П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів: Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -

за участі: представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10, представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" - Катрича Павла Степановича,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про розірвання договору оренди землі за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 березня 2007 року між ним (ОСОБА_9) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - СТОВ "Лан" укладений договір оренди землі строком дії на 10 років, згідно з умовами якого ОСОБА_9 (орендодавець) передав у оренду СТОВ "Лан" (орендареві) земельну ділянку площею 1,7289 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Проте СТОВ "Лан" з 28 лютого 2009 року не здійснювало господарську діяльність та всупереч умовам вищевказаного договору земельна ділянка безпідставно використовувалася Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Агро" (далі - СТОВ "Лан-Агро").

За таких обставин ОСОБА_9 просив розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати СТОВ "Лан" повернути йому орендовану земельну ділянку.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2013 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,7289 га, укладений 1 березня 2007 року між ОСОБА_9 та СТОВ "Лан". Зобов'язано СТОВ "Лан" повернути орендовану земельну ділянку площею 1,7289 га її власникові - ОСОБА_9 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2013 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України.

У поданій до Верховного Суду України заяві СТОВ "Лан" просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2013 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у справі, посилаючись на неоднакове застосування положень статей 8 та 25 Закону України "Про оренду землі", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права СТОВ "Лан" посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_12 до СТОВ "Лан" про розірвання договору оренди землі, яким відмовлено у задоволенні позову про розірвання спірного договору

оренди земельної ділянки з тих підстав, що договір про виконання робіт, надання послуг щодо обробки землі, укладений між відповідачем та СТОВ "Лан-Агро", не є договором суборенди, а виконання робіт з обробітку землі та доручення однієї юридичної особи іншій провести юридично значимі дії (у тому числі й сплатити кошти третім особам) є господарською діяльністю, яку згідно із статтею 44 Господарського кодексу України та статтею 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право проводити самостійно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи, наведені в заяві, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 1 березня 2007 року між ОСОБА_9 та СТОВ "Лан" укладений договір оренди землі строком дії на 10 років, згідно з умовами якого ОСОБА_9 (орендодавець) передав у оренду СТОВ "Лан" (орендареві) земельну ділянку площею 1,7289 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно із пунктами 1, 9, 36, 39 вказаного договору орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, орендна плата вноситься орендарем, орендар обробляє орендовану земельну ділянку, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

З березня 2009 року СТОВ "Лан" припинило здійснення господарської діяльності, зокрема не подавало до компетентних органів розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за 2010-2012 роки не подавало статистичну звітність, яка б свідчила про здійснення господарської діяльності.

Орендовану земельну ділянку обробляв не відповідач, а СТОВ "Лан-Агро", яке здійснювало усі платежі, у тому числі й з орендної плати згідно із спірним договором оренди землі.

Задовольняючи позов та ухвалюючи судове рішення про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що орендар не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди, на орендованій земельній ділянці без згоди орендодавця господарювала інша юридична особа, яка сплачувала орендну плату та загальнообов'язкові платежі, що порушує умови спірного договору оренди землі.

Разом із тим у наданому заявником для порівняння судовому рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладена правова позиція про те, що договір про надання послуг із обробки землі, укладений між орендарем та СТОВ "Лан-Агро" є господарською діяльністю, яку орендар має право здійснювати самостійно, не є договором суборенди, оскільки не зареєстрований в установленому законом порядку, а тому підстави для розірвання договору оренди землі відсутні.

Наведене свідчить про наявність неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до положень статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі та своєчасного й безпосереднього внесення орендної плати.

Припинення орендарем використання земельної ділянки за цільовим призначенням та залучення до обробітку землі інших юридичних осіб, внесення цими юридичними особами орендної плати, виходить за межі господарської діяльності, яку орендар вправі здійснювати самостійно без згоди орендодавця.

За змістом частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" правовим наслідком невиконання орендарем обов'язків користуватися орендованою земельною ділянкою та вносити орендну плату згідно з умовами договору оренди землі є припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Таким чином суди під час розгляду справи дійшли обґрунтованих висновків, що передача орендованої земельної ділянки орендарем у користування іншим особам без згоди на те орендодавця суперечить умовам договору оренди землі та є підставою для розірвання вказаного договору.

З огляду на викладене Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, яка переглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор'єва М.В. Патрюк

В.І. Гуменюк Я.М. Романюк

Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін

В.В. Онопенко В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук