ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 911/3363/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 30.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015у справі№ 911/3363/14 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"простягнення 4 139 280,02 швейцарських франків та 190 778,02 доларів США,за участю представників: від позивачаХорошева К.М.від відповідачаВегера А.А.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (далі - ТОВ "ВКФ "Лігена") та з урахуванням письмових пояснень (уточнень) до позовної заяви просило суд стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість по кредитному договору № 71/01 від 16.12.2007 у розмірі 4 139 280,02 швейцарських франків, з яких 3 337 246,79 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту, 443 563,57 швейцарських франків - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 339 570,83 швейцарських франків - заборгованість по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18 898,83 швейцарських франків, що еквівалентно 253 567,32 гривень, - заборгованість по комісії; заборгованість по кредитному договору № 295/10 від 28.04.2010 у розмірі 190 778,02 доларів США, з яких 167 080,82 доларів США - заборгованість по кредиту, 23 697,20 доларів США - заборгованість по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 7 556,42 доларів США - заборгованість по підвищеним відсоткам за користування кредитом.

Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2014 у справі № 911/3363/14 (суддя Лопатін А.В.) заяву про забезпечення позову залишено без задоволення. Позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВКФ "Лігена" на користь позивача 4 139 280,02 швейцарських франків боргу, з яких: 3 337 246,79 швейцарських франків заборгованості по кредиту, 443 563,57 швейцарських франків заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 339 570,83 швейцарських франків заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18 898,83 швейцарських франків заборгованості по комісії, що еквівалентно 56 167 140,07 гривень; 190 778,02 доларів США боргу, з яких: 167 080,82 доларів США заборгованості по кредиту, 23 697,20 доларів США заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, що еквівалентно 2 356 108,55 гривень, та 73 080,00 гривень судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, Кропивної С.А., Пашкіної С.А.) рішення господарського суду Київської області від 30.10.2014 у справі № 911/3363/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 справі № 911/3363/14, ТОВ "ВКФ "Лігена" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Акулової Н.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ВКФ "Лігена" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.10.2015 о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.10.2015 № 02-05/795 для розгляду справи № 911/3363/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (Банк), та ТОВ "ВКФ "Лігена" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 71/07 (далі - Договір-1).

Відповідно до п. 1.1 Договору-1 Банк зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку строковий кредит в сумі, що дорівнює CHF 3 340 000,00 швейцарських франків, у порядку і на умовах, визначених Договором. Банк надає Позичальнику кредит згідно з умовами цього Договору на підставі укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, в якій зазначаються термін надання кредиту, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Підставою для надання Банком кредиту Позичальнику є укладена між сторонами така додаткова угода до цього Договору.

За користування кредитними коштами, наданими у формі строкового кредиту за цим Договором Позичальник сплачує Банку проценти за ставкою у розмірі 8,5% річних за кредитом в швейцарських франках, якщо згідно з умовами Договору не встановлений інший розмір ставки. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений Договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка у розмірі 17,5% річних за кредитом в швейцарських франках (за текстом Договору - "підвищена процентна ставка"). Такий розмір підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором. Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. Підвищена процентна ставка за користування кредитом не застосовується (а застосовується базова процента ставка), якщо погашення простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором відбулося протягом перших п'яти календарних днів з дати виникнення такого прострочення. При цьому, якщо п'ятий день цього строку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку застосування базової процентної ставки визначається останній робочий день, що передує такому вихідному або святковому дню. Якщо погашення простроченої суми основного боргу Позичальника не було здійснено протягом перших п'яти календарних днів з дати прострочення сплати суми боргу, на прострочену суму основного боргу Позичальника нараховується підвищена процентна ставка, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення (п.п. 1.3.1, 1.3.2 Договору-1).

Відповідно до п. 1.3.6 Договору-1 Позичальник сплачує Банку винагороду за організацію строкового кредиту у розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, вказаної у п. 1.1 цього Договору, а саме 16 700,00 швейцарських франків.

У п. 1.2.2 Договору-1 встановлено строк користування кредитом - до 24.12.2014.

Пунктом 4.1 Договору-1 передбачено, що Позичальник зобов'язаний використовувати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі, а також повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на вказані Банком рахунки в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, Банк має право визнати термін повернення кредиту (всіх наданих за цим Договором траншів) таким, що настав, згідно з п. 1.2.2 цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. У цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі (п. 11.1 Договору-1).

На виконання умов Договору-1 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 340 000,00 швейцарських франків, що підтверджується наступними меморіальними ордерами: № 001MVT3073610002 від 27.12.2007 на суму 460 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3080150002 від 15.01.2008 на суму 23 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3080180001 від 18.01.2008 на суму 60 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3080360001 від 05.02.2008 на суму 230 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3080640002 від 04.03.2008 на суму 450 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3080740002 від 14.03.2008 на суму 85 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3080790001 від 19.03.2008 на суму 110 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3081090001 від 18.04.2008 на суму 1 100 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3081570001 від 05.06.2008 на суму 700 000,00 швейцарських франків, № 001MVT3082180002 від 05.08.2008 на суму 122 000,00 швейцарських франків.

Додатковою угодою № 12 від 25.12.2009 до Договору-1 Позичальник підтвердив свої зобов'язання за додатковими угодами №№ 1-11 у розмірі 3 340 000,00 швейцарських франків та за процентами за користування кредитом у розмірі 180 669,75 швейцарських франків; сторони змінили розмір відсоткової ставки за користування кредитом в бік зменшення розміру відсоткової ставки; встановлено графік погашення заборгованості.

Додатковою угодою № 13 від 28.04.2010 Позичальник підтвердив свої зобов'язання (розмір заборгованості) в загальній сумі 3 517 795,07 швейцарських франків; встановлено новий графік погашення заборгованості.

Додатковою угодою № 14 від 11.11.2010 Позичальник підтвердив свої зобов'язання (розмір заборгованості) в загальній сумі 3 490 106,65 швейцарських франків; встановлено новий графік погашення заборгованості.

Додатковою угодою № 16 від 31.07.2012 Позичальник підтвердив свої зобов'язання (розмір заборгованості) в загальній сумі 3 443 441,10 швейцарських франків, встановлено новий графік погашення заборгованості.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2010 між ПАТ "Універсал Банк" (Банк) та ТОВ "ВКФ "Лігена" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 295/10 (далі - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1 Договору-2 Банк надає Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку строковий кредит у сумі, що дорівнює 771 752,40 доларів США у порядку і на умовах, визначених Договором. Банк надає Позичальнику кредит згідно з умовами цього Договору шляхом видачі одного окремого траншу або декількох окремих траншів на підставі укладеної між сторонами відповідної письмової додаткової угоди до цього Договору щодо видачі Позичальнику траншу, в якій зазначаються термін надання траншу, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту та інших грошових зобов'язань Позичальника за Договором. Підставою для надання Банком кредиту (у вигляді одного або декількох окремих траншів) Позичальнику є укладена між сторонами відповідна письмова додаткова угода до цього Договору.

Починаючи з 01.04.2012 по 30.07.2012 сторонами встановлено новий розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений Договором-2 строк - у розмірі 3 mnth Libor плюс 11% річних, а починаючи з 31.07.2012 - 3 mnth Libor плюс 20% річних (п. 1.3.2 Договору-2 у редакції додаткової угоди № 4 від 31.07.2012).

Згідно з п. 1.2.2 Договору-2 у редакції додаткової угоди № 4 від 31.07.2012 строк користування кредитом - не пізніше 30.08.2013.

Пунктом 4.1 Договору-2 передбачено, що Позичальник зобов'язаний використовувати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі, а також повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на вказані Банком рахунки в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку.

У п. 11.1 Договору-2 сторони погодили, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, у випадку прострочення сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобов'язань Позичальника за Договором (зокрема, але не виключно, щодо оплати кредиту (його частин) та/або процентів за користування кредитом тощо) та направлення Банком Позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника за цим Договором з дня відправлення Банком відповідного повідомлення/вимоги Позичальнику.

На виконання умов Договору-2 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 771 752,40 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 001WCL3101190001/48114 на суму 771 752,40 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позов у частині стягнення з ТОВ "ВКФ "Лігена" коштів за Договором-1, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за цим договором, а саме: 3 337 246,79 швейцарських франків по тілу кредиту, 443 563,57 швейцарських франків по відсотках за користування кредитом, 339 570,83 швейцарських франків по підвищених відсотках за користування кредитом та 18 898,83 швейцарських франків по комісії. При цьому, господарські суди вказали про правильність розрахунків позивача заявлених до стягнення суми відсотків за користування кредитом та комісії відповідно до умов Договору-2 та додаткових умов до вказаного договору.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів за Договором-2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що ТОВ "ВКФ "Лігена" не виконало належним чином своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за Договором-2, а саме: 167 080,82 доларів США по тілу кредиту та 23 697,20 доларів США по підвищених відсотках за користування кредитом. При цьому, суди зазначили, що розрахунки позивача заявленої до стягнення суми відсотків за користування кредитом відповідно до умов Договору-2 та додаткових умов до нього є арифметично вірними.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Як вбачається з матеріалів справи, до початку судового засідання 30.10.2014 (о 10 год. 15 хв.) відповідачем було подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Однак, всупереч вимогам процесуального законодавства, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не відображено розгляд вказаного клопотання, не викладено результатів його розгляду та, відповідно, не вказано доводів, за якими місцевий господарський суд відхилив це клопотання.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо невідповідності наданих позивачем розрахунків заборгованості за Договором-1 положенням п. 1.3.2 Договору-1, відповідно до яких підвищена процентна ставка застосовується з першого дня виникнення прострочення сплати суми основного боргу, який починається з наступного дня після дати невнесення платежу, визначеного графіком погашення платежів. Водночас, як зазначив відповідач, позивачем при формуванні розміру позовних вимог підвищена процентна ставка, передбачена п. 1.3.2 Договору-1, нараховувалась за дні, які не є простроченими по виконанню зобов'язання, тобто у які підвищена процентна ставка не підлягала застосуванню, що порушує права відповідача (про що також зазначено в касаційній скарзі).

Судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки додатку № 1 до додаткової угоди № 16 від 31.07.2012 до Договору-1, яким визначено графік погашення платежів, де встановлено суми та дати внесення коштів на погашення кредиту, про що зазначено в апеляційній та касаційній скаргах відповідача.

Таким чином, у порушення норм процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки вказаним доводам відповідача з урахуванням положень п. 1.3.2 Договору-1, судами не досліджено графік погашення заборгованості, встановлений додатковою угодою № 16 від 31.07.2012 до Договору-1, та не надано йому оцінки у контексті спірних правовідносин, а відтак, без з'ясування відповідних обставин, не перевірено належним чином правильність розрахунку позивача заборгованості за Договором-1.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки положенням п. 9 додаткової угоди № 4 від 31.07.2014 до Договору-2 щодо розмірів ставки тримісячний Libor (3 mnth Libor) при визначенні розмірів підвищеної процентної ставки за користування кредитом в доларах США, відповідно до якого в період з 01.04.2012 по 30.07.2012 включно підвищена процентна ставка за користування кредитом в доларах США діяла в розмірі 3 mnth Libor + 11% (тримісячний Libor плюс одинадцять) процентів річних за кредитом в доларах США; та за базовий Libor сторони приймають ставку тримісячний Libor (3 mnth Libor) у розмірі: 0,46585 - на період з 01.04.2012 по 02.05.2012 включно, зафіксовану на дату 30.01.2012; 0,54685 - починаючи з 03.05.2012, зафіксовану на дату 28.04.2012. Такий розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом застосовувався до всіх фактично наданих траншів в доларах США за Договором, при цьому будь-які інші розміри підвищеної процентної ставки за користування в доларах США, визначені відповідними додатковими угодами до Договору, на підставі яких такі транші було надано, а також максимальні розміри підвищеної процентної ставки, встановлені п. 1.3.2 Договору в редакції додаткової угоди, за домовленістю між сторонами, протягом періоду з 01.04.2012 по 30.07.2012 включно не застосовувались (що зазначено в апеляційній та касаційній скаргах відповідача).

Водночас, підстави відхилення доводів відповідача щодо неврахування позивачем умов п. 9 додаткової угоди № 4 від 31.07.2014 до Договору-2 при формуванні розрахунку заборгованості за Договором-2 у постанові апеляційної інстанції не наведені, оцінка їм не надана.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 84, 105 ГПК України не наведено правового обґрунтування відхилення доводів відповідача проти заявлених позивачем вимог та не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 та рішення господарського суду Київської області від 30.10.2014 у справі № 911/3363/14 скасувати.

Справу № 911/3363/14 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук