ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 914/3510/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен - Україна» на рішення господарського суду Львівської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 року у справі № 914/3510/13 за позовом приватного підприємства «Данвіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен - Україна» про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року приватне підприємство «Данвіс» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен - Україна» про стягнення 50 000 грн. основного боргу, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару по накладній від 26 лютого 2013 року № РП-0000066 та судових витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 року у справі № 914/3510/13 позов приватного підприємства «Данвіс» задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен - Україна» на користь приватного підприємства «Данвіс» 50 000 грн. основного боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, приватним підприємством «Данвіс» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен-Україна» було виставлено рахунок № СФ-0000045 від 8 лютого 2013 року на оплату товару на загальну суму 197 500,00 грн.

Згідно накладної від 26 лютого 2013 року № РН-0000066 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 197 500,00 грн.

Товар був отриманий представником товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен - Україна» на підставі довіреності від 26 лютого 2013 року №13.

Відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, позивач направив відповідачу претензію від 11 липня 2013 року про погашення заборгованості в розмірі 60 000,00 грн., яка виконана відповідачем частково на суму 10 000, 00 грн.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар в сумі 50 000,00 грн., що стало підставою для звернення приватного підприємства «Данвіс» з відповідним позовом.

Встановивши викладені обставини, суд, керуючись нормами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дійшов висновку, що видаткова накладна від 26 лютого 2013 року № РН-0000066 та довіреність від 26 лютого 2013 року №13 відповідають нормам чинного законодавства, є належними доказами здійснення господарської операції, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару.

З таким рішенням місцевого суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про необхідність задоволення позову приватного підприємства «Данвіс» є законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Доводи скаржника щодо відсутності між сторонами по справі договірних зобов'язань та недотримання письмової форми при вчиненні правочину, є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і в рішеннях міститься їх спростування, яке є правильним.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен - Україна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 року у справі № 914/3510/13- без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко