ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 914/2404/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційні скаргиОСОБА_4, ОСОБА_5на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Матущак О.І.)на рішенняГосподарського суду Львівської області від 08.11.2016 (суддя Петрашко М.М.)у справі№ 914/2404/16 Господарського суду Львівської областіза позовомОСОБА_7доВідкритого акціонерного товариства "Бродирембуд",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4провизнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 02/12 від 02.03.2012,та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5доВідкритого акціонерного товариства "Бродирембуд"провизнання недійсним пункту 4 рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 02/12 від 02.03.2012,за участю представників: позивачане з'явились,відповідачаДулюк Н.В.,третьої особине з'явились,третьої особи з самостійними вимогамине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 у справі №914/2404/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, позов ОСОБА_7 задоволено: визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" від 02.03.2012, оформлене протоколом № 02/12 від 02.03.2012; у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 про визнання недійсним пункту 4 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд", оформленого протоколом №02/12 від 02.03.2012, відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_7 відмовити, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 задовольнити.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 267 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України. Доводи касаційних скарг зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору помилково не застосували до позовних вимог ОСОБА_7 наслідків спливу строку позовної давності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, проте в судове засідання представники учасників судового процесу, крім відповідача, не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, позивач ОСОБА_7 є акціонером ВАТ "Бродирембуд".

27.01.2012 були проведені позачергові загальні збори акціонерів ВАТ "Бродирембуд", скликані на вимогу акціонера ОСОБА_4, що володів 65,57 % акцій.

Згідно з рішенням загальних позачергових зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд", оформлених протоколом № 01/12 від 27.01.2012, головою зборів обрано ОСОБА_9, а секретарем ОСОБА_5. На даних зборах прийнято рішення про припинення діяльності ВАТ "Бродирембуд" у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю та призначено комісію з припинення ВАТ "Бродирембуд" у складі трьох осіб.

Однак рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі № 5015/1174/12, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення позачергових загальних від 27.01.2012, оформлене протоколом № 01/12.

02.03.2012 були проведені позачергові загальні збори акціонерів ВАТ "Бродирембуд", скликані за рішенням комісії з припинення ВАТ "Бродирембуд", яка призначена рішенням загальних зборів від 27.01.2012. На вказаних позачергових загальних зборах акціонерів 02.03.2012 були прийняті рішення, оформлені протоколом №02/12 від 02.03.2012: 1. Про обрання голови та секретаря зборів; 2. Про обрання лічильної комісії; 3. Про затвердження регламенту роботи загальних зборів; 4. Про затвердження звітів про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2011 рік; 5. Затвердження річного звіту Товариства за 2011 рік; 6. Розподіл прибутку і збитків Товариства за 2011 рік; 7. Затвердження ринкової вартості акцій Товариства; 8. Про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятись Товариством.

Для участі у вказаних зборах зареєструвались акціонери, що володіли 789902 акціями (67,45% акцій ВАТ "Бродирембуд").

Із 789902 акцій (67,45% акцій ВАТ "Бродирембуд"), що належали акціонерам, які зареєструвались для участі в позачергових зборах 02.03.2012, 767.917 (65,5733% акцій ВАТ "Бродирембуд") належали ОСОБА_4, з яких 697.394 акцій (59,551% акцій ВАТ "Бродирембуд") набуті ним на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів та договору комісії на продаж цінних паперів від 02.12.2011 (згідно з якими акціонер ВАТ "Бродирембуд" ОСОБА_10 відчужив належні йому акції ВАТ "Бродирембуд" у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_4).

Позивач стверджує, що 02.12.2011 ОСОБА_4 набув акції у кількості 697394 штук неправомірно, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.09.2012 визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011, укладений між ТОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_10, а також та договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Бродирембуд" від 02.12.2011, укладений між ТОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_4. Вказане рішення суду набрало законної сили.

За твердженням позивача, у зв'язку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова визнано недійсними договори, на підставі яких ОСОБА_4 став власником цінних паперів, станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 02.03.2012 акціонеру ОСОБА_4 акції у кількості 697394 штук, що становить 59,551% статутного фонду Товариства, на праві власності не належали. У власності останнього перебувало лише 70.523 (6,022%) акцій ВАТ "Бродирембуд".

Водночас позивач стверджує, що на визначення кворуму позачергових зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" від 02.03.2012 вплинули недійсні голоси акціонера ОСОБА_4, що свідчить про відсутність кворуму на цих зборах. Отже рішення зборів акціонерів, прийняті за відсутності кворуму та всупереч Закону України "Про акціонерні товариства", є недійсними.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" від 02.03.2012, оформлене протоколом № 02/12 від 02.03.2012.

До суду першої інстанції також звернулась з позовною заявою ОСОБА_5 (акціонер ВАТ "Бродирембуд", якому належать акції ВАТ "Бродирембуд у кількості 15672 штук) як третя особа у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та просила визнати недійсним і скасувати п. 4 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд", оформленого протоколом № 02/12 від 02.03.2012, "Про затвердження звітів про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2011 рік".

Як вбачається з п. 4 протоколу позачергових загальних зборів акціонерів № 02/12 від 02.03.2012, доповідачем з питання "Про затвердження звітів про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2011 рік" була ОСОБА_11, яка повідомила, що підприємство протягом 2011 року отримало дохід від надання приміщення в оренду в розмірі 75.000,00 грн., інші операційні доходи склали 10.000,00 грн.

Як стверджує ОСОБА_5, доповідач ОСОБА_11, яка є бухгалтером ВАТ "Бродирембуд", приховала від акціонерів ВАТ "Бродирембуд" той факт, що підприємство отримало більші доходи у 2011 році, посилаючись при цьому на те, що у 2011 році ВАТ "Бродирембуд" відчужило один із майнових комплексів ВАТ "Бродирембуд". Зокрема, як зазначає ОСОБА_5, 12.04.2011 між ВАТ "Бродирембуд" та фізичною особою ОСОБА_12 був укладений попередній договір купівлі-продажу столярного цеху інвентарний № 92, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За наслідками укладеного договору ВАТ "Бродирембуд" отримало кошти: 20.05.2011 - 15 000,00 грн. та 12.04.2011 - 46.410,00 грн.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства (ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства").

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про акціонерні товариства" у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи наведене вище, а також те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06.09.2012 у справі № 1328/1606/12 2/1328/875/12 були визнані недійсними договори, на підставі яких ОСОБА_4 став власником цінних паперів, суди дійшли висновку, що на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 02.03.2012 акціонеру ОСОБА_4 акції у кількості 697394 штуки, що становить 59,551 % статутного фонду Товариства, на праві власності не належали.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції на час скликання та проведення спірних загальних зборів) загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Враховуючи викладене, суди вірно встановили, що рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" від 02.03.2012 були прийняті за відсутності кворуму, оскільки ОСОБА_4 не належали акції у кількості 697394 штуки, що становить 59,551 % статутного фонду Товариства.

Відтак позовна вимога ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №02/12 від 02.03.2012, судами підставно визнана обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо поданої заяви б/н від 01.11.2016 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про застосування строків позовної давності колегія суддів вважає, що суди обгрунтовано відмовили в задоволенні останньої з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони. При цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Щодо позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" про визнання недійсним пункту 4 рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 02/12 від 02.03.2012, "Про затвердження звітів про результати фінансово-господарської діяльності товариства на 2011 рік" судами встановлено таке.

Як зазначалось вище, ОСОБА_5 стверджує, що 12.04.2011 між ВАТ "Бродирембуд" та фізичною особою ОСОБА_12 було укладено попередній договір купівлі-продажу столярного цеху інв. № 92, за наслідками укладеного договору, за твердженням ОСОБА_5, ВАТ "Бродирембуд" отримало кошти. При цьому ОСОБА_5 стверджує, що мало місце приховання факту отримання у 2011 році доходів на суму 61.410,00 грн., а отже це в подальшому вплинуло і на неотримання нею як акціонером ВАТ "Бродирембуд" дивідендів.

Однак судами встановлено, що доказів виплати дивідендів акціонерам ВАТ "Бродирембуд" матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Доказів укладення основного договору купівлі-продажу столярного цеху інвентарний №92 матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні докази, що попередній договір купівлі-продажу столярного цеху від 12.04.2011, укладений між ВАТ "Бродирембуд" та фізичною особою ОСОБА_12, був нотаріально посвідчений.

Прибуткові касові ордери, на які посилається ОСОБА_5, не підтверджують її доводів про перерахування коштів саме на підставі попереднього договору купівлі-продажу столярного цеху від 02.04.2011.

Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, а отже у задоволенні її позову про визнання недійсним п. 4 рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 02/12 від 02.03.2012, слід відмовити.

Щодо поданої ОСОБА_5 заяви б/н від 08.11.2016 про застосування строків позовної давності у даній справі щодо позову ОСОБА_7 суди дійшли висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як уже вище зазначалось, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Враховуючи те, що позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду, то відповідно заяву про застосування строку позовної давності подає відповідач.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Маються на увазі права, передбачені ст. 22 ГПК, а також установлені іншими статтями ГПК, зокрема, і право відводу. Але слід зазначити, що права третьої особи із самостійними вимогами, передбачені ст. 22 ГПК щодо зміни підстав і предмета позову, збільшення (зменшення) розміру позовних вимог, відмови від позову і ст. 78 ГПК щодо укладення мирової угоди, поширюються лише на позов, заявлений самою третьою особою, але не на позов, що заявлений первісним позивачем.

В даному випадку третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 користується правами позивача (сторони у справі) відносно позову третьої особи.

Відтак судами вірно встановлено, що подана ОСОБА_5 заява б/н від 08.11.2016 про застосування строків позовної давності у даній справі щодо позову ОСОБА_7 не може бути підставою для застосування судом позовної давності для первісного позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7 та відсутність таких підстав для задоволення позову ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 914/2404/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич