ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 906/527/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовичана рішення від та на постанову відГосподарського суду Житомирської області 29.07.2015 Рівненського апеляційного господарського суду 16.09.2015у справі Господарського суду№ 906/527/15 Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Енерго Ємільчине"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Енерго Україна" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Скляров Д.М.;- відповідача - третіх осіб Войнаровська І.О.; 1. Войнаровська І.О.; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

08.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Енерго Ємільчине" про стягнення заборгованості за кредитом отриманим у гривні в розмірі 9 859 856, 71 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом отриманим у гривні в розмірі 816 099, 97 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту отриманому в гривні у розмірі 1 521 436, 05 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у гривні в розмірі 99 444, 46 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування гривневим кредитом у розмірі 8 057, 48 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в гривні у розмірі 130 720, 14 грн., 88 863, 62 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, 1 342 652, 91 грн. інфляційних нарахувань за порушення строків повернення кредиту, 750 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 3 750 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, заборгованості за кредитом отриманим у євро в розмірі 9 050, 00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 228 343, 65 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом отриманим у євро в розмірі 604, 27 євро, що в гривневому еквіваленті становить 15 246, 54 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у євро в розмірі 203, 59 євро, що в гривневому еквіваленті становить 5 136, 85 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту отриманому в євро у розмірі 10 618, 50 євро, що в гривневому еквіваленті становить 267 919, 02 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування кредитом отриманим в євро у розмірі 20, 77 євро, що в гривневому еквіваленті становить 524, 05 грн. та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в євро у розмірі 1 226, 53 євро, що в гривневому еквіваленті становить 30 947, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.07.2015 у справі № 906/527/15 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий суддя, судді Грязнов В.В., Олексюк Г.Є.), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Енерго Ємільчине" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" 107 110, 40 грн. пені за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в гривні; 98 255, 03 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування гривневим кредитом; 6 960,64 грн. - 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в гривні; 7 972,25 грн. - 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування гривневим кредитом; 73 267, 97 грн. інфляційних нарахувань за порушення строків повернення кредиту; 88 863, 62 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках; 171 181, 56 грн. пені за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті кредиту отриманого в євро; 4 031,44 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в євро; 28 386, 04 грн. - 3 % річних за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті кредиту отриманого в євро; 524, 05 грн. - 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті відсотків, нарахованих за отриманий кредит в євро; припинено провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України в частині стягнення: 1 419 856, 71 грн. - заборгованість по сплаті кредиту, отриманого в гривні; 816 099, 96 грн. - заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих за отриманий кредит в євро; 228 343, 65 грн. (9 050,00 євро) - заборгованість по сплаті кредиту; 15 246, 54 грн. (604, 27 євро) - заборгованість по сплаті відсотків; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 906/527/15, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Енерго Ємільчине" визначеної позивачем заборгованості по кредиту, процентах за користування кредитом, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. Права і обов'язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов'язання.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення.

Таке правовідношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту.

З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.

Правовідношення, що виникло, є зобов'язанням. У подальшому сторони в залежності від суб'єктивного становища виконують обов'язок вчинити дію чи здійснюють вимоги, визначені змістом правовідношення, відповідно до умов договору, тобто виконують зобов'язання.

Порядок виконання та припинення зобов'язання регулюється ЦК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 526, 525 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Статтею 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові в частині стягнення заборгованості за кредитом отриманим у гривні в розмірі 8 440 000,00 грн. та нарахованим на дану суму відсотках за користування кредитом, інфляційних втратах, 3% річних, пені, штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та штрафу за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках виходили з того, що строк сплати кредиту у розмірі 8 440 000, 00 грн. не настав, оскільки позивач із вимогою до відповідача про дострокове повернення кредиту не звертався; дії позивача щодо укладання договору про внесення змін № 20 від 01.10.2014 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 119ю/2011/05-1596/2-1 від 06.06.2011 та договору про внесення змін № 21 від 16.10.2014 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 119ю/2011/05-1596/2-1 від 06.06.2011 свідчили про продовження між сторонами кредитних відносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із даним висновком судів попередніх інстанцій та вважає його передчасним з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 06.06.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 119Ю/2011/05-1596/2-1 (в режимі мультивалютності).

На виконання умов договору, позивачем на підставі заявок відповідача перераховувались грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, на рахунок № 20687067218001в ПАТ "Банк Національний кредит", а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. п. 3.2.5, 3.2.6 договору кредитор має право вимагати повернення раніше наданих траншів кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, у разі невиконання позичальником вимог п. п. 3.2.1, 3.2.5 цього договору протягом трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора. Видати наказ про примусову оплату несплачених в строк сум, у разі несвоєчасного погашення траншів кредиту, згідно з п. п. 1.1.1, 2.4 цього договору, несвоєчасної сплати процентів.

Пунктами 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 договору передбачено наступні зобов'язання позичальника: - сплачувати кредитору проценти та комісії передбачені п. 1.1.1 договору, в порядку, визначеному п. п. 2.6, 2.8, 2.9, 2.13; - повернути кредитору у повному обсязі транші кредиту в строки визначені п. п. 1.1.1, 2.4 цього договору; - достроково повернути наявну заборгованість за кредитом, та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у випадках, визначених п. п. 2.14.3, 3.2.6, 4.4, 5.4 цього договору.

Згідно із п. 4.4 договору у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2 - 3.3.18, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості, за цим договором, дія договору припиняється.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що позичальник 21.10.2014, відповідно до вимог п. 4.4 договору повинен був погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції, оскільки починаючи з 05.10.2014 відповідач порушив строки сплати процентів за користування кредитними коштами.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що строк сплати кредиту у розмірі 8 440 000, 00 грн. не настав, оскільки позивач із вимогою, як це передбачено п. 3.2.5 договору, до відповідача про дострокове повернення кредиту не звертався, відтак і відсутні підстави для нарахування на дану суму, інфляційних втратах, 3% річних, пені, штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та штрафу за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, в порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України, не надали належної правової оцінки усім умовам договору у їх сукупності та не врахували, що пунктом 4.4 договору визначено строк погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час використання кредиту, комісії та нарахованих штрафних санкцій, та не передбачено надсилання вимоги про дострокове повернення кредиту, що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору; в той час як п. 3.2.5 договору, на який послалися суди попередніх інстанцій, передбачено право банку вимагати повернення раніше наданих траншів кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, шляхом надсилання вимоги, у разі невиконання позичальником вимог п. 3.2.1 договору, яким передбачено, що кредитор має право проводити перевірки цільового використання траншів кредиту, фінансового стану позичальника та наявності майна оформленого заставу, на підставі фінансово-бухгалтерських, в тому числі первинних документів позичальника.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що дії позивача щодо укладання договору про внесення змін № 20 від 01.10.2014 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 119ю/2011/05-1596/2-1 від 06.06.2011 та договору про внесення змін № 21 від 16.10.2014 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 119ю/2011/05-1596/2-1 від 06.06.2011 свідчили про продовження між сторонами кредитних відносин, не врахували, що п. 3 договору про внесення змін № 20 від 01.10.2014 та п. 4 договору про внесення змін № 21 від 16.10.2014 передбачено, що умови кредитного договору, що не змінені цими договорами, залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання; при цьому, даними договорами сторони п. 4.4 кредитного договору не змінювали.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановивши, що заборгованість відповідача по сплаті відсотків, нарахованих за отриманий кредит в гривні становить 816 099, 96 грн. (в тому числі і за період з 01.06.2012 по 25.06.2012 та з 21.11.2013 по 29.12.2013 на загальну суму 8 306, 14 грн.) та те, що дана заборгованість повністю сплачена відповідачем під час розгляду справи, в порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України, не навели нормативно-правового обґрунтування підстав для відмови у стягненні пені у розмірі 1 189, 43 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у гривні.

Водночас, відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, якою частково була скасована постанова Вищого господарського суду України, в якій суд касаційної інстанції за аналогічних обставин, що мають місце у даній справі, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення пені в іноземній валюті в еквіваленті до валюти України (гривні), розрахунок якої здійснено за офіційним курсом Національного банку України.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, отриманим у євро та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у євро розрахованих та заявлених у євро (т. 1 а. с. 48-49, т. 4 а. с. 134-136) в еквіваленті до валюти України (гривні) не врахували наведену правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, відповідно до якої пеня обчислюватися та стягуватися лише в гривні.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України в частині стягнення: 1 419 856, 71 грн. - заборгованість по сплаті кредиту, отриманого в гривні; 816 099, 96 грн. - заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих за отриманий кредит в гривні; 228 343, 65 грн. (9 050,00 євро) - заборгованість по сплаті кредиту; 15 246, 54 грн. (604, 27 євро) - заборгованість по сплаті відсотків, оскільки відповідачем 04.06.2015 та 05.06.2015 погашена дана заборгованість про що свідчать квитанції №№ 107838, 107839 та виписки по рахунку ТОВ "Пеллет-Енерго Ємільчине" за період з 04 червня по 05 червня 2015 року.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій здійснивши власний перерахунок 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування кредитом отриманим в євро та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в євро дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті кредиту отриманого в євро у розмірі 28 386, 04 грн. та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті відсотків, нарахованих за отриманий кредит в євро у розмірі 524, 05 грн.

Посилання скаржника викладені у касаційній скарзі на нікчемність правочинів не приймаються до уваги колегією суддів до уваги, оскільки позивачем ані під час розгляду даної справи у суді першої інстанції ані піч час її перегляду апеляційним господарським судом не було зазначено які конкретно договори (дата укладення, номер, сторони за договором) він вважає нікчемними у розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2015 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 906/527/15 підлягають скасуванню в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом отриманим у гривні в розмірі 8 440 000, 00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту отриманому в гривні у розмірі 1 521 436, 05 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у гривні в розмірі 99 444, 46 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування гривневим кредитом у розмірі 8 057, 48 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в гривні у розмірі 130 720, 14 грн., 88 863, 62 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, 1 342 652, 91 грн. інфляційних нарахувань за порушення строків повернення кредиту, 750 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 3 750 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у євро в розмірі 203, 59 євро, що в гривневому еквіваленті становить 5 136, 85 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту отриманому в євро у розмірі 10 618, 50 євро, що в гривневому еквіваленті становить 267 919, 02 грн., а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 906/527/15 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом отриманим у гривні в розмірі 8 440 000, 00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту отриманому в гривні у розмірі 1 521 436, 05 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у гривні в розмірі 99 444, 46 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, нарахованих за користування гривневим кредитом у розмірі 8 057, 48 грн., 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий кредит в гривні у розмірі 130 720, 14 грн., 88 863, 62 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, 1 342 652, 91 грн. інфляційних нарахувань за порушення строків повернення кредиту, 750 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 3 750 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасно проведені розрахунки по відсотках, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом отриманим у євро в розмірі 203, 59 євро, що в гривневому еквіваленті становить 5 136, 85 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту отриманому в євро у розмірі 10 618, 50 євро, що в гривневому еквіваленті становить 267 919, 02 грн., та в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 906/527/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ