ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/4585/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача, суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 рокуу справі№ 910/4585/13 господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Фонду Державного майна України 2. Міністерства охорони здоров'я України 3. Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня України"до відповідачів:1. Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви" 3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

прокурора - Кравчук О.А.

позивача - 1) Зубарєва Н.В.

2) Мовіле О.С.

3) Пономарьова О.С., Чебан О.М.

відповідачів - 1) Кішинський Д.Г.

2) не з'явились

3) ОСОБА_10

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач-1), Міністерства охорони здоров'я України (позивач-2), Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" (позивач-3) з позовом до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви" (відповідач-2), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач-3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року, укладеного між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви"; витребування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з незаконного володіння нежилі приміщення групи №17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/4585/13 (у складі головуючого судді Гумеги О.В., суддів Марченко О.В., Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Тарасенко К.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, прокурора та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 399-р від 14.12.1991 року та у зв'язку з надходженням від Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту заяви на приватизацію, протоколу конференції трудового колективу та інформації про основні показники виробничо-господарської діяльності вказаного об'єднання, Міністерством України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва і Фондом державного майна України видано спільний наказ про створення приватизаційної комісії.

В подальшому, з метою визначення об'єктів приватизації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот", складено "Протокол погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації", затверджений Фондом державного майна України 08.05.1992 року та Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва 07.05.1992 року (далі - Концепція перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 Концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації на Фонд державного майна України покладено завдання щодо утворення на базі транзитного/магістрального флоту і головного підприємства - Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" Державної акціонерної судноплавної компанії на основі майна суднобудівних і судноремонтних заводів, ремонтно-експлуатаційних баз флоту, річкових портів та інших підприємств, за виключенням, зокрема, підприємств охорони здоров'я. Організації охорони здоров'я зберігають свій статус державних. Фонд державного майна України передає Правлінню Державної акціонерної судноплавної компанії право оперативного управління господарською діяльністю цих організацій.

За результатами інвентаризації майна Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" складено Інвентаризаційну відомість переліку майна, переданого засновником - Фондом державного майна України у власність Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" станом на 10.11.1992 року при формуванні її статутного фонду, до якої увійшли, зокрема, під інвентарним № 36 НП будівля адміністративного корпусу № 2 за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 3 513,5 тис. крб. та під інвентарним № 37 НП будівля виробничого корпусу за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 108,5 тис. крб.

За Наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного/магістрального флоту, головного підприємства, 20-ти підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" створено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна.

Наказом Фонду державного майна України від 26.02.1993 року № 105 затверджено план продажу/розміщення акцій Державної акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" за протоколом рішення про випуск акцій від 30.12.1992 року.

Міністерством фінансів України видано свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів № 11/1/93 від 15.01.1993 року, відповідно до якого здійснено випуск акцій на суму 6714476000 крб. Протягом 1994-1996 років сто відсотків випущених акцій реалізовані державою.

14.10.2002 року Головним управлінням комунальної власності міста Києва Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот" видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право колективної власності на нежилий будинок площею 3 930,40 кв.м., розташований у місті Києві за адресою: АДРЕСА_1, літера "А" , а також свідоцтво серії НОМЕР_2 на право колективної власності на нежилий будинок площею 522,80 кв.м., розташований у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, літера "Б".

18.12.2002 року між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабич О.М. 18.12.2002 року та зареєстрований в реєстрі за №4426, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви" придбано 3/100 частину нежилого будинку - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по АДРЕСА_1, літера А в м. Києві та складається з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 99,2 кв.м.: приміщення № 17: приміщення 2 пл. - 64,2 кв.м, приміщення 10 пл. - 1,1 кв.м, приміщення 11 пл. - 1 кв.м, приміщення 12 пл. - 6,9 кв.м, приміщення 13 пл. - 8,4 кв.м та приміщення № 24: приміщення 1 пл. - 4,2 кв.м, приміщення 2 пл. - 7 кв.м., приміщення 3 пл. - 6,4 кв.м. (далі - Договір купівлі-продажу від 18.12.2002 року). Вказані приміщення придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви" за 453 000 грн. За актом прийому-передачі приміщення від 20.12.2002 року продавець передав, а покупець прийняв 3/100 частин нежилого будинку за цим договором.

04.01.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви" (продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О. 04.01.2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 24, за яким продавець продав, а покупець придбав належні продавцю на праві власності 3/100 частин нежилого будинку - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по АДРЕСА_1 літера А в м. Києві, що складаються з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 99,2 кв.м: приміщення № 17: приміщення 2 пл. - 64,2 кв.м, приміщення 10 пл. - 1,1 кв.м, приміщення 11 пл. - 1 кв.м., приміщення 12 пл. - 6,9 кв.м, приміщення 13 пл. - 8,4 кв.м та приміщення №24: приміщення 1 пл. - 4,2 кв.м., приміщення 2 пл. - 7 кв.м, приміщення 3 пл. - 6,4 кв.м. Дані приміщення придбані Приватним підприємцем ОСОБА_4 за 480 000 грн. за угодою від 22.12.2003 року про внесення змін до договору купівлі-продажу від 04.01.2003 року. Приміщення за цим договором передано продавцем покупцю за актом прийому-передачі від 04.01.2003 року.

Вважаючи, що дві будівлі поліклінічного відділення Державного закладу "Республіканської клінічної лікарні Міністерства охорони здоров'я України" всупереч вимог законодавства, яке діяло на момент вчинення договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року, включені безпідставно до переліку об'єктів, які підлягають приватизації комісією по приватизації, а також враховуючи той факт, що витребування спірного майна з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 пов'язане з його відчуженням на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2002 року в результаті незаконної приватизації, прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" з позовом та заявою про зміну підстави позову до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року, укладеного між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви";

- витребування у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з незаконного володіння нежилі приміщення групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Відтак, позовні вимоги мотивовано тим, що прокуратурою міста Києва проведено перевірку звернення № 8/914 від 19.12.2012 року головного лікаря Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня" щодо законності розміщення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви" (аптека) у приміщенні будівлі під літ. А по АДРЕСА_1 і встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частини нежилого будинку від 18 грудня 2002 року Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви" придбано 3/100 частину нежилого будинку - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 99,2 кв.м.: приміщення № 17 та № 24. За договором купівлі-продажу частини нежилого будинку від 04.01.2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви" продано, а Приватним підприємцем ОСОБА_4 придбано вказані приміщення. Прокурор зазначив, що договір купівлі-продажу частини нежилого будинку від 18.12.2002 року, укладений між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви", суперечить вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, оскільки створеною комісією по приватизації Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" безпідставно включено дві будівлі поліклінічного відділення державного закладу "Республіканська клінічна лікарня" до переліку об'єктів, які підлягають приватизації. Дані будівлі відповідно до інвентаризаційних відомостей зазначені, як будівля адміністративного корпусу № 2 та будівля виробничого корпусу, що фактично стало підставою включення Фондом державного майна України до переліку майна підприємства, яке підлягає приватизації та передано у власність компанії з подальшим викупом акцій фізичними та юридичними особами, а також вилученням будівель медичного закладу з власності держави. При цьому, прокурор також зазначив, що, крім пункту 2 протоколу погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації, якою заборонено приватизацію майна закладів охорони здоров'я, що входили до складу об'єднання, положеннями частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 року, який був чинним до 19.02.1997 року, визначено, що приватизації не підлягали об'єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій. Крім того, прокурор вважає, що рішення у справах господарського суду міста Києва № 46/288 та № 5011-13/9233-2012 мають преюдиціальне значення для розгляду даного спору, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року у справі №46/288, частково задоволено позов прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та визнано право власності держави на приміщення, які фактично використовуються державним закладом "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" в нежитлових будівлях по АДРЕСА_1. Також рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року у справі № 46/288 встановлено, що відділення поліклініки та лабораторія вказаної лікарні працює понад 50 років та розташовується у приміщеннях, що належать Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот" на праві власності, відділення здійснює медичне обслуговування, як заклад охорони здоров'я, працівників річкового транспорту, членів їх сімей, учнів та студентів, які навчаються у навчальних закладах, що готують спеціалістів для роботи на водному транспорті, пенсіонерів з числа працівників річкового транспорту, ветеранів війни, учасників і ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 5011-13/9233-2012 визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на підвальні приміщення, загальною площею 96,13 кв.м, які використовуються Державним закладом "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" в нежитловій будівлі під літерою "А" по АДРЕСА_1. Отже, поліклініка протягом тривалого часу розташовувалась в спірних нежитлових приміщеннях, які, як вважає прокурор, незаконним шляхом приватизовані Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (відповідачем-1) та в подальшому відчужені відповідачам - 2, 3. Прокурор зазначив, що, всупереч Постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 року № 88/95-ВР "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" і Концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот", відповідачем-1 незаконно під час приватизації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" включено до статутного фонду спірні приміщення будівлі закладу охорони здоров'я, а отже відповідач-1 не був власником цих приміщень, тоді як відповідно до статті 225 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 18.07.1963) право продажу майна, крім випадків, примусового продажу, належить власникові.

У даному спорі прокурор просить визнати договір від 18.12.2002 року недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, який укладений всупереч вимог статей 224, 225 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 18.07.1963 року), постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 року №88/95-ВР "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" і Концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації. Крім того, прокурор просив витребувати спірні приміщення з незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (відповідача-3), оскільки ці приміщення відчужені на підставі недійсного договору поза волею власника - держави в особі уповноважених органів, якими є позивачі. В подальшому, прокуратурою та позивачем-3 змінено підстави позову.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не встановлено порушення інтересів держави в особі позивачів з боку відповідачів, тобто право позивачів не порушено. При цьому, судами правильно вказано про необхідність застосування до даних правовідносин положень Цивільного кодексу Української РСР, введеного в дію Законом Української РСР від 18 липня 1963 року, в редакції, чинній станом на час укладення між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви" (покупець) спірного договору купівлі-продажу частини нежилого будинку від 18.12.2002 року, що відповідає роз'ясненням, викладеним в абзаці 3 пункту 2 та абзаці 5 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9, згідно яких відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтями 224, 225 цього ж Кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Таким чином, встановленню підлягає факт наявності або відсутності у Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (відповідача-1) права власності на майно (нежилі приміщення), яке було предметом купівлі-продажу за спірним договором від 18.12.2002 року.

Як зазначалось вище, за умовами пункту 2 договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року нежилі приміщення належали Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот" (продавцю) на підставі свідоцтва про право власності на нежилий будинок серії НОМЕР_3, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації 14.10.2002 року, на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 14.10.2002 року № 782-В, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.10.2002 року за № 5420п.

Реалізація повноважень Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації станом на час видачі вищенаведеного свідоцтва регламентувалась Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820 і зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 року за № 62/364, згідно пункту 9 якого до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно додатку 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. У разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням. Адреса об'єкта нерухомого майна у всіх поданих документах має бути зазначена однаково. У випадку наявності в поданих документах розбіжностей в частині поштової адреси, або у випадку оформлення права власності на новозбудований об'єкт, в свідоцтвах про право власності зазначається поштова адреса об'єкта, присвоєна відповідним розпорядженням районної у м. Києві державної адміністрації. За приписами цього Положення до повноважень Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації не віднесено визнання чи невизнання права власності на нежитлові приміщення за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Вказаний орган уповноважений на видачу свідоцтв про право власності, які прямо не встановлюють право власності на об'єкт нерухомості або ж не надають таке право, а лише посвідчують факт його виникнення.

Станом на час укладення спірного договору право власності Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" на відчужувані приміщення посвідчувалось Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серії НОМЕР_3, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації 14.10.2002 року. При цьому, Наказ "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 14.10.2002 року № 782-В від 14.10.2002 року № 782-В та його реєстрація 16.10.2002 року під № 5420п не визнано недійсними.

Відповідно до пунктів 1, 5 Наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного/магістрального флоту, головного підприємства, 20-ти підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (додаток № 1) створено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, затверджено її статут. Статус державних підприємств залишено вказаним у цьому пункті підприємствам та організаціям, а саме: Українська державна інспекція Регістру та безпеки судноплавства/Держнагляд України/; Госпрозрахункове підприємство водних шляхів "Укрводшлях"; Організація охорони здоров'я/Київська центральна стоматологічна поліклініка, Запорізька басейнова лікарня/. Державний заклад "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" не був включений до наведеного переліку.

Згідно пункту 1.1 статуту Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", яке в статуті іменується як "Компанія", засноване на підставі наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 року № 477 та продовжує свою діяльність. У зв'язку з приведенням статуту компанії у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VІ (із змінами і доповненнями) повне найменування Компанії змінено за рішенням загальних зборів акціонерів. Нове повне найменування - Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", при цьому зазначено, що зміна повного та скороченого найменувань компанії не призводить до зміни чи припинення будь-яких прав та обов'язків (як майнових, так і не майнових), які належали Компанії до зміни найменування.

Згідно пунктів 1.2., 4.1. статуту компанія заснована на базі приватизованого державного майна підприємств річкового транспорту, є правонаступником підприємств, зазначених в наказі Фонду державного майна України від 10.11.1992 року № 477, є власником майна, переданого їй засновниками та акціонерами у власність, в тому числі в оплату акцій.

Відтак, Фондом державного майна України, як засновником відповідача-1, передано у власність останнього майно на виконання наказу Фонду державного майна України від 10.11.1992 року № 477, що додатково підтверджується витягом з Інвентаризаційної відомості переліку майна, переданого засновником - Фондом державного майна України у власність Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" при формуванні її статутного фонду станом на 10.11.1992 року.

При цьому, саме на Фонд державного майна України покладався обов'язок дотримання чинного на той час законодавства, яке регулює порядок приватизації, зокрема, Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Відповідно до пункту 2 спільного наказу Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва № 22 від 20.03.1992 і Фонду державного майна України № 81 від 20.03.1992 на створену згідно пункту 1 цього наказу Приватизаційну комісію покладався обов'язок, зокрема, до 1 квітня 1992 року провести уточнення результатів інвентаризації на 01.10.1991 року виробничих і невиробничих фондів станом на 1 січня 1992 року.

Таким чином, вищенаведеним витягом з Інвентаризаційної відомості станом на 10.11.1992 року підтверджено, що спірні нежилі приміщення (будівля адміністративного корпусу № 2 за адресою: АДРЕСА_2 під інвентарним № 36 НП та будівля виробничого корпусу за адресою: АДРЕСА_1 під інвентарним № 37 НП), які в подальшому відчужені Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви" за спірним договором, включені до переліку майна, переданого засновником - Фондом державного майна України у власність Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" при формуванні її статутного фонду. При цьому, витяг з Інвентаризаційної відомості станом на 10.11.1992 року містить, зокрема, підпис Заступника Голови Фонду державного майна України Б. Буца, у зв'язку з чим повністю спростовуються доводи позивача-1 з приводу того, що Фонд державного майна України не несе відповідальності за інформацію, яка міститься в інвентаризаційних відомостях, оскільки такі відомості складаються виключно на підприємстві, підписуються керівником підприємства, головним бухгалтером.

Водночас, судами попередніх інстанцій обгрунтовано спростовано посилання позивача - 1 на приписи Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року №158, в той час як витяг з Інвентаризаційної відомості складено станом на 10.12.1992 року. Також правильно спростовано посилання позивача - 1 на те, що він дізнався про порушення інтересів держави внаслідок отримання Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" у приватну власність спірних нежитлових приміщень, в яких розташовувався заклад охорони здоров'я, діяльність якого спрямована, зокрема, на виконання соціальних функцій держави, лише з позову прокурора у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також судами першої й апеляційної інстанцій вірно вказано про недоведення факту, що відповідач-1 не був власником спірних нежилих приміщень, відчужених ним на користь відповідача-2 на підставі спірного договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року.

За приписами статті 86 Цивільного кодексу Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності, а тому, в силу статті 225 цього ж Кодексу, відповідач - 1, будучи власником спірних нежилих приміщень, мав право ними розпоряджатися (відчужувати), що свідчить про безпідставність доводів прокурора щодо невідповідності договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року, укладеного між відповідачами-1,2, приписам статтей 224, 225 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки згідно частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є тільки та угода, що не відповідає вимогам закону.

Також судами попередніх інстанцій правильно спростовано доводи прокурора та позивачів стосовно того, що договір купівлі-продажу від 18.12.2002 року укладений всупереч постанови Верховної Ради України "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" від 03.03.1995 року № 88/95-ВР та Концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації, якими встановлено заборону приватизації майна закладів охорони здоров'я, які входили до складу об'єднання, та визначено, що майно Республіканської клінічної лікарні МОЗ України не підлягало приватизації, оскільки постанова Верховної Ради України "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" прийнята 03.03.1995 року, тобто після передачі спірних приміщень відповідачу-1 у власність.

Відповідно до статей 1, 6, частин 1, 2 статті 7, частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 року № 2163-XII, який введено в дію з 15.03.1992 року Постановою Верховної Ради України від 04.03.1992 року №2164-XII (в редакції, чинній станом на 10.11.1992 року) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці; продавці; представники і посередники. Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України. Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження, зокрема: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об'єктів приватизації; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання. Продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

Здійснюючи приватизаційну політику держави щодо Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот", Фонд державного майна України діяв як орган публічної влади і ухвалював рішення в межах чинних на той час законів та підзаконних актів.

Як зазначалось вище, витяг з Інвентаризаційної відомості переліку майна, що передано засновником - Фондом державного майна України у власність Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" при формуванні її статутного фонду станом на 10.11.1992 року, на підставі якого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 14.10.2002 року відповідачу-1 видано Свідоцтво про право власності на нежилий будинок серії НОМЕР_3, яким посвідчувалось право власності останнього на спірні нежилі приміщення, підписано уповноваженим представником Фонду державного майна України (позивача-1), а також Фондом державного майна України видано наказ № 477 від 10.11.1992 року "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства".

За вказаних обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що передача спірних нежилих приміщень у власність відповідача-1 здійснена за наслідками дій Фонду державного майна України (позивача-1), а тому висновок господарських судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору, за яким Акціонерна судноплавна компанія"Укррічфлот" відчужила отримане від держави в процесі приватизації майно, відповідає вимогам закону.

В силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, в підпункті 2.1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року, укладеного між АСК "Укррічфлот" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви", який на момент його вчинення (укладення) відповідав вимогам чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією місцевого й апеляційного господарських судів про безпідставність позовних вимог про витребування у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Міністерства охорони здоров'я України з незаконного володіння нежилі приміщень групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, оскільки судами не встановлено порушення відповідачами інтересів держави в особі позивачів, тобто право останніх не порушено, враховуючи роз'яснення, викладені в пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року, про те, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позові з підстав його необґрунтованості.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових актів врахували принципи, визначені Європейським судом з прав людини під час застосування статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме - законність, "суспільний інтерес", "справедливий баланс" між вимогами суспільного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, необхідність дотримання фундаментальних прав людини, про що вказано, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень" проти України" (п.55).

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, натомість, доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому оскаржувані судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року у справі №910/4585/13 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук