Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скала-Подільський спеціалізований кар'єр» (далі - Товариство) до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової адміністрації України (правонаступником якої є Борщівське відділення Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області; далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2009 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На обґрунтування позову зазначило, що рішення Інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 квітня 2009 року № 0000051702 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки транспортні засоби - автомобілі марки «БелАЗ-7522» (реєстраційні номери ТЕ ТО711 і ТЕ ТО613) - не є об'єктами оподаткування згідно з Законом України від 11 грудня 1991 року № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1963-XII), адже відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів класифікуються за кодом 8709.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 28 квітня 2009 року № 0000051702.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 листопада 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував і прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вантажні автомобілі марки «БелАЗ-7522» належать до товарної позиції 8709 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, а не до позиції 8704, належні до якої товари є об'єктом оподаткування. При цьому суди виходили з того, що товарна позиція 8704 встановлює загальні ознаки, а товарна позиція 8709 - спеціальні ознаки транспортного засобу: належність до заводу, використання в складах, аеропортах для транспортування вантажів на короткі відстані. Крім того, суди взяли до уваги висновок спеціалістів від 7 травня 2009 року № 1466/1467 комплексного автотехнічного та автотоварознавчого дослідження, складений комісією Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено, що спірні автомобілі марки «БелАЗ-7522» не експлуатуються на дорогах загального користування, в умовах бездоріжжя і зареєстровані в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Тернопільській області, що свідчить про їх належність до товарної позиції 8709.

Суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що самоскиди марки «БелАЗ-7522» належать до товарної позиції 8704 «автомобілі вантажні» та відповідно до статті 2 Закону № 1963-XII є об'єктом оподаткування.

Крім того, зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що підставою віднесення автомобілів марки «БелАЗ-7522» до товарної позиції 8709 є наявність спеціальних ознак транспортного засобу, зокрема, належність до заводу, використання в складах, аеропортах для транспортування вантажів на короткі відстані, взявши до уваги докази про фактичне цільове використання позивачем автомобілів лише в межах заводу (кар'єру) для перевезення вантажів на короткі відстані, не звернувши при цьому увагу на те, що стаття 2 Закону № 1963-XII визначає об'єкти оподаткування лише за ознаками кодів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) безвідносно як до цілей використання, відповідно до яких здійснюється державна реєстрація цих об'єктів (органами ДАІ чи Держгірпромнагляду), так і до фактичного використання цих об'єктів.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 2 Закону № 1963-XII. На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2011 року, 13 лютого, 26 березня та 9 квітня 2013 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданих для порівняння рішеннях Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТ ЗЕД є технічні умови, сфера застосування та призначення, визначені заводом-виробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або її модифікації.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що стаття 2 Закону № 1963-XII визначає об'єкти оподаткування лише за ознаками кодів УКТ ЗЕД незалежно від цілей використання цих об'єктів.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права, а саме положення статті 2 Закону № 1963-XII.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є, зокрема, автомобілі вантажні (код УКТ ЗЕД 8704), а до транспортних засобів, що не є об'єктами оподаткування, відносяться, зокрема, транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані (код УКТ ЗЕД 8709).

Порядок ведення УКТ ЗЕД встановлений статтею 312 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК). Відповідно до цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 був затверджений Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (був чинним на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Ведення УКТ ЗЕД забезпечує Державна митна служба (пункт 4 зазначеного Порядку).

Згідно з положенням статті 313 МК митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що віднесення товарів до відповідного коду УКТ ЗЕД належить до компетенції митних органів. Тому при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до статті 2 Закону № 1963-XII необхідно звертати увагу на код, який був визначений при ввезенні транспортного засобу на митну територію України та його розмитненні.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Скала-Подільський спеціалізований кар'єр» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький