ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/7853/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. ? головуючого (доповідач), Могил С.К., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016у справі№ 910/7853/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"ДоПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 79770,69 грн., не з'явились, Даховський М.А.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 79770,69 грн., посилаючись на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/7853/16 (суддя Головіна К.І.) в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" відсутні будь-які договірні відносини, у тому числі за залізничною накладною № 51523199 від 24.07.2014, відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є неналежним відповідачем, тому відсутні підстави для стягнення з нього збитків, заподіяних позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючого, Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що відповідач не є правонаступником прав та зобов'язань Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки підприємство знаходиться в стані припинення, і відсутній відповідний запис у реєстрі про таке припинення. Апеляційний суд надав неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи та неповно з'ясував їх.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдинг" ( постачальник) 30.12.2013 укладено договір № Упр14/28/162, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінами і в кількості, зазначеним у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору і на умовах, передбачених цим договором.

На виконання п. 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA, станція Фащівка Донецької залізниці, відповідно до специфікації до договору та підтверджується залізничними накладними.

Рахунком-фактурою № 1330 від 26.07.2014 сторонами погоджено, що вантажовідправником товару є ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", вантажоотримувачем - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", товар - вугілля кам'яне (антрацит), загальна сума товару - 5979941,33 грн.

Відповідно до умов договору 24.07.2014 ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", як вантажовідправник за накладною № 51523199, відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, зокрема, вагони № 60444601 та № 68719525 з вантажем вугілля кам'яне (антрацит) на адресу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" .

У кінцевому пункті призначення - на станції "Маріуполь - Сортувальний" Донецької залізниці виявлено, що вагон № 68719525 на вказану станцію не прибув, про що складено комерційний акт БН 724372/1304 від 29.10.2015.

Позивач вважає, що Державне підприємство "Донецька залізниця", як перевізник, не забезпечило збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях, що є підставою для стягнення з нього збитків у розмірі 79770,69 грн., правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", яке повинно відшкодувати позивачеві вказані збитки.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судами встановлено, що вартість втраченого вантажу, яка розрахована позивачем (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто) у вагоні № 68719525, який не прибув, склала 79770,69 грн.

Правовідносини з перевезення вантажу склалися між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця". При цьому, позов пред'явлено до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як вбачається із положень наведеного Закону та Постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.

Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Відповідно до чинного цивільного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів зазначено у Постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За змістом пунктів 4 і 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

На час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій сторонами не надано суду доказів складання та затвердження відповідних передавальних актів. При цьому, складання та затвердження передавального акта не є єдиною обов'язковою умовою, наявність якої можна вважати підтвердженням правонаступництва.

Правонаступництво можливе лише у разі припинення юридичних осіб таких підприємств, про що робиться запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 4 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частиною 3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Враховуючи те, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - Державного підприємства "Донецька залізниця" не внесено і, як наслідок, його реорганізацію (припинення діяльності) не завершено, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що юридичну особу - Державне підприємство "Донецька залізниця" не припинено.

Державне підприємство "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (за юридичною адресою в м. Донецьку).

Процедуру реорганізації підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця") та передачу всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 призупинено до завершення проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Могил С.К. Грек Б.М.