Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 908/1327/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-А"на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 06.08.2014та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014у справі№908/1327/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-А"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5провизнання дії договору поруки припиненоюза участю представників сторінвід позивача:Железняк М.В.від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-А" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання дії договору поруки №014/17-39/1700-34/4 від 18.05.2010 припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 (колегія суддів: Сушко Л.М., Смірнов О.Г., Топчій О.А.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Фоміна В.О.), у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач і третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між відповідачем (кредитор) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено Кредитний договір №014/17-39/1700-34 від 29.05.2008 (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Умовами договору передбачено: сума кредиту - 30374,71 доларів США; цільове використання кредиту - на споживчі цілі (придбання транспортного засобу); строк кредиту - 60 місяців; дата остаточного погашення кредиту - 28.05.2013.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору між відповідачем (банк) та позивачем (поручитель) укладено Договір поруки №014/17-39/1700-34/4 від 18.05.2010 (далі - Договір поруки), за умовами якого позивач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - громадянина ОСОБА_7, які виникають з умов Кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі, зазначеному в п. 1.3 даного договору (29225,66 доларів США), сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України позивач та третя особа досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, у зв'язку з чим підписали Додаткову угоду №014/17-39/1700-34/8 від 20.05.2010 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання припиненою дії Договору поруки з тих підстав, що Додатковою угодою збільшено розмір заборгованості за тілом кредиту без погодження з позивачем як поручителем. Позивач надав суду примірник Додаткової угоди, який підписаний її сторонами та скріплений печаткою відповідача, але не підписаний поручителем ТОВ "Мегабуд-А".

Проте судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наданий відповідачем примірник Додаткової угоди, підписаний 20.05.2010 директором ТОВ "Мегабуд-А" Чорним Сергієм Валентиновичем (повноваження підтверджені п. 10.16.4 Статуту), який надав згоду на зміну умов Кредитного договору відповідно до Додаткової угоди та підтвердив, що його зобов'язання як поручителя відповідно до Договору поруки зберігаються та забезпечують виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором із врахуванням внесених змін.

Водночас суди відхилили доводи позивача щодо відсутності печатки ТОВ "Мегабуд-А" на Додатковій угоді, оскільки цей факт не впливає на дійсність угоди, адже позивач не є стороною угоди, його посадова особа лише надала письмову згоду на укладення Додаткової угоди у відповідності до п. 5.2 Договору поруки, тому наявність печатки ТОВ "Мегабуд-А" на Додатковій угоді є необов'язковою. З огляду на таке суди відмовили в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про невірне обрання позивачем способу захисту його прав та інтересів, оскільки вимога про визнання припиненою дії Договору поруки спрямована на встановлення юридичного факту. Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. Уживаний законодавцем термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З аналізу вказаної норми вбачається, що порука не припиняється, якщо поручитель надав свою згоду на зміну умов основного зобов'язання. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки.

При цьому кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У зв'язку із цим відмову в задоволенні позову про визнання договору поруки припиненим із тих підстав, що обраний поручителем спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обґрунтованою.

З огляду на викладене судова колегія вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про обрання позивачем належного способу захисту своїх прав та хибність висновків суду першої інстанції з цього приводу.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо визнання дії Договору поруки припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України. Підстави для застосування цієї норми відсутні, зважаючи на встановлені судами під час розгляду справи обставини надання уповноваженою особою позивача згоди на зміну Додатковою угодою умов Кредитного договору.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач заперечує вказані висновки судів, оскільки на правочині з надання згоди на внесення змін до Кредитного договору відсутня печатка ТОВ "Мегабуд-А", а автентичність підпису Чорного С.В. жодним чином не доводилась.

Однак такі доводи скаржника не підлягають прийняттю до уваги, адже під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції позивачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не доводились обставини вчинення підпису щодо відповідної згоди на Додатковій угоді від імені ТОВ "Мегабуд-А" певною іншою особою, а не директором товариства. Натомість ТОВ "Мегабуд-А" до позовної заяви додало копію Додаткової угоди саме з підписом його директора. Оскільки сторони у Договорі поруки не визначили обов'язковість скріплення печаткою згоди поручителя на зміну умов Кредитного договору, відсутність відбитку печатки ТОВ "Мегабуд-А" на Додатковій угоді не є достатньою підставою для висновку про відсутність надання уповноваженою особою товариства відповідної згоди.

Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-А" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №908/1327/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова