ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 903/661/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Дроботова Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017у справі№903/661/15 Господарського суду Волинської областіза позовомКовельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"до Зеленської міської радитретя особаОСОБА_4провизнання незаконним та скасування рішення,за участю представників сторін:від позивача: не з'явився;від відповідача: ОСОБА_5, дов. б/н від 23.06.2015;від третьої особи: ОСОБА_5, договір про надання правової допомоги від 27.03.2017В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №903/661/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 28.03.2017 Вищий господарський суд України відкладав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу третя особа просила оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.04.2017 представник відповідача та третьої особи заперечував проти задоволення касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.08.2013 між Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр "Ковельгеодезія" укладений договір на виконання комплексу робіт із землеустрою №145, відповідно до якого виконавець зобов'язувався виконати з дотриманням вимог законодавства комплекс робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі для розміщення та обслуговування артсвердловини №2 в м. Ковелі, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Рішенням Зеленської сільської ради від 22.11.2013 №25/10 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" надано дозвіл Ковельському управлінню водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1065 кв.м. для розміщення та обслуговування об'єкту водопостачання в с. Воля Ковельська, вул. Піщана.

Позивач звертався до відповідача з пропозицією внесення змін до вищезазначеного рішення щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для розміщення та обслуговування об'єкта водопостачання - свердловини №2 площею 1466 кв.м. (лист №556 від 03.03.2014), на що отримав відповідь №320 від 06.06.2014 про неможливість задоволення зазначеної пропозиції, оскільки всі суміжні земельні ділянки є приватизованими та мають оформлені відповідні документи.

Зеленська сільська рада листом №420 від 28.07.2014 повідомила Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" про відсутність потреби збільшувати зони санітарної охорони, оскільки правовстановлюючими документами підтверджено ліквідаційний тампонаж свердловини №2 по вул. Піщана с. Воля Ковельська.

Господарськими судами зазначено, що дозвіл на спеціальне водокористування УВКГ "Ковельводоканал", який виданий 27.12.2013 строком до 31.12.2016 у переліку артсвердловин не містить артсвердловини №2.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта на ліквідаційний тампонаж свердловини від 15.06.2011, який підписаний, зокрема, головним інженером Ковельського УВКГ (ОСОБА_6), складеним на виконання договору №5-2011 від 10.06.2011 на ліквідаційний тампонаж свердловини по замовленню населення, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельгеологія" та ОСОБА_4, 10.10.2014 прийнято рішення Зеленської сільської ради №33/20 "Про відміну рішення сільської ради від 22.11.2013 року №25/10 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідивши надану позивачем технічну документацію, дійшли висновку, що остання не відповідає вимогам чинного законодавства, вищезазначеному рішенню Зеленської сільської ради та умовам договору на виконання комплексу робіт із землеустрою №145 від 12.08.2013, оскільки не містить, зокрема, відомостей про межі охоронних зон та межі зон санітарної охорони, не містить актів перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель.

Крім того, апеляційною інстанцією зауважено, що висновок в технічній документації Відділу містобудування та архітектури Ковельської РДА Волинської області №465 від 04.08.2014 не відповідає рішенню Зеленської сільської ради №25/10 від 22.11.2013, оскільки відповідно до рішення сільської ради технічна документація розроблялась з метою розміщення та обслуговування об'єкту водопостачання, в той час як у висновку зазначено про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування законсервованої свердловини №2 з посиланням на акт про ліквідаційний тампонаж свердловини від 15.06.2011.

Також апеляційний господарським судом встановлено, що позивач протягом 2013-2014 не звертався до відповідача з заявою (клопотанням) про надання дозволу на виготовлення технічної документації для розміщення (проведення робіт з буріння) дублюючої свердловини на ділянці затампонованої свердловини №2, тоді як відповідно до п. 3.1 договору від 19.11.2013 №4931/102/13 на виконання проектно-вишукувальних робіт, укладеного між Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" та ДП "Львівдіпрокомунбуд" передбачалось проведення робіт з буріння дублюючої свердловини на ділянці затампонованої свердловини №2 "Ковельського" водозабору.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції з'ясував, що оскаржуване рішення Зеленської сільської ради №33/20 від 10.10.2014 прийнято сільською радою в межах компетенції відповідно до приписів статей 142-144 Конституції України та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За змістом ст.ст. 32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами; при цьому доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №903/661/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №903/661/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Т.Б. Дроботова