Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 370/108/17

Провадження № 11-196апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації Київської області (далі - УПСЗН) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (у складі колегії суддів Ісаєнко Ю.А., Земляної Г.В., Сорочка О.Є.) у справі № 370/108/17 за позовом УПСЗН до ОСОБА_3 про повернення до бюджету надміру перерахованої суми субсидії,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року УПСЗН звернулося до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути до бюджету 15 тис. 834 грн 83 коп надміру виплаченої субсидії.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у зв'язку з поданням ОСОБА_3 недостовірних даних про її доходи було виявлено надміру виплачену суму субсидії - 15 тис. 834 грн 83 коп.

Макарівський районний суд Київської області постановою від 19 вересня 2017 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_3 на користь УПЗСН 15 тис. 834 грн 83 коп надміру виплаченої субсидії на житлово-комунальні послуги.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2017 року закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що вимоги до фізичної особи про відшкодування коштів є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У січні 2017 року УПСЗН звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року.

Згідно з позицією позивача спір між сторонами виник з приводу здійснення УПСЗН делегованих йому законом повноважень щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Тобто в розумінні підп. 1, 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду) спір виник за участю суб'єкта владних повноважень при виконанні владних управлінських функцій, а тому підлягає розгляду за правилами КАС України.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за зазначеною скаргою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 лютого 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Частиною 6 ст. 346 КАС України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи та заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 подала до УПСЗН заяву про призначення їй житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

На підставі поданих документів комісія з питань призначення житлових субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та пільг при районній державній адміністрації заяву ОСОБА_3 задовольнила: здійснила розрахунок та призначила субсидію на опалювальний сезон з жовтня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 2 тис. 374 грн 15 коп. щомісяця та на квітнень 2016 року в розмірі 1 тис. 565 грн 45 коп.

Під час проведення перевірки достовірності та повноти інформації при призначенні житлових субсидій і соціальної допомоги з'ясовано, що 17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 отримала дохід від відчуження житлового будинку з присадибною земельною ділянкою (1/2 частини від загальної суми) у розмірі 92 тис. 157 грн 50 коп. і не повідомила про це УПСЗН під час подачі згаданих заяви та декларації про доходи, тобто подала недостовірні дані про доходи за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року .

Ураховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 15 тис. 834 грн 83 коп. надміру виплаченої субсидії.

Частина 1 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України в згаданій редакції).

З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.

Частиною 4 ст. 50 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.

Отримавши бюджетні кошти у вигляді субсидії, ОСОБА_3 фактично набула права власності на них.

Абзацом 11 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, передбачено, що у разі коли громадянин добровільно не повернув надміру виплачену суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на бюджетні кошти у вигляді субсидії, наданої їй УПСЗН в розмірі 15 тис. 834 грн 83 коп., та стягнення з позивачки згаданої суми як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права вже було висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 13 вересня 2016 року у справі № 21-2969а16, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від неї.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення).

Мотиви та доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. СаприкінаСудді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська