зв'язку з великою кількістю ліквідації банків та з зметою усилення відповідальності власнків банків, до банківського законодавства було внесено зміни якими передбачили відоповідальність влансиків банків за збитки нанесені кредитрам та вкладника банку. Так, відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

В даній справі відмовляючи в задоволені позову суд зазанчив, що притягнення до відповідальності власника істотної участі можливо за умов:

- встановлення дії чи бездіяльність відповідача якіц призвели до ліквідації банку, заподіяли позивачу шкоду, розмір зазначеної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов'язань власником істотної участі та заподіяною шкодою;

- внесення запису про завершення процедури ліквідації банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналізуйте судовий акт: Невжиття головним акціонером банку заходів щодо відновлення платоспроможності банку обумовило притягнення його до майнової відповідальності за невиконання депозитного договору (Дарницький райсуд м.Києва, справа № 753/10904/16-ц, від 16.12.17)

Позивачка у 2014 р. уклала договір банківського вкладу з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (банк), головним акціонером якого є відповідач. Відповідно до умов договору банком  було взято зобов'язання прийняти від позивачки строком на один рік грошову суму (вклад) у сумі 44 000 Євро, що в гривневому еквіваленті становило 699 646,16 грн., під 12,5 відсотків річних, та, відповідно, виплатити вкладнику суму вкладу та проценти по ньому.

У липні 2015 р. позивачка звернулась до банку із заявою про повернення грошових коштів та дострокового розірвання вказаного договору, але отримала листа, в якому банк, посилаючись на несприятливі фінансово-економічні показники, відмовив у поверненні вкладу. 17 вересня 2015 року НБУ прийняв рішення про запровадження в банку тимчасової адміністрації.

У зв’язку з зазначеним позивачка в червні 2016 року звернулась до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, визначивши відповідачем головного акціонера банку.

Позовні вимоги  суд першої інстанції задовольнив, стягнувши з головного акціонера банку на користь позивачки  1 032 560  грн.

Своє рішення суд мотивував наступними приписами чинного законодавства.

Ч. 1 ст. 211 ГК України встановлює обов'язок певних осіб (засновників, учасників, власників майна, а також органів державної влади та органів місцевого самоврядування) вживати заходів щодо попередження неспроможності боржника.

Ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції станом на час звернення позивача до суду) передбачено, що учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

З врахуванням того, що відповідач  має істотну участь у банку, здійснює пряме володіння ним самостійно та спільно з іншими особами, йому належить більшість відсотків статутного капіталу та права голосу, суд дійшов висновку про те, що відповідач у справі є особою, на яку може бути покладено відповідальність за завдані позивачу збитки згідно ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».