ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 905/4681/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Рогач Л.І., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Композит"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013у справігосподарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Композит"простягнення 532 257, 86 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Бровко О.М. дов. - №б/н від 15.01.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.09.2013 господарського суду Донецької області (суддя Говорун О.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Композит" на користь ТОВ "Транс-Буд" 393429,05 грн. боргу, 14152,93 грн. пені, 3% річних в сумі 3375,79 грн. та 8219,16 грн. судового збору.

Рішенні суду мотивоване тим, що позивач надав належні докази на підтвердження заборгованості за надані транспортні послуги.

Постановою від 04.12.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення від 11.09.2013 господарського суду Донецької області змінено.

Стягнуто з ТОВ "Композит" на користь ТОВ "Транс-Буд" 393429,05 грн. боргу, 3768,31 грн. пені, 3% річних в сумі 3375,79 грн. та 10372,88 грн. судового збору. В решті рішення залишено без змін. Також стягнуто з ТОВ "Транс-Буд" на користь ТОВ "Композит" 105,12 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

Постанова мотивована тим, що ТОВ "Композит" не виконало свої зобов'язання щодо оплати послуг. Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Композит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.207, 237 Цивільного кодексу України та ст.ст. 107, 109 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 05.01.2012 ТОВ "Композит" (замовник) та ТОВ "Транс-Буд" (виконавець) уклали договір з надання послуг №1КТБ, предметом якого є надання позивачем послуг відповідачу з роботи автотранспортної техніки (автомобілів самоскидів).

Вказаним договором сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу за маршрутом згідно заявок замовника на відстань: плече 55 км., плече 75 км., а замовник зобов'язується оплатити надані послуги в порядку і розмірі, визначеному цим договором.

Відповідно п.п. 2.1, 2.2 договору дата початку надання послуг визначається заявкою замовника, наданою виконавцеві не пізніше, ніж за 5 днів до передбачуваної дати початку надання послуг.

Заявка надається замовником у письмовій формі (факсом, поштою) та повинна містити: види робіт, їх об'єм, найменування, тип необхідної техніки, об'єкт та адресу місця надання послуг, режим роботи техніки, дату початку та закінчення надання послуг.

Згідно п. 3.1 замовник зобов'язаний сплатити за надані виконавцем послуги в порядку і розмірі, визначеному цим договором.

За пунктом 3.7 договору уповноважений представник замовника ставить відмітку (підпис, штамп) в товарно-транспортних накладних, талонах замовника і шляхових листах виконавця, де ставиться відмітка про початок і закінчення роботи, з метою підтвердження фактично відпрацьованого часу, виконаних об'ємів, кількість ходок. Категорично забороняється робити будь-які виправлення або закреслення в тексті вказаних документів.

Відповідно п.5.1 договору сума договору складає суму всіх актів виконаних робіт за весь період надання послуг, підписаних сторонами.

Пунктами 5.4, 5.5 договору сторони визначили, що замовник здійснює передоплату за послуги у розмірі тижневої вартості послуг відповідно до поданої заявки, п.5.2 цього договору та наданого виконавцем рахунку, за 48 годин до початку надання послуг/роботи техніки виконавця.

В разі перевищення вартості фактично виконаного об'єму послуг суми передоплати, остаточний рахунок здійснюється замовником протягом 2 (двох) банківських днів з моменту закінчення виконання робіт і підписання сторонами акту приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт) складеного за фактично виконаними об'ємами.

Відповідно п.6.2 договору замовник приймає надані послуги протягом 2 (двох) календарних днів з моменту надання (надіслання поштою, факсом) виконавцем актів виконаних робіт (наданих послуг). Дані в актах виконаних робіт (наданих послуг) складаються на підставі товарно-транспортних накладних, реєстрів на перевезення підписаних уповноваженими представниками сторін і скріплених печатками, талонах замовника, з відміткою представника замовника, згідно п. 3.7 договору.

За п. 6.4 договору при відсутності заперечень і зауважень з наданих виконавцем послуг протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання замовником актів виконаних робіт (наданих послуг), послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарськими судами встановлено, що позивач надав послуги за договором на загальну суму 4700442, 56 грн., які підтверджуються актами надання послуг та талонами замовника, оформленими відповідно до умов договору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач в повному обсязі виконав умови договору з надання послуг, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати виконаних робіт в строки, визначені договором в повному обсязі не здійснив, тому позовна вимога про стягнення основного боргу за договором підлягає задоволенню.

Відповідно ст.216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору №1КТБ сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

За ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем порушені умови п.3.1 договору, зокрема не сплачена вартість належним чином наданих послуг, господарські суди дійшли висновку щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ "Транс-Буд" 3% річних в розмірі 3375 грн. 79 коп., розрахованих позивачем за період з 11.06.2013 по 29.08.2013 та правомірно відмовили у стягненні 3% річних в сумі 0 грн. 33 коп.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем за актом №608 від 13.11.2012 сума пені розрахована за період з 11.06.2013 по 29.08.2013 в розмірі 6771 грн. 48 коп., тоді, як прострочка виконання зобов'язання з оплати виникла з 17.11.2012, а за актом №623 від 26.11.2012 сума пені розрахована за період з 11.06.2013 по 29.08.2013 в розмірі 3591 грн. 55 коп., тоді як прострочка виконання зобов'язання з оплати виникла з 29.11.2012, підстави для стягнення з відповідача заявлених сум пені за цими актами в загальному розмірі 10363 грн. 03 коп. відсутні, у зв'язку з необґрунтованістю періоду нарахування, а заявлена сума пені в розмірі 3768 грн. 31 коп. підлягає до стягнення, як обґрунтовано нарахована.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 04.12.2013 Донецького апеляційного господарського суду зі справи №905/4681/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Л.І. Рогач

О.М. Сибіга