ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/29566/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажполімер"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 02.03.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2015у справі№ 910/29566/14 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажполімер"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта"простягнення 12 000,00 грн. за участю представників сторін: ТОВ "Домінанта" -Жигуна С.С.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Будмонтажполімер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Домінанта" про стягнення 12 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі №910/29566/14 (Суддя Цюкало Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати наведене рішення господарського суду міста Києва та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажполімер" на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі №910/29566/14 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015року у справі №910/29566/14 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажполімер" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду даної справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будмонтажполімер".

Постановою Господарського суду Черкаської області у справі №10/5026/183/2011 від 24.06.2014 року, боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

26.12.2014 року ліквідатор ТОВ "Будмонтажполімер" звернувся із позовною заявою до ТОВ "Домінанта", мотивуючи її тим, що під час дії мораторію на задоволення кредиторських вимог, боржником на рахунок ТОВ "Домінанта" були безпідставно перераховані грошові кошти, а саме: 2000 грн. -10.05.2011; 5000 грн. - 22.11.2011; 5000 грн. - 30.01.2012, всього на суму 12 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що стосовно вимог позивача про стягнення грошових коштів в сумі 2000 грн., перерахованих на розрахунковий рахунок ТОВ "Домінанта" 10.05.2011 року та 5000 грн., перерахованих 22.11.2011 року, сплив строк позовної давності, щодо грошових вимог позивача на суму 5000 грн. перерахованих на розрахунковий рахунок ТОВ "Домінанта" 30.01.2012 року, то таке перерахування здійснено не позивачем, а ОСОБА_1, тобто фізичною особою, а не юридичною особою ТОВ "Будмонтажполімер".

Ліквідатор ТОВ "Будмонтажполімер" у касаційній скарзі вважає такі висновки попередніх судових інстанцій безпідставними, оскільки на його думку, строк позовної давності щодо повернення безпідставно перерахованих на користь відповідача 7000 грн. не пропущений, з огляду на те, що на дані відносини виникли не з договірних зобов'язань, а є безпідставно набутими коштами. Крім того, позивач вважає, що таке перерахування здійснено саме юридичною особою відповідача.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, суд касаційної скарги виходить з такого.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. З ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві від 05.02.2015 представник ТОВ "Домінанта" просив застосувати строк позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Слід звернути увагу, що у абз. 3, 4 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

У даному випадку позов подано після винесення постанови господарського суду Черкаської області у справі №10/5026/183/2011 від 24.06.2014 року про визнання ТОВ "Будмонтажполімер" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Отже, перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії та ліквідатору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, про перерахування грошових коштів, ТОВ "Будмонтажполімер" було відомо з дня здійснення вказаних дій, відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком про те, що строк позовної давності за вимогами щодо стягнення грошових коштів сплив, згідно перерахованих 10.05.2011 року у розмірі 2000 грн. - 10.05.2014 та перерахованих 22.11.2011 року у сумі 5000 грн. - 22.11.2014, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 26.12.2014 року, що виходить за межі позовної давності і є підставою для відмови в позові у цій частині.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до квитанції №2003_28.1 від 30.01.2012 року, перерахування 5000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача було здійснено не позивачем, а ОСОБА_1, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і у цій частині.

У ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено що таке мораторій. Так, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Отже, з урахуванням наведеної норми, обмеження щодо перерахування грошових коштів під час дії мораторію іншою ніж боржник особою, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не заборонено.

До того ж, в порушення ст. 33, 34 ГПК України, доказів того, що перерахування ОСОБА_1. на користь відповідача 5000,00 грн. порушує права позивача, останнім суду не надано.

За таких обставин є правомірним висновок попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.

Відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажполімер" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/29566/14 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк