ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 909/624/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.01.17у справі№909/624/16господарського судуІвано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особаПриватний підприємець ОСОБА_6простягнення суми основного боргу та неустойки за участю представників від:позивачаОСОБА_7 (дов. від 18.06.15),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,третьої особине з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення, з урахуванням збільшення позовних вимог (заява від 22.08.16 вх. №8579/16 -а.с.41 т.1) 170 000,00 грн. основного боргу та 111 750,00 грн. за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу обладнання від 27.02.15.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.16 (суддя Скапровська І.М. позов задоволено частково. Стягнуто суму основного боргу повністю. У частині стягнення неустойки, заявлений до стягнення розмір зменшено до 45 750,00 грн.

За результатом апеляційного перегляду постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Данко Л.С., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) резолютивна частина рішення змінена у частині стягнення неустойки і судового збору. Неустойка присуджена до стягнення у розмірі 23 743,20 грн. та судового збору - 2 906,15 грн. Мотиви змін рішення місцевого суду мотивовані не вірним обрахунком сум пені, що нарахована за неналежне виконання умов договору.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Свої вимоги скаржник обґрунтував не наданням оцінки доказам про те, що договір купівлі-продажу обладнання від 27.02.15, за яким нараховане стягнення по даній справі, залишає поза увагою права третьої особи на спірне майно, при цьому, позивач приховав факт відсутності у нього прав власника на це майно, хоча в договорі гарантував належність цього права йому. Вказані судові висновки привели до прийняття незаконних судових актів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.02.15 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання (а.с.13-15, 44-46 т.1) з додатками до нього: №1 (а.с.16-17, 48-49 т.1), №2 (а.с.18, 50 т.1) та №3 (а.с.19, 51 т.)(далі за текстом - договір), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю, доставити та змонтувати обладнання, згідно додатків №№1,2, а покупець зобов'язується прийняти у власність обладнання та сплатити за нього продавцю грошову суму у розмірі 170 000,00 грн. встановлену п.3.1. договору, згідно графіку сплати, зазначеного у додатку №3 до договору ( п.п.1.1-1.2. договору).

Згідно п.5.2.2. договору, покупець зобов'язаний оплатити обладнання за ціною й у терміни, встановлені договором та додатком №3 до нього.

Згідно графіка сплати вартості обладнання (додаток №3 до договору купівлі-продажу), покупець зобов'язувався: 01.04.15 (не пізніше) сплатити продавцю - 10 000,00 грн., 01.05.15 - 10 000,00 грн.; 01.06.15 - 10 000,00 грн.; 01.07.15 - 9 000,00 грн.; 01.08.15 - 8 000,00 грн.; 01.09.15 - 7 000,00 грн.; 01.10.2015 р. - 13 000,00 грн.; 01.11.15 - 12 000,00 грн.; 01.12.15 - 11 000,00 грн.; 01.01.16 - 10 000,00 грн.; 01.02.16 - 10 000,00 грн.; 01.04.16 - 10 000,00 грн., 01.04.16 - 10 000,00 грн., 01.05.16 - 10 000,00 грн.; 01.06.16 - 10 000,00 грн.; 01.07.16- 10 000,00 грн. та 01.08.16 - 10 000,00 грн.

Додаток до договору купівлі-продажу підписаний повноважними представниками сторін за цим договором.

На виконання умов договору позивач доставив та змонтував відповідачу вказане обладнання, що підтверджується актами приймання-передачі обладнання від 27.02.15 (а.с.22, 47 т.1) та від 16.03.15 (а.с.23, 55 т.1), підписаними сторонами, копії та оригінали яких містяться в матеріалах справи.

У Розділі 6 договору, сторони погодили відповідальність сторін.

Так, у п.6.2. визначено, що у разі несвоєчасної або неповної сплати ціни обладнання згідно договору та додатку №3 до нього, покупець сплачує неустойку у розмірі 250,00 грн. за кожен день прострочення платежу понад чергову дату, зазначену для сплати у додатку №3 до цього договору. При цьому неустойка не нараховується та не сплачується за перші десять днів кожного допущеного прострочення платежу.

Відповідач усупереч приписам ГК України, ЦК України та умовам договору купівлі-продажу обладнання від 27.02.15, не виконав в обумовлені строки взяті на себе зобов'язання по оплаті обладнання. Факт приймання - передачі обладнання підтверджується вищевказаними актами приймання-передачі обладнання, підписаними обома сторонами.

За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нарахована неустойка, відповідно до п.6.2 договору та приписів ГК та ЦК України.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, місцевий суд вказав на те, що відповідачем не надано доказів оплати суми заборгованості та не подано належних та допустимих доказів на підтвердження належності обладнання згідно додатків №№1,2 до договору купівлі-продажу від 27.02.15, іншим особам. В частині стягнення неустойки, заявлений до стягнення розмір зменшено до 45 750,00 грн. Мотиви зменшення пені обгрунтовані вимогами положень ст.232 ЦК України та умов договору (п.6.2. - а.с.14 т.1).

За результатом апеляційного перегляду, рішення місцевого суду в частині стягнення суми основної заборгованості залишено без змін, оскільки факт не виконання зобов'язання позивачем доведений, а відповідачем не доведено протилежного. З приводу зміни резолютивної частини рішення у частині стягнення неустойки, апеляційний суд зазначив, що місцевим судом не вірно обрахований пеню за періодами у контексті заявленої відповідачем позовної давності до обрахунку неустойки.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційної інстанції і вважає їх аргументованими та законними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст.525, 526 ЦК України).

Зі змісту ст.530 ЦК України вбачається, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі цих правових норм судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідачем не надано доказів та не доведено оплати суми заборгованості згідно графіка сплати вартості обладнання (додаток №3 до договору купівлі-продажу). При цьому, ані ним, ані залученою у якості третьої сторони без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, який, у свою чергу, не є стороною договору купівлі-продажу обладнання від 27.02.15, не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вказане обладнання, належить іншим особам. Вказане спростовує доводи скаржника про порушення судами норм матеріального права з приводу висновків про підстави задоволення позову про стягнення основної суми боргу.

З приводу перерахунку суми неустойки і її зменшення апеляційною інстанцією у бік зменшення, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановлено апеляційним судом, розмір неустойки значно перевищує розмір пені розрахований від суми боргу згідно графіка погашення платежу відповідно до подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за спірні періоди, розрахованої в межах шести місяців (ч.6 ст.232 ГК України). При цьому, як вірно визначено другою інстанцією, місцевим судом у рішенні не зазначено періоду за який розрахована пеня, не враховано заяви відповідача про застосування позовної давності передбаченої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, а також не враховано, що за будь-яких обставин, розмір пені, встановлений договором, не може перевищувати подвійної облікової ставки, яка діяла у період, за який нараховується пеня, у силу ст.1, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Що стало підставою для арифметичного перерахунку другою інстанцією розміру заявленої до стягненя позивачем неустойки по періодам.

Зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст.1117 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які в даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вимог ст.230 ГК України про стягнення пені частково.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та ніяким чином не спростовують викладених у них судових висновків.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.17 у справі №909/624/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С.К. Могил