Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 910/19469/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяРогач Л.І.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 рокуу справі№ 910/19469/14господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 14 319, 34 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Буняк Ю.І. дов. б/н від 24.10.2014 року,- відповідача:Шикеринець Р.І. дов. № 2-264 від 29.12.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (далі за текстом - ТОВ "Компанія "Енергомонтаж") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 14 319, 34 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі № 910/19469/14 позовні вимоги ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" 2 871, 96 грн. - пені, 1 836, 79 грн. - 3 % річних, 9 566, 39 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 910/19469/14 апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 910/19469/14 в частині задоволення позовних вимог та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610 - 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.03.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2015 року № 03-05/390 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/19469/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2012 року ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" та ПАТ "Укртрансгаз" уклали договір № 1206000768, згідно умов якого позивач зобов`язався надати послуги з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об`єктах управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", а відповідач зобов`язався сплатити вартість таких послуг.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що виконання робіт з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" у період з жовтня 2012 року по листопад 2012 року підтверджується актами приймання виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18 від 31.10.2012 року, № 19 від 30.11.2012 року, підписані сторонами без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Так, судами встановлено, що на виконання умов вказаного вище Договору та додаткових угод до нього позивачем було надано послуг з технічного обслуговування за договором № 1206000768 від 21.06.2012 року на суму 164 136, 00 грн.

Положеннями п. 3.3. договору № 1206000768 від 21.06.2012 року сторони погодили, що оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється відповідачем по факту надання послуг протягом сто вісімдесяти банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

Судами досліджено, що відповідач свої зобов'язання за договором № 1206000768 від 21.06.2012 року за надані послуги з технічного обслуговування у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 76 795, 98 грн.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з ч. 3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

19.11.2013 року рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/19660/13 задоволено позовні вимог ТОВ "Компанія "Енергомонтаж": стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" заборгованість за вказаним договором у розмірі 83 983, 32 грн. за період з жовтня 2012 року по листопад 2012 року з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подання даного позову, відповідач рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/19660/13 від 19.11.2013 року не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1 880, 99 грн. процентів річних, 9 566, 39 грн. інфляційних втрат та 2 871, 96 грн. пені, нарахованих на суму заборгованості, стягнутої за вище зазначеним рішенням.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій досліджено, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/19660/13 встановлено господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині строків оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим, стягнуто з відповідача 76 795, 98 грн. - основного боргу, 498, 65 грн. - 3 % річних, 1 312, 98 грн. - пені, 5 375, 71 грн. - штрафу.

За приписами ст. ст. 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої ст. 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої ст. 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням".

За таких обставин, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогою стягнення штрафних санкцій після постановлення судового рішення у справі № 910/19660/13.

Судами встановлено, що позивач просив суд стягнути штрафні санкції з 11.10.2013 року по 05.08.2014 року, а відповідач сплатив свою заборгованість визначену рішенням суду № 910/19666/13 - 28.07.2014 року, а тому суди попередніх інстанції, врахувавши контррозрахунок відповідача та перерахувавши нараховані штрафні санкції за період з 11.10.2013 року по 28.07.2014 року, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 2 871, 96 грн. - пені, 1 836, 79 грн. - 3 % річних, 9 566, 39 грн. - інфляційних втрат.

Безпідставними є посилання скаржника на те, що підставою для проведення розрахунків за договором зі сторони відповідача є затвердження фінансового плану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2012 рік з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що не затвердження фінансового плану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на 2012 рік та/або на 2014 рік не є підставою для односторонньої відмови від виконання грошового зобов'язання, оскільки умовами договору визначено обов'язок Замовника своєчасно та у повному обсязі оплачувати належним чином надані послуги на умовах Договору. Відсутність затвердженого фінансового плану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на 2012 рік та/або на 2014 рік не виправдовує бездіяльність ПАТ "Укртрансгаз" і не є підставою для звільнення від обов'язку оплати та відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 910/19469/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 910/19469/14 залишити без змін.

Головуючий суддяЛ.І. Рогач СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко