Постанова ВГСУ від 30.03.2017 року у справі №910/12920/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Справа № 910/12920/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2017у справі№910/12920/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"доПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"простягнення суми страхового відшкодування

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування в сумі 31 624,04 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом серії АІ № 1223928. З огляду на що, після виплати позивачем страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток з урахуванням франшизи у розмірі 500 грн. При цьому позивач посилався на приписи статей 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, статей 9, 27 Закону України "Про страхування".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2016, ухваленим суддею Нечай О.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що позивач, виплативши страхувальнику страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту, набув право зворотної вимоги до відповідача, у якого застраховано цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за заподіяний збиток. При цьому суд керувався приписами статей 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 12, 22, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Чорногуза М.Г., Мальченко А.О., постановою від 19.01.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій обставин пропуску позивачем річного строку для звернення до відповідача, як страховика в порядку регресу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37, пункту 35.1. статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою від 20.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.07.2015 в м. Одесі по вулиці Дніпровська дорога (біля будинку № 96) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Мерседес" (вказаний транспортний засіб був припаркований), реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Міцубісі L200", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7 Постановою Суворівського районного суду міста Одеси від 30.07.2015 у справі № 3/523/3617/15 ОСОБА_7 було визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судами також встановлено, що 24.03.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник та вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ. 097925. Предметом цього договору є застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_1. Встановлено судами і те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Міцубісі L200", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (відповідача) згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 1223928 (ліміт відповідальності - 50 000 грн., франшиза - 500 грн.). Відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №PZU/1247/15, розмір матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу марки "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 46 901,21 грн. Позивачем був складений та підписаний страховий акт № UA2015070400004/L01/01 від 03.08.2015, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 32 124,04 грн. На підставі сформованого страхового акту № UA2015070400004/L01/01 від 03.08.2015, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 32 124,04 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 34621 від 04.08.2015. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування в сумі 31 624,04 грн. (у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи у розмірі 500 грн.). Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час розгляду справи, саме положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, які розглядаються: позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", виплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_9 за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Міцубісі L200", реєстраційний номер НОМЕР_2, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне. За таких обставин у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, що свідчить про перехід до страховика на підставі приписів статей 512, 993 Цивільного кодексу України права вимоги, а не набуття ним такого права. Доводи скаржника щодо помилкового незастосування до спірних правовідносин приписів підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.