ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/3768/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт", м. Дніпро,

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016

зі справи № 904/3768/16

за позовом міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" (далі - МКП "Дніпропетровський електротранспорт" або Позивач)

до первинної профспілкової організації Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" на МКП "Дніпропетровський електротранспорт", м. Дніпро (далі - Відповідач),

про заборону незаконного використання найменування,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Первинна профспілкова організація МКП "Дніпропетровський електротранспорт", м. Дніпро (далі - Третя особа-1);

Первинна профспілкова організація професійної спілки "Працівників соціальної та комунальної сфери" МКП "Дніпропетровський електротранспорт", м. Дніпро (далі - Третя особа-2);

Всеукраїнська незалежна професійна спілка "Захист праці", м. Київ (далі - Третя особа-3).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Савчука А.П.,

Відповідача - не з'яв.,

Третьої особи-1 - не з'яв.,

Третьої особи-2 - не з'яв.,

Третьої особи-3 - Верника О.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 (суддя Загинайко Т.В.): позов задоволено; заборонено Відповідачу використовувати найменування Позивача - міське комунальне підприємство "Дніпропетровський електротранспорт" (скорочено МКП "Дніпропетровський електротранспорт) у назві первинної профспілковій організації Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" на міському комунальному підприємстві "Дніпропетровський електротранспорт"; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія у складі: Подобєд І.М. - головуючий, Білецька Л.М. і Іванов О.Г.): апеляційну скаргу Відповідача задоволено; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з Позивача стягнуто на користь Відповідача 1 515,80 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У письмових поясненнях щодо касаційної скарги Третя особа-3 зазначає про справедливість та законність оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Позивача підприємство Позивача створене згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 № 32/11; воно є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Дніпропетровська, і здійснює свою виробничо-господарську діяльність згідно із Законами України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність" та іншими законодавчими актами України та цим статутом.

Згідно з рішенням установчих зборів Відповідача на підприємстві Позивача, оформленим протоколом від 09.06.2015 №1, створено первинну профспілкову організацію Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" на МКП "Дніпропетровський електротранспорт".

Постановою центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" від 10.06.2015 № 12-п/15 "Про взяття на облік Первинної профспілкової організації Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" на міському комунальному підприємстві "Дніпропетровський електротранспорт" Відповідача прийнято на облік як первинну профспілкову організацію Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці".

Рішенням центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" від 10.06.2015 № 12-р/15 про надання статусу юридичної особи надано право Відповідачу отримати статус юридичної особи відповідно до можливості, що передбачена у статуті Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" для первинних профспілкових організацій.

17.06.2015 Відповідач звернувся до Позивача з повідомленням від 16.06.2015р № 2, в якому зазначив, що 09.06.2015 установчими зборами на МКП "Дніпропетровський електротранспорт" створена Первинна профспілкова організація Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" на МКП "Дніпропетровський електротранспорт" та запропонував усі питання, що стосуються трудових, соціально-економічних відносин, узгоджувати з профспілковим комітетом Відповідача.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.06.2015 була проведена державна реєстрація Відповідача як юридичної особи.

Позивач вважає, що Відповідач у своєму найменуванні безпідставно використовує найменування Позивача та просить заборонити Відповідачу незаконне використання його найменування.

Найменування відповідача - "Первинна профспілкова організація Всеукраїнської незалежної професійної спілки "Захист праці" на міському комунальному підприємстві "Дніпропетровський електротранспорт" містить у своєму складі повне найменування Позивача - міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт", який є іншою юридичною особою.

Включення найменування Позивача до найменування Відповідача є використанням найменування Позивача.

На думку Позивача, виступаючи від імені трудового колективу Позивача, Відповідач вводить в оману як працівників підприємства, так і інших громадян, оскільки Відповідач представляє інтереси не всіх працівників підприємства, а лише одного співробітника. У свою чергу, на підприємстві Позивача з моменту його утворення діє інша первинна профспілкова організація Позивача, членами якої є працівники підприємства (понад дві тисячі осіб) і з якою укладено колективний договір та вирішуються усі питання, передбачені законодавством України.

Відповідачем на вимогу суду були надані відомості, що на підприємстві Позивача, крім засновника профспілки Відповідача ОСОБА_7, працюють члени профспілки: ОСОБА_8 - машиніст екскаваторника; ОСОБА_9 - водій трамваю та ОСОБА_10 - водій трамвая. На підтвердження членства у профспілці Відповідача ним надано протоколи від 26.06.2015 № 2 та від 12.02.2016 про прийняття у члени, проте заяв вказаних осіб про вступ у дану профспілку Відповідачем не надано.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження його діяльності як профспілки.

На підприємстві Позивача діє ще дві первинні профспілкові організації: Третя особа-1 та Третя особа-2.

Відповідно до довідки від 14.07.2016 № 48 чисельність членів Третьої особи-1 складала: станом на 01.01.2016 - 2 795 членів; станом на 01.04.2016 - 2 778 членів; станом на 01.07.2016 - 2 717 членів.

Право вимагати заборони використання найменування Позивача у найменуванні первинних профспілкових організацій належить Позивачу, і це є його правом, а не обов'язком.

Чинне законодавство України не містить такого обов'язку, як необхідність використання первинній профспілковій організації на підприємстві у своєму найменуванні, для здійснення своєї діяльності, найменування цього підприємства, на якому працюють члени цієї профспілки.

Відповідачем не подано доказів того, що відсутність у найменуванні Відповідача найменування Позивача перешкоджатиме діяльності Відповідача як професійної спілки, у тому числі й на підприємстві Позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що використання Відповідачем у своєму найменуванні найменування Позивача є порушенням статті 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Положення Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" не містять будь-яких певних вимог до найменування профспілки, зокрема не регулюють порядок використання назви підприємства у назві профспілки, яку створено працівниками, що працюють на певному підприємстві. Законодавчої заборони щодо використання у найменуванні професійних спілок найменування іншої юридичної особи - підприємства, на якому діє така професійна спілка, не існує.

Судом апеляційної інстанції перевірено правовий статус Відповідача та встановлено, що 24.06.2015 була проведена його державна реєстрація як юридичної особи.

Ні повні найменування вказаних юридичних осіб, ані їх скорочені найменування не є тотожними, а найменування Позивача в найменуванні Відповідача використовується у місцевому відмінку, що не призводить до змішування найменувань цих юридичних осіб.

Оскільки найменування вказаних юридичних осіб не є тотожними і включення у найменування Відповідача найменування Позивача у місцевому відмінку не було підставою для відмови в його державній реєстрації як юридичної особи, відсутні підстави вважати, що таке використання Відповідачем найменування Позивача є незаконним.

Досліджуючи питання створення та поточної діяльності Відповідача як первинної професійної спілки на підприємстві Позивача, місцевий господарський суд вийшов за межі обов'язкового предмета дослідження у даному спорі, яким має бути лише з'ясування питання, чи є Відповідач первинною профспілковою організацією, яку створено членами трудового колективу підприємства Позивача, та чи відповідає обране такою первинною профспілковою організацією найменування вимогам чинного законодавства, яке регулює діяльність професійних спілок, та цивільного законодавства, зокрема статті 90 ЦК України, а питання взаємодії Позивача та Відповідача між собою та з іншими профспілками - не повинно братись судом до уваги під час розгляду даного спору, оскільки у разі необхідності має бути предметом окремого розгляду за позовом заінтересованої особи та відповідно до обраного нею способу захисту свого порушеного права або майнового інтересу.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для заборони Відповідачу використовувати найменування Позивача.

Відповідно до приписів статті 90 ЦК України:

- юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування (частина перша);

- найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру (частина третя);

- юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (частина п'ята).

Згідно з положеннями ГПК України:

- судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47);

- для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (частина перша статті 41);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43).

Рішення попередніх судових інстанцій цим вимогам відповідають не повною мірою.

Господарські суди, здійснюючи оцінку поданих у справі доказів та вирішуючи питання заборони Відповідачеві використовувати найменування Позивача, не встановили, чи є тотожними повне та скорочене найменування Позивача і Відповідача, а у разі відсутності у них спеціальних знань суди не позбавлені були права та можливості вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Проте місцевий господарський суд цього не здійснив, а апеляційна інстанція даної його помилки не виправила, а самостійно вдалася до аналізу найменувань Позивача та Відповідача і визначення змішування найменувань цих юридичних осіб.

Відтак обидві попередні судові інстанції, не з'ясувавши належним чином усіх обставин, пов'язаних з доведеністю чи недоведеністю чи є найменування Позивача та Відповідача тотожними, припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та наведеного припису частини першої статті 43 цього ж Кодексу.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Зокрема, касаційна інстанція не вправі вирішувати й питання про призначення судової експертизи зі справи.

Тому рішення попередніх судових інстанцій відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, вирішити питання про призначення в разі потреби судової експертизи із зазначеного в ній питання, дати доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 зі справи № 904/3768/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій