ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 904/7513/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 у справі № 904/7513/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доприватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в сумі 238 978, 44 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Ніколенка М.Є.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 234 130, 80 грн. плати за користування вагонами та 4 847, 64 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 234 130, 84 грн. плати за користування вагонами та 4 847, 64 грн. збору за зберігання вантажу.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 7 911 грн., а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізницею) та публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії) 21.09.2012 укладено договір № ПР/М-12-2/14-1438/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці, пунктом 1 якого зокрема встановлено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належать власнику колії. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Згідно з п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: порожніх хоперів інтервал часу 2 години; порожніх напіввагонів для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції залізниці прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у книзі повідомлень форму ГУ-2.

Відповідно до п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колій.

Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання вагонів до здачі, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.

Згідно з п. 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п. 15 договору власник колії сплачує залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

За умовами п. 20 договору останній укладено терміном на 5 років з 29.10.2012 до 28.10.2017.

Судами обох інстанцій встановлено, що залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача (відповідача) вантаж: "порожні власні вагони" та "вапно для флюсування", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями залізничних накладних.

Згідно з Книгою повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження за формою ГУ-2 №№ 6, 7 позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони з вантажем.

На шляху прямування дані вагони було затримано на підставі наказів № 395 від 03.03.2016, № 399 від 04.03.2016, № 416 від 08.03.2016 та № 417 від 08.03.2016 через зайнятість колій станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем на свою під'їзну колію.

На станціях затримки Червоний Шахтар, Кривий Ріг Західний та Савро Придніпровської залізниці складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 28 від 03.03.2016, № 29 від 04.03.2016, № 82 від 08.03.2016, № 83 від 08.03.2016 та акти загальної форми ГУ-23: № 28 від 03.03.2016, № 29 від 04.03.2016, № 82 від 08.03.2016 та № 83 від 08.03.2016.

Відповідно до актів про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 28 від 03.03.2016 - вагони, що прибули 03.03.2016 об 11 год. 24 хв. відправлені 08.03.2016 о 18 год. 40 хв.; № 29 від 04.03.2016 - вагони, що прибули 03.03.2016 о 13 год. 10 хв. відправлені 08.03.2016 о 16 год. 00 хв.; № 82 від 08.03.2016 - вагони, що прибули 08.03.2016 о 09 год. 45 хв. відправлені 09.03.2016 о 09 год.10 хв.; № 83 від 08.03.2016 - вагони, що прибули 08.03.2016 о 20 год. 20 хв. відправлені 10.03.2016 о 21 год. 40 хв.

За весь час затримки вагонів позивачем нараховано плату за користування вагонами згідно з відомостями за формою ГУ-46 №№ 12039125, 12039110, 12039111, 12039112, 13039113, 16039123, 14039117, 11039109, 11039108, 10039121 на загальну суму 234 130, 80 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ДУ-92 в розмірі 4 847, 64 грн., які представник відповідача підписав із застереженнями.

У зв'язку з тим, що відповідач відмовився сплатити нараховані позивачем плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, останній звернувся з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах внаслідок затримки вагонів на коліях станції призначення з вини відповідача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Згідно з п. 42 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Пунктом 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За умовами абзацу 1 п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 12 зазначених Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами і доповненнями), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

З урахуванням викладених норм судами попередніх інстанцій встановлено обставини затримки вагонів на станції підходу до станції призначення через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, який прибув на його адресу, що підтверджується документами, оформленими станціями затримки Червоний Шахтар, Кривий Ріг Західний, Савро, які передбачені вимогами діючого законодавства і, зокрема, актами форми ГУ-23а, ГУ-23, виписками із Книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальною карткою форми ДУ-92.

Посилання скаржника на направлення на адресу позивача листів №№ 1047/63 від 04.03.2016 та 1060/63 від 09.03.2016 як на доказ звернення до залізниці з вимогою здійснити подавання спірних вагонів для забирання апеляційним господарським визнані безпідставними, оскільки зі станції затримки вагони мають бути відправлені з урахуванням поїзної обстановки. Водночас визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Позивачем до матеріалів справи надані пояснення поїзного диспетчера з обґрунтуванням обставин неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони.

Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про правомірність нарахування позивачем відповідачу 234 130, 84 грн. плати за користування вагонами та 4 847,64 грн. збору за зберігання вантажу, та як наслідок, за встановлених обставин справи, - про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, а відтак колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Вовк І.В. Ковтонюк Л.В.