Повідомлення про підозру: коли не до сміху

Нещодавно у справі про притягнення до кримінальної відповідальності відомого адвоката виникли казуси у процесі правозастосування, де сторона обвинувачення вважала, що особа набула спеціального статусу – підозрюваний – а сторона захисту – ні.

Камінь спотикання виявився у процедурі вручення. Тема, до речі, актуальна, враховуючи вал вручень повідомлення про підозру, у яких прокурори, чомусь, вважають, що для цього адвокат взагалі не потрібен, а саме повідомлення відносять до повістки, і виправдовуються ст. 135 КПК України. Бачте, там написано…

Слід зупинитися на тому, що норми процесуального права у контексті визначеної процесуальної дії слід сприймати комплексно.

Читайте статтю: Оскарження повідомлення про підозру: перша судова практика

Повідомлення про підозру - один із найважливіших процесуальних актів, спрямований на практичну реалізацію функції розслідування та забезпечення захисту прав і законних інтересів особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, який полягає в прийнятті рішення про повідомлення про підозру; врученні повідомлення про підозру особі, щодо якої здійснюється провадження; роз'ясненні підозрюваному його прав та наданні можливостей щодо їх реалізації і допиті обвинуваченого.

Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється, відповідно до приписів статті 276 КПК України, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Читайте статтю: «Обґрунтована підозра»: непізнаний феномен українського кримінального процесу

При цьому, ч. 1 ст. 276 КПК визначає, що повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК, відповідно до норм якої письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (глава 11 КПК України, ст.ст. 135, 136), тобто шляхом:

надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком,

здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК);

врученням під розписку дорослому члену сім’ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).

Однак, слід при цьому зауважити, що не усі процесуальні повідомлення можливо здійснити шляхом передачі документу, бо саме повідомлення про підозру – це складна процесуальна дія, яка передбачає: прийняття процесуального рішення, вчинення процесуального виклику, процесуальної дії та реалізацію прав особи, яка внаслідок суворого дотримання закону при виконанні вимог ст. 278 КПК набуває відповідного статусу.

Читайте статтю: ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ: ПРОБЛЕМАТИКА ПРИЙНЯТТЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РІШЕННЯ В КОНТЕКСТІ ДЕФЕКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ

Арифметика тут доволі проста.

Слід розрізняти процесуальні виклики від повідомлення про зміст документу із обов’язково визначеним статусом особи, яка має право роз’яснити зміст документу, обсяг набутих прав та обов’язків, та отримати пояснення, які особа має право надати з проводу підозри для можливості у подальшому прийняти рішення, зокрема, і щодо запобіжного заходу. І ця позиція цілком кореспондується із ч. 3 ст. 111 КПК

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Тобто, зміст процесуального документу не може роз’яснити ні керівник комунального підприємства, ні «передати» близький родич, а, тим більше, двірник, якому, зазвичай, доручає таку важливу місію керівник ЖЕО, коли прокурор прочитав ст. 135 КПК буквально. Особливо це стосується спеціального суб’єкта, на приклад, адвоката.

Усі процесуальні дії мають різний правовий зміст, та наслідки у залежності від того, чи повноважна особа їх вчинила, та чи дотримувалась вона суворо кримінального процесуального закону, який побудований по принципу обмеження на обмеження прав.

Читайте статтю: Деякі питання повідомлення про підозру

А наші сучасні правоохоронці дозволяють собі доручити юридичній особі – ЖЕО вручити повідомлення про підозру не кому небудь, а адвокату, і не хто-небудь, а прокурор міста Києва. Тут не до сміху, коли уявляєш, як буде роз’яснювати зміст повідомлення про підозру та процесуальні права двірник, або сантехнік.

Не менше важливу роль також грає і забезпечення участі захисника особи, якій вручають повідомлення про підозру.

Ст. 46 ч.2 КПК визначено право особи запросити захисника для його участі у процесуальних діях.

Таким правом може скористатись особа, яка викликана у спосіб, передбачений главою 11 для участі у процесуальній дії. Доречи, те саме розповсюджується і на вручення клопотань про обрання, продовження запобіжних заходів, та інших клопотання, які підлягають обов’язковому врученню підозрюваному, обвинуваченому.

Часто правоохоронці забувають про таке право, а САП взагалі вважає, якщо у статті, де йде мова про вручення процесуальних повідомлень, не написано про участь адвоката, то і вручати у його присутності нічого не потрібно. Отакої…

Отже, підсумовуючи викладене, слід не просто вміти читати закон, а розуміти чому законодавець виклав його саме у такий спосіб. Може, тоді і підвищиться рівень прав людини… із відмітки нижче нуля.

Автор статті: адвокат Ганна Боряк, голова комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності

Читайте статтю: Зміна підозри в кримінальному провадженні: погляд на порядок і процесуальну форму прийнятого рішення

Джерело: НААУ