ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 5004/1671/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк"на постанову та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року Господарського суду Волинської області від 02.11.2016 року у справі Господарського суду№ 5004/1671/12 Волинської областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флавія"доПублічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш"пробанкрутство,В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" - Доброжанський В.В.

ТОВ "Динеро- Капітал"- Бігдан О.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року у справі № 5004/1671/12 (суддя - Кравчук А.М.), було відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання договору поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11 від 01.11.2011 припиненим.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі № 5004/1671/12 (судді: Юрчук М.І. - головуючий, Крейбух О.Г., Мамченко Ю.А.) ухвалу Господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судами процесуальними актами, скаржник ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі № 5004/1671/12 та прийняти нове рішення, яким визнати припиненим договір поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11 від 01.11.2011, укладеним між боржником ПАТ "Ковельсільмаш" та ТОВ "Динеро-Капітал".

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство), ст.ст. 252, 559, 598 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Волинської області № 5004/1671/12 порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш".

Ухвалою суду від 15.10.2013 року введена процедура санації боржника - публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш".

Постановою господарського суду від 21.07.2015 року процедуру санації публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" припинено, публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

У березні 2016 року на адресу місцевого суду надійшла заява ПАТ "ПУМБ" про визнання договору поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11 від 01.11.2011, укладеного між ПАТ "Ковельсільмаш" та ТОВ "Динеро-Капітал", припиненим.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "ПУМБ" суди дійшли висновку, що доводи заявника є необґрунтованими, спростовуються доказами, а також заявником не враховано преюдиціальності встановлених ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.03.2016 фактів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (у тому числі питання призначення ліквідатора) визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Таким чином, судами вірно зазначено, що у зв'язку з прийняттям постанови про визнання банкрутом боржника 21.07.2015 року, до зазначених правовідносин застосовуються положення нової редакції Закону України про банкрутство від 22.12.2011 N 4212-VI.

Згідно п. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Динеро-Капітал" звернувся до Господарського суду Волинської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 16 682 276,50 грн.

В обґрунтування заяви кредитор посилається на договір фінансового кредиту № ФК/06/12 від 05.06.2012 року зі змінами та доповненнями, договір фінансового кредиту № ФК/10/11-01 від 28.10.2011 року зі змінами та доповненнями, договір поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11 від 01.11.2011 року.

Судами встановлено, що 05.06.2012 року між ТОВ "Динеро-Капітал" та ПАТ "Ковельсільмаш" укладено договір фінансового кредиту № ФК/06/12, згідно умов якого, компанія передає позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти в сумі 500 000 грн. Згідно п. 4.2 договору у випадку не повернення кредитних коштів у строк, передбачений договором, боржник сплачує за користування коштами річні відсотки із розрахунку 40% на рік.

28.10.2011 року між ТОВ "Динеро-Капітал" та ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" укладено договір фінансового кредиту № ФК/10/11-01, згідно якого компанія передає позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти в сумі 6 500 000 грн.

25.02.2015 року між ТОВ "Динеро-Капітал" та ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" укладено додаткову угоду до договору фінансового кредиту № ФК/10/11-01 від 28.10.2011 року, згідно умов якої товариство передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 13 200 000 грн. Кінцевий строк повернення кредиту - 01.07.2015 року.

01.11.2011 року між ТОВ "Динеро-Капітал" та ПАТ "Ковельсільмаш" укладено договір поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11, згідно якого ПАТ "Ковельсільмаш" поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство" обов'язків боржника за договором фінансового кредиту № ФК/10/11-01 від 28.10.2011 року, укладеного між ТОВ "Динеро-Капітал" та ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство".

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором поруки чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про її дію до повного припинення зобов'язань боржника не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п.п. 2.1, 3.2, 3.2.1, 6.1 під основним договором в договорі поруки сторони розуміють договір фінансового кредиту № ФК/10/11-01 від 28.10.2011 року, укладений між ТОВ "Динеро-Капітал" та ТОВ "Ковельсько-пресове підприємство", за яким боржник зобов'язується повернути у власність кредитора отримані боржником кредитні кошті в сумі 6 500 000 грн. Поручитель солідарно із боржником відповідає за виконання останнім зобов'язань за основним договором, своєчасне повернення отриманих боржником кредитних коштів. Обсяг солідарної відповідальності поручителя становить 6 500 000 грн. від суми заборгованості, на дату звернення кредитора до поручителя із вимогою щодо оплати замість боржника, та може бути збільшений лише на умовах, визначених п. 3.2.2 договору. У випадку збільшення на протязі строку дії основного договору суми кредитних коштів, отриманих боржником від кредитора, обсяг солідарної відповідальності поручителя збільшується не більш ніж на 50% від суми, визначеної п. 3.2 договору, до 9750000грн.00коп. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року або до припинення поруки.

Судами встановлено, що умовами договору поруки сторони досягли домовленості щодо максимального розміру відповідальності боржника перед кредитором за виконання ТОВ "КПП" обов'язків за договором фінансового кредиту, а саме в розмірі не більш ніж 9 750 000 грн. Тобто, поручителем надана згода на відповідне збільшення суми кредиту. До того ж, ТОВ "Динеро-Капітал" нарахована лише сума основної заборгованості, без нарахування будь-яких штрафних санкцій, що не суперечить вимогам п. 3.2.2 договору.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Додатковою угодою від 25.02.2015 року до договору фінансового кредиту № ФК/10/11-01 від 28.10.2011 року сторонами внесено зміни щодо строку дії договору, а саме встановлений строк повернення кредиту - до 01.07.2015 року.

Договір поруки діє до 31.12.2015 року або до припинення поруки.

Як встановлено судами, 02.07.2015 року ТОВ "Динеро-Капітал" на адресу ПАТ "Ковельсільмаш" направлено вимогу про сплату заборгованості за договором поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11 від 01.11.2011 року на суму 9 750 000 грн.

Крім того, ухвалою суду від 02.03.2016 року, залишеною без змін в повному обсязі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016, затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Ковельсільмаш", згідно якого визнано поточні вимоги, зокрема, ТОВ "Динеро-Капітал" в сумі 16 682 276,50 грн., 2 436,00 грн. перша черга, які ґрунтуються, на договорі поруки № ДК-КСМ-ДП-11-11 від 01.11.2011 року. Зазначеною ухвалою були відхилені заперечення банку щодо припинення спірного договору поруки та віднесення заявлених вимог до поточних.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи, викладені кредитором - ПАТ "ПУМБ" в касаційній скарзі, є необґрунтованими і не відповідають вимогам закону.

У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу Господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі № 5004/1671/12 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року у справі № 5004/1671/12 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков