ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 910/5814/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Збарих С.М., посв. №028728 від 05.09.2014р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р.у справі господарського суду№910/5814/15-г міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо Акціонерного товариства закритого типу "Консул"пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2015р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. у справі №910/5814/15-г, припинено провадження у справі.

Заступник прокурора міста Києва з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції, а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 27.10.2015р. прокурор підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до Акціонерного товариства закритого типу "Консул" про розірвання договору оренди земельної ділянки вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу "Консул", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006р. №85-6-00270 та зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді вищезазначену земельну ділянку у стані придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги мотивовані порушенням істотних умов договору оренди в частині сплати орендної плати за землю, що є підставою для розірвання договору з подальшими правовими наслідками.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2010р. порушено провадження у справі №50/624-б про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу "Консул"; 11.02.2011р. Акціонерне товариство закритого типу "Консул" визнано банкрутом; 23.02.2012р. визнані кредиторські вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва у сумі 907 226,81грн.; 21.07.2014р. та 01.12.2014р. введена процедура санації та затверджений план санації боржника, схвалений зборами кредиторів Акціонерного товариства закритого типу "Консул".

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, припиняючи провадження у даній справі дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги мають розглядатись в порядку визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто в межах справи про банкрутство №50/624-б.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р."Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство, а також справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, за певними винятками (п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України). Зазначені справи відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про банки і банківську діяльність".

Разом з цим, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилось те, що предметом позовних вимог є не стягнення орендної плати (майнові вимоги), а розірвання договору оренди з подальшими правовими наслідками, що в свою чергу, не впливає на перебування підприємства відповідача у процедурі банкрутства.

Також, як місцевим господарським судом, так і апеляційною інстанцією, в порушення приписів ст. 43 ГПК України не наведено доводів, згідно з якими неможливо розглянути позовні вимоги у даній справі, предметом яких є відносини з оренди земельної ділянки, що регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що вищезазначена земельна ділянка не є власністю відповідача.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення").

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. та ухвала господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. у справі №910/5814/15-г підлягають скасуванню, а справа - направленню на розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. у справі №910/5814/15-г - скасувати.

Справу №910/5814/15-г направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач