Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 925/1517/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.суддів:Білошкап О.В., Запорощенка М.Д.- доповідачрозглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2014та рішенняГосподарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі№925/1517/14 господарського суду Черкаської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація"доТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрВата"простягнення 6 883,99грн.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі № 925/1517/14 в задоволенні позову ВАТ Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" про стягнення з ТОВ "УкрВата" заборгованості в сумі 6 883,99 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі № 925/1517/14 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі № 925/1517/14 - без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відкрите акціонерне товариство Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі №925/1517/14, з вимогою прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що відповідачем не було заявлено про сплив позовної давності в розумінні ст.267 ЦК України, від так, на думку скаржника, судом невірно застосовані норми означеної статті. Крім того, скаржник зауважує на тому, що 201.12.2012 ВАТ ЧРО "Агропроммеханізація" перебуває в специфічній процедурі, із введенням якої припинені повноваження керівника та органів управління, а їхні функції покладені на спеціально уповноважену особу - арбітражного керуючого (ліквідатора), яка має особливий статус при проведенні ліквідаційної процедури банкрута. На думку заявника, здійснення ліквідатором заходів, в тому числі й щодо стягнення дебіторської заборгованості, пов'язане із його призначенням і покладенням на нього відповідних повноважень, а тому може бути розпочате після його призначення судом та передання документації банкрута посадовими особами банкрута. При цьому, позивач посилається на аналогічний висновок зроблений Вищим господарським судом в постанові від 26.08.2014 по справі 8/6.

Також, Відкрите акціонерне товариство Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" вказує на те, що внаслідок порушення та невірного застосування приписів ст.ст.6 7 8 44 49 ГПК України, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення судового збору саме із відповідача.

За висновками скаржника, судами першої та апеляційної інстанції були невірно застосовані ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України та ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В призначене судове засідання представники сторін не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та дату розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрВата", у відзиві №24 від 16.03.2015 на касаційну скаргу, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - законними.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ Чигиринським районним об'єднанням «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ», як продавцем, і ТОВ «УКРВАТА», як покупцем, укладено Договір від 03.08.2005 № 03/05 купівлі-продажу капітальної будівлі (далі - Договір), посвідчений приватний нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1094.

Згідно з п. 1.1 Договору продавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується передати у власність покупця капітальну будівлю лінійно-монтажної ремонтної дільниці загальною площею 1 268,9 м2, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Кірова, 164 (далі - Об'єкт), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт і сплатити продавцеві договірну ціну, яка згідно з п. 3.1 Договору складає 120 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору об'єкт продається продавцем покупцеві у кредит з розстроченням платежу.

Як визначено сторонами в п. 3.5 Договору, залишок з договірної ціни, який становить 45 894,90 грн., покупець виплачує продавцеві рівними частками щомісячно, тобто по 1 147,38 грн. в місяць до 20 листопада 2008 року.

Відкрите акціонерне товариство "Чигиринське районне об'єднання "Агропроммеханізація" визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура підприємства, ліквідатором банкрута призначено Голінного А.М., припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а від 24.06.2014 року - продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута і повноваження ліквідатора.

На момент відкриття ліквідаційної процедури банкрута за відповідачем рахувалась заборгованість по договору купівлі-продажу капітальної будівлі № 03/05 від 03.08.2005 року на загальну суму 6883 грн. 99 коп., 01.03.2014 року ліквідатором банкрута Голінним А.М. на адресу відповідача поштою направлено претензію від 28.02.2014 року про сплату суми спірних коштів, яка відповідачем не визнана і не виконана.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі № 925/1517/14 в задоволенні позову ВАТ Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" про стягнення з ТОВ "УкрВата" заборгованості в сумі 6 883,99 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі № 925/1517/14 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 у справі № 925/1517/14 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 883,99 грн., яка виникла внаслідок порушення п. 3.5 Договору. Наявність боргу належними та допустимими доказами не спростовано. Проте, суди попередніх інстанцій застосували строк позовної давності про сплив якого заявлено відповідачем у відзиві. За висновком судів перебіг позовної давності жодним чином не пов'язаний з моментом призначення ліквідатора, оскільки порушеним є право юридичної особи, в даному випадку позивача, а не ліквідатора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції з оглядом на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що згідно наданій ПАТ КБ "Приватбанк" інформації на електронному носії про обіг коштів на рахунку № 26008051500950, що належить відповідачу, станом на 18.02.2013 року по зазначеному рахунку відбувався рух коштів з призначенням платежу "оплата згідно договору купівлі-продажу капітальної будівлі № 03/05 від 03.08.2005 року", всього за період з 09.08.2005 по 25.06.2008 року було перераховано 69010 грн. 92 коп., останній платіж відбувся 25.06.2008 року і його призначення платником визначено як "кінцева оплата по договору".

На момент відкриття ліквідаційної процедури банкрута за відповідачем рахувалась заборгованість по договору купівлі-продажу капітальної будівлі № 03/05 від 03.08.2005 року на загальну суму 6883 грн. 99 коп., 01.03.2014 року ліквідатором банкрута Голінним А.М. на адресу відповідача поштою направлено претензію від 28.02.2014 року про сплату суми спірних коштів, яка відповідачем не визнана і не виконана.

Факт наявності заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку та належними доказами не спростовано, на підставі чого суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву, окрім іншого вказано на пропущення позивачем строку позовної давності. Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено, зокрема, у відзиві на позов.

В цій частині, судами встановлено, що згідно з п. 3.5. договору, залишок у розмірі 45894,90 грн. покупець зобов'язався виплатити продавцеві рівними частками щомісячно, тобто по 1148,38 грн. в місяць до 20.11.2008 року, оплата чергового платежу здійснюється покупцем до 25 числа кожного місяця. За висновками судів, прострочення спірного зобов'язання почалось з 26.11.2008 року і ця дата є днем початку перебігу строку позовної давності.

За твердженням позивача строк позовної давності до позовних вимог не є пропущеним, фактично спливатиме 20.12.2015 року, оскільки починається з моменту призначення ліквідатором банкрута Голінного А.М., тобто з 20.12.2012 року.

Згідно статті 256 ЦК України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

У абз. 3 п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року роз'яснено, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

У зв'язку із наведеним слід відзначити, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спеціальних норм про позовну давність, у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із відповідними заявами не встановлено.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно врахували висновок Верховного суду, викладений в постановах від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12 та від 02.09.2014 у справі № 915/1437/13, про те, що для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину (договору) недійсним слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а не днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про укладені спірні договори.

Посилання скаржника на позицію Вищого господарського суду України викладену у постанові від 26.08.2014 у справі №8/6, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки висновки колегії суддів зроблені під час розгляду означеної справи стосуються розгляду спору про визнання угод недійсними не з підстав визначених нормами Цивільного кодексу України, а зі спеціальних підстав визначених приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема п. 10 ст.17.

Доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції приписів ст.ст. 6, 7, 8, 44, 49 ГПК України, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки означені порушення не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає рішення та постанову у даній справі вважає такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, більш того направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межи повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117,1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання "Агропроммеханізація" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №925/1517/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова Судді: О.В. Білошкап М.Д. Запорощенко