Стаття 27. Форма та зміст договору про надання правничої допомоги

Про адвокатуру та адвокатську діяльність (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы

5475

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

2. Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

3. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

4. Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги.

5. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

27/61

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: ДО УВАГИ АДВОКАТІВ! Договір про надання правової допомоги має відповідати ПАЕ, інакше несплачений гонорар не стягнеш (ВС/КЦС № 522/17845/15-ц від 18.12.2019)

«Кращою запорукою плідної співпраці адвоката та клієнта є 100% аванс».

Впевнений, що кожен з адвокатів стикався з нечесністю клієнтів в частині сплати гонорару. Що ті адвокати тільки не чули… Від простого «Ну… Дякую!» до «Я нікому нічого не винен!».

Звісно, що якось несплачений гонорар треба стягувати і тому той бідолаха-адвокат йде до суду, де намагається стягнути свої «кровні» вже у судовому порядку.

Але ж тут з’являються «підводні камені» про які йдеться нижче.

У даній справі адвокат подав до суду позов із вимогою стягнення з клієнта свого гонорару, який той не сплатив.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, позовні вимоги було задоволено.

Клієнт, не погоджуючись із такими висновками судів, оскаржив вказані рішення в касаційному порядку, мотивуючи свою скаргу тим, що вона не укладала з позивачем договір про надання правової допомоги, не визначала розмір гонорару, а також тим, що вона сплачувала адвокату грошові кошти за надані послуги та виконану роботу, тому у неї відсутня заборгованість перед позивачем.

Касаційний цивільний суд вказані доводи визнав слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС зазначив, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі, до якого застосовуються загальні вимоги договірного права.

За нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяьність», статті 28 Правил адвокатської етики (у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Натомість договір, який на думку позивача є підставою для стягнення гонорару не визначає порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Отже зміст цієї угоди (форма його викладу) не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати, враховуючи, що відповідач заперечує визначений розмір гонорару, а тому останній не може бути підставою для стягнення боргу.