Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 916/32/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Іваніна А.Р. дов. б/н від 15 червня 2015 року та відповідача - Ринкової О.В. дов. № 427 від 26 грудня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "МІТГАРД" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2015 року у справі Господарського суду Одеської області за позовом ТОВ "МІТГАРД" до ПАТ Акціонерний банк "Південний", третя особа - ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ", про зобов'язання перерахувати суму банківської гарантії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ТОВ "МІТГАРД" (далі - позивач) звернулось до ПАТ Акціонерний банк "Південний" (далі - відповідач), третя особа - ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ", з позовом про зобов'язання відповідача перерахувати суму банківської гарантії у розмірі 5000000 гривень, суму нарахованих відсотків у розмірі 37808 гривень 22 коп., суму збільшення боргу у відповідності до рівня інфляції у розмірі 190000 гривень на рахунок позивача за наступними реквізитами: ПАТ "Діамантбанк" м. Київ р/р 26004300001703, МФО 320854, код ЄДРПОУ 38865205.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем наданої останнім безвідкличної гарантії платежу № 0-19-29-723 від 8 вересня 2014 року для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за договором поставки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2015 року рішення Господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Мітгард" - без задоволення.

У касаційній скарзі ТОВ "Мітгард" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2015 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 530, 560, 563, 565, 692 Цивільного кодексу України, оскільки мотиви відмови банку у сплаті решти суми гарантії не відповідають наведеним нормам та умовам такої гарантії.

Вказує на те, що висновки судів щодо невстановлення строку оплати, ненастання такого строку та, відповідно, відсутності факту порушення третьою особою зобов'язання щодо оплати товарів за договором поставки не відповідають умов такого договору та ст. 530 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що розгляд гарантії здійснюється станом на момент пред'явлення кредитором вимоги, а тому суди дійшли безпідставного та необгрунтованого висновку про те, що додатковою угодою № 2 до договору поставки змінено строк оплати товару.

Стверджує, що відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України, ст. 2b Уніфікованих правил Міжнародної Торгівельної Палати для гарантій за першою вимогою 1992 року, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання та є самостійною угодою, а обов'язок гаранта сплатити грошову суму, вказану у гарантії, пов'язується з представленням письмової вимоги.

Вважає, що судами необгрунтовано прийнято до уваги посилання банку на повідомлення про укладення додаткової угоди до договору поставки та про прохання сплатити лише половину суми належної за гарантією.

Посилається на безпідставність застосування місячного терміну розгляду вимоги про сплату суми гарантії.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке судом відхиляється як необґрунтоване.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 червня 2014 року між ТОВ "МІТГАРД" (постачальник) та ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № МТ-50/К, у відповідності до умов якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх ціну.

Відповідно пп. 1.2 кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях або визначається шляхом надання заявок від покупця та виставлення рахунків-фактур продавцем. Можливе відхилення фактичної поставки товару +/- 10% від кількості товару погодженого до поставки.

Пунктом 1.3 договору визначено, що фактичний об'єм товару, що поставляється в рамках та на підставі заявок покупця та/або специфікацій до цього договору, вказується у відповідній залізничній накладній чи акті-прийому передачі, або видатковій накладній.

Згідно пп. 3.3 датою поставки товару вважається дата вказана в актах прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній.

Згідно з пп. 4.1 ціна на товар визначається сторонами при підписанні специфікації або зазначається в рахунках-фактурах, що виставляються постачальником згідно заявок покупця.

Орієнтовна загальна ціна товару, що може бути поставлений за даним договором протягом терміну його дії, складає 20000000 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 3333333 гривень 33 коп.

У відповідності до пп. 4.4 покупець оплачує товар 100% передоплатою або іншим шляхом визначеним сторонами додатково в відповідних специфікаціях. Рахунки-фактури виписуються постачальником на підставі підписаної специфікації або заявок покупця.

За пп. 4.6 постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати.

Сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати та, з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання або у випадку порушення постачальником строків поставки товару покупець має право нарахувати, а постачальник зобов'язується сплатити покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого до поставки товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пп. 9.1 договір набирає чинності з дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє протягом одного року з дати його підписання, а в частині невиконаних до цього часу зобов'язань та відповідальності - до повного виконання.

Згідно пп. 10.1 рахунок, видаткова накладна та специфікація на товар є невід'ємними частинами даного договору і мають містити посилання на нього.

6 червня 2014 року ТОВ "МІТГАРД" та ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" підписали додаткову угоду № 1 до договору поставки № МТ-50/К від 5 червня 2014 року, в якій пп. 4.3 договору виклали у наступній редакції: "Орієнтовна загальна кількість товару, який може бути поставлено по даному договору складає 22300 тонн по ціні 18000 грн./т на загальну суму 401400000 гривень" та додали до договору пп. 4.11 "Зобов'язання покупця перед постачальником з оплати товару, отриманого на умовах товарного кредиту, повинні бути забезпечені банківською гарантією в розмірі не менше ніж 10000000 гривень зі строком дії до 30 вересня 2015 року".

8 вересня 2014 року в забезпечення зобов'язань ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" за договором поставки нафтопродуктів за договором № МТ-50/К від 5 червня 2014 року ПАТ АБ "Південний" 8 вересня 2014 року надав гарантію платежу за № 0-19-29723 та зазначав, що поінформований, що між ТОВ "МІТГАРД" та клієнтом банку ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" укладено вищезазначений договір на поставку нафтопродуктів.

Банк погоджувався, що відповідно до умов договору, принципал повинен був надати банківську гарантію на користь бенефіціара в сумі 10000000 гривень у забезпечення своїх зобов`язань за договором.

Сума банківської гарантії становить 10000000 гривень.

Відповідно до умов гарантії платежу АБ "Південний" безвідклично зобов'язувався незалежно від дійсності та наслідків вищевказаного договору, виплатити на користь бенефіціара будь-яку суму або суми в гривнях, що разом не перевищують 10000000 гривень після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що бенефіціар поставив принципалу замовлений за договором товар, а принципал не виконав свої зобов'язання з оплати за поставлений за договором товар у строк, обумовлений в договорі.

Вимога бенефіціара повинна супроводжуватись завіреними печаткою бенефіціара копією(ями) неоплаченого(них) рахунків-фактур на товар за договором, та накладних на товар за договором, що містять відбиток печатки (або штампу) принципала та відмітку будь-якого представника принципала про отримання товару.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути пред`явлена гаранту на паперовому носії у супроводі підтвердження банку бенефіціара (на паперовому носії або повідомленням системи SWIFT) дійсності підписів на вимозі і повноважень осіб, що підписали вимогу.

Термін гарантії - по 31 грудня 2014 року, і будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом в Україні, 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, не пізніше 17:00 годин за Київським часом цієї дати.

Зобов'язання гаранта припиняються: сплатою суми, на яку видано гарантію; закінченням строку дії гарантії; відмовою бенефіціара від своїх прав за гарантією.

Відповідальність гаранта перед бенефіціаром за цією банківською гарантією в будь-якому випадку обмежується сумою, на яку вона видана.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судами встановлено, що протягом вересня та жовтня 2014 року ТОВ "МІТГАРД", не отримавши передплати та скориставшись правом, визначеним п. 4.6 договору, поставило ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" нафтопродукти (дизельне паливо та бензин) на загальну суму 10309417 гривень 54 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних: ВН № 1169 від 25 вересня 2014 року на суму 653496 гривень 64 коп.., ВН № 1183 від 26 вересня 2014 року на суму 599268 гривень 85 коп., ВН № 1184 від 26 вересня 2014 року на суму 625001 гривень 14 коп., ВН № 1170 від 26 вересня 2014 року на суму 681944 гривень 96 коп., ВН № 1178 від 26 вересня 2014 року на суму 608058 гривень, ВН № 1192 від 29 вересня 2014 року на суму 599268 гривень 85 коп., ВН № 1188 від 27 вересня 2014 року на суму 612064 гривень 34 коп., ВН № 1187 від 27 вересня 2014 року на суму 633630 гривень 55 коп., ВН № 1186 від 27 вересня 2014 року на суму 621232 гривень 15 коп., ВН № 1202 від 30 вересня 2014 року на суму 612064 гривень 34 коп., ВН № 1388 від 14 жовтня 2014 року на суму 596470 гривень 50 коп., ВН № 1380 від 13 жовтня 2014 року на суму 592722 гривень, ВН № 1389 від 14 жовтня 2014 року на суму 591130 гривень 8 коп., ВН № 1398 від 15 жовтня 2014 року на суму 596470 гривень 50 коп., ВН № 1404 від 16 жовтня 2014 року на суму 594994 гривень 25 коп., ВН № 1400 від 16 жовтня 2014 року на суму 596470 гривень 50 коп., ВН № 1412 від 17 жовтня 2014 року на суму 579564 гривень.

Вказаний борг відображено в підписаному між ТОВ "МІТГАРД" та ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" акті звірки взаєморозрахунків від 26 листопада 2014 року.

Враховуючи, що передбачені п. 4.4 договору специфікації з визначенням іншого ніж передплата шляху оплати товару, як і заявки покупця, не оформлялися, суд касаційної судами з'ясовано, що зобов'язання ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" з оплати товару, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, виникає з моменту прийняття товару.

22 жовтня 2014 року позивач направив на адресу третьої особи лист № 1-22/10, в якому повідомив про порушення умов договору поставки нафтопродуктів № МТ-50/К від 5 червня 2014 року, що полягало у невиконанні зобов'язань з оплати за поставлений товар, та просив погасити борг, який станом на 21 жовтня 2014 року склав 10309417 гривень 54 коп., протягом 3-х днів.

Вказаний лист отримано ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" 5 листопада 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

31 жовтня 2014 року за вих. № 2-31/10 та №1-31/10, 17 листопада 2014 року за вих. № 1-17/11, № 2-17, № 11 та № 3-17/11, 1 грудня 2014 року за вих. .№ 1-01/12 ТОВ "МІТГАРД" направило на адресу ПАТ АБ "Південний" листи-вимоги з проханням погасити борг за поставлені нафтопродукти ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ", що підтверджується повідомленнями про вручення від 4 листопада 2014 року, 17 листопада 2014 року, 2 грудня 2014 року.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги ТОВ "МІТГАРД" за вих. № 2-31/10 та №1-31/10, 17 листопада 2014 року за вих. № 1-17/11, № 2-17, № 11 та № 3-17/11, надіслані на адресу банку, не містили копій всіх неоплачених рахунків-фактур на товар за договором, та всіх накладних на товар за договором, що містять відбиток печатки (або штампу) принципала та відмітку будь-якого представника принципала про отримання товару, а також підтвердження банку бенефіціара (на паперовому носії або повідомленням системи SWIFT) дійсності підписів на вимозі і повноважень осіб, що підписали вимогу, а отже, не відповідали умовам гарантії.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що мотиви відмови банку у виплаті суми гарантії не відповідають нормам закону та умовам гарантії спростовуються з огляду на умови такої гарантії та суперечать ст. 565 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 22 грудня 2014 року між ТОВ "МІТГАРД" та ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" підписано додаткову угоду № 2, відповідно до якої покупець оплачує за поставлений товар 5000000 гривень до 23 грудня 2014 року, а решту в сумі 5309417 гривень 54 коп. сплачує протягом 6 місяців з дати укладання цієї додаткової угоди, тобто до 22 червня 2015 року включно. Відповідно до п. 3 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

Встановлено, що вказаною додатковою угодою сторони змінили строк виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором.

23 грудня 2014 року та 24 грудня 2014 року ТОВ "МІТГАРД" та ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" уклали додаткові угоди № 3, № 4 відповідно до договору поставки, першою з яких змінено п. 3 додаткової угоди № 2 на наступне: ця угода вважається укладеною та набирає чинності при умові та з моменту погашення заборгованості в сумі 5000000 гривень до 23 грудня 2014 року включно; а п. 2 другої встановлено, що сторони домовилися вважати додаткову угоду № 2 такою, що не набула чинності.

Встановлено, що вказані додаткові угоди № 1, 2 відповідачу не надавались.

Вимогу ТОВ "МІТГАРД" за вих. № 1-01/12 від 1 грудня 2014 року отримано банком 5 грудня 2014 року, а 23 грудня 2014 року, тобто на час розгляду відповідачем вказаної вимоги, до банку надійшов лист ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" за № 2212/01, в якому останнє повідомило, що між ним та позивачем досягнуто домовленості про зміну порядку оплати послуг з поставки нафтопродуктів за договором № МТ-50/К від 5 червня 2014 року, що оформлене додатковою угодою № 2 до вказаного договору, а саме, зобов'язання ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" по сплаті 5000000 гривень мають бути виконані у строк до 23 грудня 2014 року, решта суми має бути сплачена у строк до 22 червня 2015 року. Разом з тим, ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" просило в рамках гарантії сплатити ТОВ "МІТГАРД" 5000000 гривень.

Встановлено, що 24 грудня 2014 року ПАТ АБ "Південний" сплачено позивачу 5000000 гривень, щодо сплати решти суми банком відмовлено, у зв'язку з тим, що умовами додаткової угоди № 2 сторонами погоджено сплату решти суми у розмірі 5309417 гривень 54 коп. протягом 6 місяців з дати укладання цієї додаткової угоди, тобто до 22 червня 2015 року включно, а тому строк сплати вказаної суми на час звернення з вимогою не настав.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що термін виконання зобов'язання з оплати решти вказаної суми на час звернення до банку з вимогою не настав.

Разом з тим, як зазначив відповідач, зі змісту вимоги бенефіціара з урахуванням умов п. 4.4 договору поставки неможливо встановити, що строки оплати за поставлений товар ТОВ "ЛОТОС ОЙЛ" порушені, оскільки специфікації, в яких вони мали встановлюватися, не були надані і сторонами не складалися, у зв'язку з чим після отримання такої вимоги від 1 грудня 2014 року на сплату банківської гарантії, банк потребував часу для перевірки достовірності цієї вимоги, у відповідності до п. 2 гл. 4 розд. ІІ Положення Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", у зв'язку з чим оплату здійснено 24 грудня 2014 року.

31 грудня 2014 року строк гарантії сплив і вона припинилась.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу судових рішень прийнятих за повного встановлення та надання належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, вірного застосування норм ст. ст. 525, 526, 563, 565, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир