ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 914/3638/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід28.11.2013р.у справі№914/3638/13Господарського судуЛьвівської областіза позовомДочірнього підприємства "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім"простягнення збитків

за участю

- позивача:Потурай К.С. (довіреність від 22.04.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Дочірнє підприємство "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" (далі - відповідач) 5000,00 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач продав автомобіль неналежної якості, на який видав гарантію, і який через коротке замикання в самому автомобілі було знищено, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу частину збитків в заявленому в позові розмірі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. (суддя Березяк Н.Є.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Михалюк О.В.), провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалу суду першої інстанції та направити справу суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права.

Відповідач подавши письмову заяву просив розглянути справу без його участі, а також відзив на касаційну скаргу, в якому, вказуючи на законність винесених ухвали та постанови у справі, просить їх залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені постанову та ухвалу суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судами, 13.07.2011р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець, лізингодавець), позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем (продавець) було укладено договір поставки №Р5542-07/11, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця транспортний засіб - тягач сідловий марки Мерседес-Бенц Actros 1844LS для подальшої передачі його в лізинг лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу.

13.07.2011р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LC 5544-07/11, на підставі якого, згідно акту приймання-передачі предмета лізингу від 26.08.2011р., лізингодавець передав лізингоодержувачу транспортний засіб - тягач сідловий марки Мерседес-Бенц Actros 1844LS.

18.07.2012р. виникла пожежа, в результаті якої тягач сідловий марки Мерседес-Бенц Actros 1844LS було знищено.

Технічною причиною виникнення пожежі було коротке замикання в транспортному засобі.

У зв'язку із наведеними обставинами позивач і звернувся у суд з даним позовом.

При цьому судами також встановлено що пунктами 9.1, 9.3, 9.7 договору поставки від 13.07.2011р. №Р5542-07/11, на підставі якого заявлено позов у даній справі, сторони погодили, що усі спори, які можуть виникнути між сторонами з цього договору або у зв'язку із ним, будуть передаватись для остаточного врегулювання на розгляд третейського суду "Захист прав"; місцезнаходження третейського суду - 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; рішення третейського суду буде обов'язковим.

Припиняючи провадження у справі з посиланням на приписи статті 80 частини 1 пункту 5 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що третейське застереження, викладене в договорі поставки, є чинним, а відповідач у суді заперечував щодо розгляду справи господарським судом, тому даний спір повинен розглядатись третейським судом, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Однак з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

В частині першій статті 8 закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

В пункті 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:,

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Проте постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №13 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" вказаний пункт було доповнено новим абзацом, згідно якого господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відтак, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене Конституцією України і не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Отже, оскаржені ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. у справі Господарського суду Львівської області №914/3638/13 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський