ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 927/1200/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Коваленка В.М.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалу у справіКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 № 927/1200/15 господарського суду Чернігівської області за заявоюГолови ліквідаційної комісії Бахмацького районного споживчого товариствадоБахмацького районного споживчого товариствапробанкрутство за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - Бабенко Ю.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.10.2015 (суддя Сидоренко А.С.) порушено провадження у справі № 927/1200/15 про банкрутство Бахмацького районного споживчого товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015 у справі №927/1200/15 (суддя Сидоренко А.С.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, обов'язки ліквідатора покладено на арбітражного керуючого Рязанову С.М.; зобов'язано голову ліквідаційної комісії Бахмацького районного споживчого товариства ОСОБА_4 протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення даної постанови передати арбітражному керуючому Рязановій С.М. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016 у справі №927/1200/15 залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 про поновлення на роботі. Заяву ОСОБА_4 про визнання грошових вимог задоволено частково. Визнано грошові вимоги ОСОБА_4 в розмірі 11 680,09 грн. Зобов'язано ліквідатора Бахмацького районного споживчого товариства - арбітражного керуючого Рязанову Світлану Миколаївну включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_4 в розмірі 11 680,09 грн. до І черги задоволення. Відхилено грошові вимоги ОСОБА_4 в розмірі 41 231,98 грн.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 28.11.2016 ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016 та прийняти нове, яким поновити ОСОБА_4 на роботі з 24.05.2016; визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 52 912, 07 грн.; включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №927/1200/15 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., суддя Верховець А.А., суддя Остапенко О.М.) апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016 по справі №927/1200/15 (з доданими до неї матеріалами) повернуто ОСОБА_4 на підставі п. 3, 4 ч.1 ст.97 ГПК України.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 08.12.2016 мотивована тим, що скаржником не сплачено судовий збір, а матеріали апеляційної скарги не містять доказів того, що ОСОБА_4 в силу ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Не погоджуючись із винесеними судами першої та апеляційної інстанції ухвалами, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 19.12.2016 б/н, просив скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №927/1200/15 та передати справу на новий розгляд в іншому складі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 40, 44, 116, 117 Кодексу Законів про працю, ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Вищого господарського суду України відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги, в частині оскарження ухвали господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016 у справі № 927/1200/15, та прийнято касаційну скаргу ОСОБА_4 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 927/1200/15.

10.04.2017 до Вищого господарського суду України через канцелярію суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про розгляд справи без участі представника позивача.

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно із статті 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що кореспондується з п.7 ст.12 ГПК України, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

За визначенням ст. 1 Закону України "Про судовий збір, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону України "Про судовий збір").

Пунктом 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначено, що в усіх судових інстанціях під час розгляду справи від сплати останнього передбачено звільнення позивачів - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пунктом 15 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначено, що в усіх судових інстанціях під час розгляду справи від сплати останнього передбачено звільнення фізичних осіб (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що пільги щодо звільнення від сплати судового збору мають позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а також фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, що звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, а також у разі звернення зазначених осіб з апеляційними (касаційними) скаргами на судові рішення, прийняті за результатами розгляду вказаних вимог.

Суд касаційної інстанції зазначає, що в даному випадку ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016 у справі №927/1200/15 розглянуто заяву ОСОБА_4 про поновлення на роботі та про визнання грошових вимог щодо виплати заборгованості із заробітної плати, однак, при винесенні оскаржуваної ухвали від 08.12.2016 про повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України, суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки зазначеним обставинам.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України та ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в тексті ухвали про повернення апеляційної скарги не описаний зміст та не встановлена правова природа кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника , судом другої інстанції не взято до уваги факт оскарження заявником в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції щодо розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 як фізичної особи з вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є достатньою правовою підставою для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №927/1200/15.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №927/1200/15 скасувати. Справу №927/1200/15 передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

В.М. Коваленко