ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 904/4308/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року у справі № 904/4308/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", Дніпропетровська область, про стягнення 25 601 813,40 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Єршова С.В. (дов. № 14-108 від 18.04.2014),

відповідача - Власенко Н.І. (дов. № 5517/01 від 02.11.2015),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ДП "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 25 601 813,40 грн.

Вказував, що 20.11.2013 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 436/14-БО-5 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався у 2014 році передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсягах та за ціною, визначеними договором.

Зазначав, що протягом січня - червня та жовтня - грудня 2014 року на підставі актів приймання-передачі природного газу за вказаний період передав у власність покупця природний газ на загальну суму 95 754 839,47 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу в зазначеному періоді, позивач, з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості отриманого природного газу на суму 75 669 557,55 грн., просив стягнути з відповідача на його користь 20 085 281,92 грн. основного боргу, 1 740 076,89 грн. пені, 3 631 961,31 грн. інфляційних втрат та 144 493,28 грн. 3 % річних, а всього - 25 601 813,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року (колегія суддів у складі: Дмитренко Г.К. - головуючий, Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ДП "Криворізька теплоцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 20 085 281,92 грн. основного боргу, 1 561 367,57 грн. пені, 143 933,57 грн. 3 % річних, 2 688 070,16 грн. інфляційних втрат та 76 332,20 грн. судового збору.

Зменшено розмір пені на 10 % від первинно заявленої позивачем суми, що становить 1 561 367,57 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити позивачу суму основного боргу, інфляційні втрати та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Рішення в частині зменшення розміру пені, обґрунтовані посиланнями на надмірно великий її розмір, встановлені судами причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, фінансовий стан обох сторін та передбачене ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовані посиланнями на невірно виконаний позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені без урахування послідовності здійснення відповідачем платежів.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.ст. 43, 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про її стягнення в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2013 між позивачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та відповідачем ДП "Криворізька теплоцентраль" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 436/14-БО-5, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність у 2014 році природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач в період з січня по червень та з жовтня по грудень 2014 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 95 754 839,47 грн., яку відповідач у порушенням умов п. 6.1 договору сплатив частково, заборгувавши позивачу 20 085 281,92 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та частково задовольняючи вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі п. 7.2 договору позивачем здійснено нарахування відповідачу 1 740 076,89 грн. пені, розмір якої за перерахунком суду першої інстанції є арифметично невірним, оскільки був здійснений без урахування послідовності здійснення платежів відповідачем. За оцінкою суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, розмір пені, що підлягає стягненню за спірний період становить 1 734 852,86 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, господарські суди виходили із встановлених ними дійсних обставин справи щодо порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманого природного газу, підстав його порушення відповідачем, ступеню виконання ним грошового зобов'язання та, враховуючи майнові інтереси обох сторін, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, обґрунтовано зменшили розмір пені на 10 % від заявленої позивачем суми до 1 561 367,57 грн.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст.ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому, з урахуванням передбачених законом обставин, посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року у справі № 904/4308/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Самусенко С.С.