Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 904/40/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Жилсервіс-1" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 904/40/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"до Комунального підприємства "Жилсервіс-1"простягнення 65199,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Жилсервіс-1" 65199,44 грн. збитків, завданих залиттям майна державного підприємства "Дніпропетровський орган з сертифікації залізничного транспорту", майнові інтереси якого застраховано позивачем; позивач зазначає, що, виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування орендованого майна, набув права вимоги до винної особи відповідно до приписів статей 993, 1166 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про страхування".

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що акт про залиття складено з порушенням вимог чинного законодавства, відтак, такий акт не повинен прийматися судом в якості належного та допустимого доказу; відсутні докази на підтвердження того, що трубопровід на технічному поверсі, через прорив якого відбулося залиття, знаходиться на балансі відповідача та є об'єктом його обслуговування і відповідальності; відсутні докази на підтвердження протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку зі завданими збитками.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2016 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з відповідача на користь позивача 65199,44 грн боргу та 1218 грн судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (судді: Дармін М.О. - головуючий, Березкіна О.В., Подобєд І.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Жилсервіс-1" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України суди взяли до уваги в якості доказу заподіяння збитків причинного зв'язку з діями відповідача та їх розміру документ, який вказівки на те, в якому саме приміщенні відбулося залиття, не містить, акт про залиття не підтверджує дійсних обставин та причин залиття, оскільки оформлений з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає вимогам типового акта встановленого зразка, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, додаток № 4.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 5.1. Договору оренди № 4/13 від 04.03.2013, згідно з яким орендар зобов'язується, в тому числі, утримувати об'єкт, що орендується у повній справності, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єкта, що орендується при явній необхідності проведення такого ремонту; за власний рахунок усувати несправності та поломку комунікацій об'єкта, що орендується; та за власний рахунок та на користь Орендодавця застрахувати переданий в оренду об'єкт оренди, 02.04.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (Страховик; позивач) та Державне підприємство "Дніпропетровський орган з сертифікації залізничного транспорту" (Страхувальник) уклали Договір № 05-0402-14-00002 добровільно страхування орендованого майна (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 вище зазначеного Договору предметом договору є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме, орендованим приміщенням загальною площею 376,0 м.кв (за планом БТІ № 200 (цоколь), № 205 (1-й поверх), яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вул. Титова, будинок № 18 А, та належить на праві приватної власності Пугач Людмилі Михайлівні. Згідно з пунктом 2.3. Договору, страховик відшкодовує Власнику нерухомого майна збитки, в тому числі, внаслідок впливу рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень.

За змістом акта про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 30.07.2014, складеного комісією Комунального підприємства "Жилсервіс - 1" (Відповідач, балансоутримувач житлового будинку), 07.07.2014 в будинку № 18 А по вулиці Титова на горищі трапилась аварія на системі холодного водопостачання, в результаті чого, в тому числі, відбулась деформація стелі та підлоги. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ХВП, став прорив трубопроводу на технічному поверсі.

09.07.2014 страхувальник подав до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" заяву про виплату страхового відшкодування. Згідно з висновком № 11/14-01 про розмір матеріального збитку від 04.08.2014 вартість матеріальної шкоди, завданої власнику нежитлового приміщення внаслідок залиття водою, становить 66499, 44 грн.

Позивач виплатив за договором страхування страхове відшкодування в сумі 65199, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19635 від 28.08.2014.

Суд також встановив, що за змістом рішення Дніпропетровської міської ради № 53/17 від 30.11.2011 житловий будинок № 18а по вул. Титова передано на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради (Відповідачу); згідно з Додатком № 1 до зазначеного рішення, до послуг, які надаються балансоутримувачем включені послуги з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації.

Позивач просить стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради суму 65199, 44 грн відповідно до виплаченого страхового відшкодування, як з особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд визнав доведеними факт залиття застрахованого приміщення, розмір завданих збитків та вказав, що за приписами Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76, відповідальність за утримання внутрішньобудинкових мереж у належному стані у житловому будинку № 18а по вул. Титова, покладено на КП "Жилсервіс-1".

Переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також встановив, що відповідно до роздруківки реєстру заявок за травень-липень 2014 року Комунальним підприємством "Жилсервіс-1" за ID 111105 зареєстровано аварійну заявку консьєржа будинку № 18а по вулиці Титова про виток води; в коментарях реєстру зазначено, що за даною заявкою "Обстежували. Виявили місце витоку. Виробили роботи по очищенню місця витоку від іржі і грязі і встановили хомут з гумовою прокладкою. Витік усунений. Необхідно провести зварювальні роботи "латочний" на трубопроводі ХВС діаметром 150".

Інших викликів за зазначеною адресою в спірний період часу не виявлено.

Листом вих. № 801/67 від 08.07.2014 Державне підприємство "Дніпропетровський орган з сертифікації залізничного транспорту" звернулося до Начальника виробничої одиниці № 2 Жилсервіс № 1 Куценко В.І. з проханням надати довідку для страхової компанії для відшкодування збитків. Комісією Комунального підприємства "Жилсервіс - 1" (Відповідач, балансоутримувач житлового будинку) складено акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 30.07.2014, в якому зазначено, що 07.07.2014 в будинку № 18 А по вулиці Титова на горищі трапилась аварія на системі холодного водопостачання, в результаті чого, в тому числі, відбулась деформація стелі та підлоги. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ХВП, став прорив трубопроводу на технічному поверсі (№ 111105 акт від 06.07.2014 в 3-57, складений "Енергія")

Оскільки до обов'язків відповідача як балансоутримувача входить технічне обслуговування та ремонт інженерного обладнання в технічних приміщеннях (ЦО, ГВП, ХВП, КО, водостоків, ІТП, вузла підготовки теплоносія для фенкойлів та вентиляції, насосної станції підвищення тиску ХВП, КНС), виходячи з встановлених апеляційним судом причин витоку води та залиття (іржа на трубопроводі ХВС) суд дійшов висновків про невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо технічного обслуговування та ремонту системи холодного водопостачання, що зумовлює його обов'язок відшкодувати позивачу збитки, як правонаступнику за наслідками виплати страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток; відповідний припис міститься також у статті 993 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що до позивача у порядку правонаступництва перейшло право вимоги потерпілого на відшкодування від винної особи розміру заподіяних збитків у межах фактично виплаченої суми страхового відшкодування.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, зокрема, із завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведених норм вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає. За правилами розподілу обов'язку доказування позивач повинен довести протиправну поведінку, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; відсутність своєї вини доводить відповідач.

За частиною другою статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм і правил, забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває в нього на балансі.

Нормативно-правовим актом, який регулює питання утримання житлових будинків та прибудинкової території є Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76 (Правила утримання будинків - далі).

Відповідно до Розділу 2 Правил, технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Відтак, суд апеляційної інстанції встановив обставини справи як щодо неправомірності поведінки відповідача, так і щодо наявності матеріальних втрат внаслідок залиття приміщення, їх причинний зв'язок. Висновки апеляційного господарського суду відповідають зазначеним приписам законодавства та ґрунтуються на належно встановлених обставинах справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого апеляційним господарським судом факту порушення відповідачем правил здійснення ним відповідної господарської діяльності, при цьому відповідач не надав жодних доказів, що доводили б відсутність його вини у порушенні зобов'язання відповідно до правилу розподілу обов'язку доказування, визначеного статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Також слід відзначити, що, посилаючись на невідповідність складеного акта про залиття типовому зразку, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, відповідач не надав жодних доказів складання його представниками у відповідь на звернення потерпілого (лист вих. № 801/67 від 08.07.2014) будь-якого іншого акта про залиття відповідно до вимог наведеного наказу та змісту типового зразка, відтак, його заперечення в цій частині ґрунтуються на власній неналежній поведінці.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішення та постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 904/40/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Коробенко