П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А.,

суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,

за участю представників:

публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - Овчиннікова Б.С., Григорівої О.Ю.,

публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Сінюхіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (далі - Регіональна філія) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2017 року у справі № 904/7033/16 за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення 263 748,48 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку із затримкою вагонів із вантажем на підходах до станцій призначення з вини відповідача залізницею нараховано збір за зберігання вантажу, суми якого внесено до накопичувальних карток, однак відповідач нарахованих сум не визнав, на підставі чого утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії 263 748,48 грн збору за зберігання вантажу та судовий збір.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року залишено без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 253, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), пункту 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 04 квітня 2017 року № 904/6704/16.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 січня 2008 року між державним підприємством «Придніпровська залізниця» (Залізниця) та відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Вантажовласник) було укладено договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Вантажовласник зобов'язується пред'являти Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному виді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К), та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати відповідно до Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається у додатку до цього Договору (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Вантажовласник зобов'язується здійснювати безготівкову попередню оплату Залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги згідно з чинним тарифами, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, за послуги за вільними тарифами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Залізниці або готівкою на станції. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. У разі наявності заборгованості, пені, першочергово погашаються заборгованість і пеня.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначаються Вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень додаткових послуг на підставі чинних тарифів, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, та послуг за вільними тарифами. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається у додатку до цього Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунка Вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін.

Договір укладено строком на 1 рік і вступає у дію з моменту підписання його обома сторонами. Якщо жодна зі сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, цей Договір продовжує діяти до надходження такої пропозиції зі здійсненням усіх розрахунків за виконані залізничні перевезення та надані додаткові послуги (пункт 8.4 Договору).

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 21 квітня 2011 року внесено зміни до Статуту товариства, відповідно до яких найменування ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» змінено на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на підставі цього 05 травня 2011 року між сторонами Договору укладено додаткову угоду № 14 до Договору, за умовами якої в преамбулі та у тексті Договору (контракту) найменування ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у всіх відмінках замінено на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У зв'язку з проведенням реєстрації ПАТ «Укрзалізниця», яке згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 20 січня 2016 року між сторонами Договору укладено додаткову угоду № 35/32 до Договору, за умовами якої преамбулу Договору викладено у наступній редакції «Регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Судами попередніх інстанцій також установлено, що за накладними №№ 51873859, 51873834, 51873875, 51873867, 46201554, 46201562, 51849875, 51998311, 46232906, 46232880, 53187, 53186, 53188, 51945392, 46254538, 46269668, 35281807, 35281856, 35281849, 35281872, 35281757, 35281740, 35281781, 35281799, 35283258, 32198434, 32198442, 32198426, 322060005, 32204968, 32206179, 32206161, 53104, № 53105, 53093, 41618174, 46189056, 46189403, 46188983, 46188884, 44082758, 46236717, 46156287, 41671116, 41671108, 41671165, 41671108, 41681230, 41681206, 41681172, 41681164, 41681180, 41681156, 41621160, 41621152, 41690645, 41690496, 41690652, 46264875, 41695651, 41695735, 41695669, 41684143, 41684135, 41694340, 41694407, 41694332, 41694324, 41694357, 41683392, 41688052, 41688045, 41688060, 41693342, 41693110, 41693102, 41693086, 41693128, 41693094, 41694985 залізницею прийнято до перевезення кокс доменний, дріб'язок коксовий, кокс і полукокс із кам'яного вугілля, вапняк для флюсування, вагони залізничні, порожні власні вагони, запасні частини для залізничного транспорту, обкотиші залізорудні на адресу одержувача - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Згідно із зазначеними накладними станція та залізниця призначення вантажу Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з неможливістю прийняття вагонів станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці через скупчення на станції призначення вантажу вагонів, що прибули на адресу ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, залізницею видано накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення:

наказом від 15 лютого 2016 року № 279 о 05 годині 45 хвилин затримано вагони (№№ 65229049-60809175 у кількості 58 вагонів, індекс поїзда 4671-608-4670, з вантажем кокс, що перевозиться у поїзді № 3561) на станції Новоблочна Придніпровської залізниці;

наказом від 09 лютого 2016 року № 213 о 10 годині 19 хвилин затримано вагони (№№ 56469562-52878329 у кількості 50 вагонів, індекс поїзда 3300-120-4670, з вантажем флюси, що перевозиться у поїзді № 2104) на станції Красний Шахтар Придніпровської залізниці;

наказом від 06 лютого 2016 року № 190 о 14 годині 00 хвилин затримано вагони (№№ 52852548-59622381 у кількості 51 вагон, індекс поїзда 3300-787-4670 з вантажем вапняк для флюсування, що перевозиться у поїзді № 2118) на станції Кудашівка Придніпровської залізниці;

наказом від 14 лютого 2016 року № 261 о 15 годині 15 хвилин затримано вагони (№№ 62479985-63881809 у кількості 58 порожніх вагонів, індекс поїзда 4671-581-4670, що перевозяться як вантаж на своїх осях поїздом № 3562) на станції Мудрьона Придніпровської залізниці;

наказом від 14 лютого 2016 року № 252 о 01 годині 25 хвилин затримано вагони (№№ 59137596-58842048 у кількості 54 вагони, індекс поїзда 4573-064-4670, з вантажем окатиші залізорудні, що перевозиться у поїзді № 3524) на станції Жовті Води-1 Придніпровської залізниці;

наказом від 15 лютого 2016 року № 280 о 14 годині 00 хвилин затримано вагони (№№ 61210753-54733993 у кількості 56 порожніх вагонів, індекс поїзда 4671-610-4670, що перевозяться як вантаж на своїх осях поїздом № 3502) на станції Приворот Придніпровської залізниці.

На виконання зазначених наказів станціями затримки вагонів - Новоблочна, Красний Шахтар, Кудашівка, Мудрьона, Приворот, Жовті Води-1 складено акти про затримку вагонів (форма ГУ-23а) від 15 лютого 2016 року № 24, від 09 лютого 2016 року № 12, від 06 лютого 2016 року № 5, від 14 лютого 2016 року № 9, від 14 лютого 2016 року № 11, від 15 лютого 2016 року № 1 та передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці. Станція призначення Кривий Ріг- Головний Придніпровської залізниці проінформувала відповідача про затримку вагонів із його вини.

Станціями затримки вагонів складено акти загальної форми (форма ГУ-23) від 15 лютого 2016 року № 24, від 09 лютого 2016 року № 12, від 06 лютого 2016 року № 5, від 14 лютого 2016 року № 232, від 14 лютого 2016 року № б/н, від 15 лютого 2016 року № 1 в яких зазначено початок і кінець затримки вагонів, а також номери вагонів.

Крім того, судами встановлено, що на станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці складено акти загальної форми (форма ГУ-23) на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», якими встановлено, що колії станції призначення було зайнято вагонами, які прибули на адресу відповідача раніше і з його вини простоювали в очікуванні подачі їх на його під'їзну колію, у період із моменту прибуття вагонів на станцію підходу і до закінчення їх затримки.

На підставі актів загальної форми (форма ГУ-23) станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці за накопичувальними картками (форма ФДУ-92) від 17 лютого 2016 року № 17029079, № 17029080, № 17029081, № 17029082, від 19 лютого 2016 року № 19029084, № 19029085 нараховано збір за зберігання вантажу у розмірі 263 748,48 грн.

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із обґрунтованості підстав для нарахування збору за зберігання вантажу, у зв'язку із затримкою вагонів з вини вантажоодержувача.

При цьому апеляційний суд зазначив, що Статут залізниць України не є законом, тому встановлювати порядок обчислення перебігу позовної давності, відмінний від установлено ЦК, не може. Отже, день складання актів загальної форми не може вважатися днем, коли особа довідалася про порушення свого права, у розумінні частини 1 статті 261 ЦК, оскільки сам акт загальної форми лише фіксує певні обставини, а саме - початок і кінець затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача. Майнове право позивача на отримання плати за надані послуги зі зберігання вантажу було порушено тільки після того, як представник відповідача підписав із зауваженнями накопичувальні картки, до яких було включено спірні суми. Накопичувальні картки складено та підписано представником відповідача із зауваженнями 17 лютого 2016 року та 19 лютого 2016 року, тому перебіг позовної давності закінчується відповідно 17 серпня 2016 року та 19 серпня 2016 року. Позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем було направлено до суду поштою 16 серпня 2016 року, що підтверджено поштовим чеком. За таких обставин строк позовної давності у справі, яка розглядається, не був пропущений.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що підставою для подання позову у справі, яка розглядається, стала подія - неприйняття вагонів вантажовласником 06 лютого, 09 лютого, 14 лютого, 15 лютого 2016 року, про що складено акти загальної форми (форма ГУ-23) від 06 лютого, 09 лютого, 14 лютого, 15 лютого 2016 року. Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позов пред'явлено із пропуском встановленого строку позовної давності, оскільки позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем було направлено до суду поштою 16 серпня 2016 року, що підтверджено поштовим чеком, а шестимісячний строк позовної давності закінчився відповідно 06 серпня, 09 серпня, 14 серпня, 15 серпня 2016 року.

У справі № 904/6704/16, копію постанови в якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що актами загальної форми лише зафіксовано певні обставини, а саме початок і кінець затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача. У той же час, право позивача на отримання плати за надані послуги зі зберігання вантажу було порушено тільки після того, як представник відповідача підписала із зауваженням накопичувальні картки, до яких було включено спірні суми і на підставі яких було визначено ціну позову, оскільки акти загальної форми жодних розрахунків не містять. Саме у зв'язку з наявністю у накопичувальних картках зауважень відповідача позивач був позбавлений права на безспірне списання нарахованої суми з особового рахунка комбінату, тобто було порушено право на одержання ним належних йому платежів. Відповідно, саме день підписання накопичувальних карток і є днем, з яким пов'язано перебіг позовної давності у цьому спорі.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики щодо застосування норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Загальний, скорочені або більш тривалі строки позовної давності визначено статтями 257 та 258 ЦК.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак частиною 2 статті 9 ЦК встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, згідно з частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК) для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Разом із цим за змістом пункту 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто наведені норми ГК і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Як установлено судами, підставою для подання позову у справі, яка розглядається, стала подія - неприйняття вагонів вантажовласником 06 лютого, 09 лютого, 14 лютого та 15 лютого 2016 року, про що складено акти загальної форми (форма ГУ-23) від 06 лютого 2016 року № 5, від 09 лютого 2016 року № 12, від 14 лютого 2016 року № 232, від 14 лютого 2016 року № б/н, від 15 лютого 2016 року № 24, від 15 лютого 2016 року № 1, на підставі яких відповідачеві нараховано збір за зберігання вантажу у розмірі 263 748,48 грн.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов правомірного висновку, що шестимісячний строк позовної давності у справі, яка розглядається, спливає відповідно 06 серпня, 09 серпня, 14 серпня та 15 серпня 2016 року.

Судами установлено, що позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем направлено до суду поштою 16 серпня 2016 року, що підтверджується поштовим чеком № 5005501042358, виданим відправникові поштовим відділенням № 55 міста Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Ураховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми права у рішенні, про перегляд якого подано заяву, у задоволенні заяви ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії слід відмовити.

Відповідно до пункту 6 розділу XІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII і керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2017 року у справі № 904/7033/16 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 11116 ГПК.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: І.С. Берднік Т.Є. Жайворонок