Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 911/445/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФілії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Чернівцяхна ухвалувід 28.04.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/445/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивачаПублічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (ПАТ "Укрексімбанк")пропримусове виконання договору та стягнення 1 108 960,17 грнВ судове засідання прибули представники:позивачаРазінькова М.О. (дов. від 05.02.2014),третьої особиТимощук Р.М. (дов. від 19.09.2011 № 010-01/7622)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників позивача і третьої особи та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" про вилучення виробів із жерсті, перелік яких визначений у позовній заяві, та стягнення неустойки у розмірі 1 108 960, 17 грн за неналежне виконання договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 щодо негайного повернення майна.

Відповідач у відзиві на позов неповернення ним зі зберігання майна пояснює тим, що майно зберігалося в орендованому ним у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" приміщенні (договір оренди № 1 від 27.06.2012). Дострокове розірвання орендодавцем договору оренди та вжиття ним заходів щодо недопущення орендаря до орендованих приміщень, унеможливлює повернення майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2013 порушене провадження у справі та призначено справу до розгляду, а ухвалою того ж суду від 21.02.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Укрексімбанк".

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2013 (суддя Т. Лилак) позов задоволений у повному обсязі з огляду на наступне.

24.10.2012 між ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" (поклажодавець) та ТОВ "Старкс" (зберігач) укладений договір зберігання № 24/10-2 (далі - Договір), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає за плату на відповідальне зберігання вироби із жерсті: трьохскладова зварна жерстяна банка, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришка СКО (продукція), що належить поклажедавцеві на праві власності.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з актом приймання-передачі на відповідальне зберігання № 1 від 24.10.2012 до Договору, зберігач прийняв, а поклажодавець передав продукцію вартістю 3 173 422,48 грн, яка належить позивачу на праві власності, яке підтверджується договором поставки № 24/10-1 від 24.10.2012, видатковими накладними № 756 від 24.10.2012, № 765 від 19.11.2012, видатковими накладними (повернення) № ВП-0000003 від 31.10.2012, № ВП-0000004 від 19.11.2012, № ВП-0000006 від 27.11.2012, договором № Z-1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.11.2012.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками.

Згідно з приписами статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Статтею 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення продукції № 305 від 16.11.2012, № 305/1 від 16.11.2012, № 305/2 від 16.11.2012, № 305/3 від 16.11.2012, № 305/4 від 16.11.2012, № 15 від 11.01.2013, в яких просив повернути продукцію у відповідності до п. 3.2 Договору. Дані вимоги були отримані відповідачем про, що свідчить підпис директора та відбиток печатки ТОВ "Старкс" на вказаних вимогах, а також відмітка відповідача про отримання вимог.

Проте, відповідач всупереч умовам договору продукцію позивачу не повернув, що свідчать про порушення останнім зобов'язання щодо повернення прийнятої на зберігання продукції по закінченню встановленого Договором строку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов в частині вимог про вилучення виробів із жерсті.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки майно не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку неповернення поклажедавцеві продукції за першою вимогою впродовж встановленого у п. 3.2 строку, зберігач зобов'язаний виплатити поклажедавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості неповерненої продукції за кожний день затримки.

У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення на вимогу позивача майна відповідач не виконав, останній повинен сплатити позивачу, відповідно до п. 6.3 Договору неустойку, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1 108 960,17 грн.

Отже, мотивуючи зазначеним вище судове рішення, місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2013 оскаржене в апеляційному порядку третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ПАТ "Укрексімбанк", посилаючись при цьому, зокрема, на таке.

27.06.2012 між ПАТ "Укрексімбанк" (далі - банк) та ТОВ "Старкс" укладений Договір оренди майна банку № 1, на умовах якого банк передав ТОВ "Старкс" у строкове платне користування майно, яке розташоване за адресою: Чернівецька обл. м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існують на час укладення договору. Підставою для фактичного користування орендованим майном став підписаний сторонами акт приймання-передачі орендованого майна від 02.07.2012. Орендоване майно передане орендарю у строкове платне користування до 15.01.2013 включно.

Надалі, орендарем були порушені умови договору оренди в частині сплати орендної плати, а тому, у відповідності до п.п.12.4.6 договору оренди ТОВ "Старкс" було повідомлено про припинення дії договору оренди майна банку з 29.11.2012 шляхом дострокового розірвання, внаслідок невиконання/порушення орендарем умов договору.

Після припинення дії договору банк неодноразово направляв листи ТОВ "Старкс" з проханням передати банку орендоване майно згідно з актом приймання-передачі та повністю звільнити орендоване майно від будь-яких власних речей, у іншому випадку банк не несе відповідальності за знищення/пошкодження/втрату будь-якої речі, що знаходитиметься у орендованому майні.

19.02.2013 між ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Старкс" підписаний акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого ТОВ "Старкс" повернуло банку орендоване майно.

Отже, відповідно до складеного акту приймання-передачі орендованого майна від 19.02.2013, ТОВ "Старкс" повернуло виключно майно банку, при цьому жодних атів щодо залишків будь-якого іншого майна на території комплексу розташованого за адресою: Чернівецька обл. м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, не складалось.

ПАТ "Укрексімбанк" не передавалось, шляхом укладення відповідних договорів зберігання, будь-яке майно, отже, у банку не має інформації і, тим більше, будь-якого документального підтвердження, щодо знаходження на території орендованого комплексу, майна ТОВ "Старкс" чи майна ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія".

Ні позивачем, ні відповідачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили, що після передачі орендованого майна від ТОВ "Старкс" до банку, на території комплексу, розташованого за адресою: Чернівецька обл. м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, знаходиться майно позивача.

Банк, як власник майна розташованого за адресою: Чернівецька обл. м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, вирішив питання про надання в оренду свого майна ТОВ "Металотарний завод", уклавши з останнім договір оренди № 2 від 06.03.2013.

18.04.2013 між сторонами підписаний акт приймання-передачі орендованого майна.

Крім того, банк посилається на те, що позивачем не доведене його право власності на майно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 (колегія суддів:Н. Коршун, О. Баранець, С. Пашкіна) апеляційне провадження у справі № 911/445/13-г зупинене та призначена судова експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання: 1) яка кількість продукції та на яку суму була передана на зберігання згідно з Договором зберігання №24/10-2 від 24.10.2012?; 2) яка продукція (найменування), передбачена згідно з Договором зберігання №24/10-2 від 24.10.2012, яка її кількість та на яку суму повернена ТОВ "Старкс" (зберігачем) ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" (поклажедавцю) на його вимогу про повернення товару за актами приймання-передачі з відповідального зберігання? 3) яка продукція (найменування), передбачена Договором зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012, яка її кількість та на яку суму неповернена ТОВ "Старкс" ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія"? Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз : 03680, м. Київ, вул. Смоленська,6.

Відповідно до Висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.01.2014 № 7806/13-45: 1) передана на зберігання згідно з Договором зберігання продукція на загальну суму 3 353 602,48 грн; 2) повернено ТОВ "Старкс" (зберігачем) ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" продукцію, передбачену Договором зберігання, на загальну суму 408 638,07 грн; 3) не повернено ТОВ "Старкс" ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" продукцію, передбачену Договором зберігання на загальну суму 2 944 964,41 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 (колегія суддів: Н.Коршун, О. Баранець, С. Пашкіна) апеляційне провадження у справі № 911/455/13-г поновлене.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 28.04.2014 (колегія суддів: Н.Коршун, О. Баранець, С. Пашкіна) провадження у справі зупинене до вирішення Господарським судом Чернівецької області справи № 926/496/14.

Ухвала мотивована наступним.

ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" надане клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 911/445/13-г до вирішення Господарським судом Чернівецької області пов'язаної з нею справи № 926/496/14.

Клопотання мотивоване тим, що ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" поданий позов до Господарського суду Чернівецької області про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

До переліку майна, яке ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" просить витребувати, відноситься майно, яке є предметом спору у справі, апеляційне провадження у якій позивач просить зупинити.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зважаючи на те, що майно, яке оспорюється позивачем у справі № 926/496/14 в Господарському суді Чернівецької області та у справі № 911/445/13-г, є одним і тим же, спір у даних справах існує між тими ж сторонами, а також враховуючи неможливість за таких обставин розгляд даної справи до вирішення пов'язаної з нею зазначеної вище справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження у справі № 911/445/13-г слід зупинити до вирішення Господарським судом Чернівецької області справи № 926/496/14.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Філія Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Чернівцях посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить її скасувати і передати справу на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" звернулось до суду з вимогою, зокрема, про вилучення у ТОВ "Старкс" майна, переданого останньому на зберігання, у зв'язку з неповерненням його на вимогу позивача (поклажодавця). Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (ст. 16 ЦК України).

Правовідносини сторін щодо зберігання речі регулюються нормами зобов'язального права (глава 66 ЦК України). Доказовою базою поклажодавця є володіння річчю та передача її на зберігання.

Заявлення ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" позову до ПАТ "Укрексімбанк" (третя особа без самостійних вимог у справі, що є предметом розгляду) про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (ст. 16 ЦК України).

Тобто, у обох справах, визначений позивачем спосіб захисту порушеного права є тотожним, різними є лише відповідачі.

А тому такі справи не є взаємопов'язані, а зупинення провадження однієї із них є способом сприяння судом позивачу зібранню доказів щодо визначення відповідальної особи. Такі дії суду є порушенням ст. 42, 43 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Чернівцях задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 911/445/13-г скасувати.

Справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил