Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 910/9340/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С.(доповідач),суддів:Малетича М.М., Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 рокуу справі№ 910/9340/15 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" 1. Державне підприємство "Енергоринок" 2.Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3. Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українипростягнення заборгованості у сумі 26 635 214,82 грн. за участю представників сторін:позивача:Войтенко А.І., відповідача: третьої особи 1 : третьої особи 2: третьої особи 3:Гончарук А.А., не з'явився, Алімов Д.В., не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ДП "Енегроринок", ДП Національна енергетична компанія "Укренерго", Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 26 635 214,82 грн. заборгованості на підставі договору №44/1-48 від 30.05.2014.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті коштів за придбану у позивача електричну енергію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/9340/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача ПАТ "ДТЕК Крименерго" на користь позивача Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 13 353 340,96 грн. боргу, 66 744,04 грн. пені, 50 058,03 грн. 3% річних, 2 697 174, 41 грн. інфляційних втрат та 805 336,07 грн. штрафу, в іншій частині позову відмовлено, як необґрунтованого.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі №910/9340/15 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 697 174,41 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7 482 483,85 грн. відмовлено в повному обсязі. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 39168,15 грн. судового збору за подання позовної заяви. Крім того, стягнуто з позивача на користь відповідача 28138,31 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та рішення місцевого господарського суду від 06.07.2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті коштів за придбану у нього електричну енергію, тому вважав, що відповідач повинен нести за це відповідальність у порядку, передбаченому договором, укладеним між сторонами, та діючим законодавством. Всього просив стягнути з відповідача на його користь 26 635 214,82 грн., з яких: 13 353 340,96 грн. основного боргу, 4 610 721,70 грн. пені, 383 332,27 грн. 3% річних, 7 482 483,85 грн. інфляційних втрат та 805 336,07 грн. штрафу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, річних, інфляційних втрат та штрафу, відповідач посилався на те, що несвоєчасна оплата придбаної електричної енергії у позивача була викликана діями форс-мажорних обставин, які виникли з 21.01.2015 та тривають до цього часу, тому, на його думку, він повинен бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, оскільки це передбачено умовами укладеного договору. При цьому відповідач визнав, що в нього існує борг у розмірі 13 353 340,96 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, перевірив розрахунки надані позивачем, зазначив, що матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача, яку останній в повному обсязі визнав, у розмірі 13 353 340,96 грн. При цьому, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача суми штрафу, вказав, що позивачем було доведено факт перевищення відповідачем фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого у грудні 2014 року на 17,19 %, дії відповідача у даному випадку кваліфіковано як порушення умов Договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення договірного штрафу) відповідно до умов пункту 5.4.4 Договору. Також, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції взяв до уваги наданий відповідачем Сертифікат про форс-мажорні обставини від 05.06.2015 №2201/05-4, у зв'язку з чим здійснив перерахування розміру пені, річних та інфляційних за період з 14.01.2015 по 20.01.2015, тобто до настання форс-мажорних обставин, оскільки до цього періоду відповідач не може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання, в іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 2 697 174,41 грн, які були перераховані судом першої інстанції за період з 14.01.2015 по 20.01.2015, тобто за 7 днів, апеляційний господарський суд вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно нарахував та стягнув з відповідача інфляційні втрати, оскільки найменший період обчислення інфляційних втрат має становити один місяць, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити повністю. В іншій частині рішення було залишено без змін.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню в частині позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 482 483,85 грн., 383 332,27 грн. 3% річних та 4 610 721,70 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.05.2014 (вже після анексії Криму) між ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (продавець, позивач) та ПАТ "ДТЕК Крименерго" (покупець, відповідач), на виконання Постанови КМУ від 07.05.2014 № 148 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", було укладено Договір № 44/1-48, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продавати, а покупець зобов'язався купувати електричну енергію у точках купівлі-продажу електричної енергії та своєчасно здійснювати оплату за куплену електричну енергію.

Відповідно до пункту 3.4 Договору фактичні обсяги продажу електричної енергії покупцю за цим Договором за розрахунковий період визначаються НЕК в точках купівлі-продажу електричної енергії на підставі показів розрахункових приладів диференційного (погодинного) обліку електроенергії.

Листом № К01-К01-6199-1 від 19.11.2014 ПАТ "ДТЕК Крименерго" (відповідач) надало ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивачу) Заявку № 7 від 19.11.2014 на обсяг купівлі електричної енергії у ГРУДНІ 2014 року, скориговану відповідно до Прогнозного балансу ОЕС України на грудень 2014 року, відповідно до якої заявлений обсяг електричної енергії, що купується у позивача складав 408 000 000 кВт*год.

Відповідно до підписаного сторонами Щомісячного доповнення до Договору від 29.10.2014, заявлений обсяг електричної енергії, який продавець продає, а покупець купує у точках купівлі-продажу електричної енергії у грудні 2014 року складає 408 000 000 кВт*год, з орієнтовною ціною 1 кВтг - 113,27052 коп. з ПДВ, орієнтовною вартістю - 462 143 721,60 грн. з ПДВ.

По закінченню розрахункового місяця між сторонами підписуються акт прийому-передачі електроенергії, погоджений ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (пункти 3.7, 3.8 Договору) та Акт купівлі-продажу електричної енергії (пункти 3.11, 3.12 Договору).

Порядок розрахунків за Договором визначено сторонами у пунктах 4.1 - 4.15 Договору.

Зокрема, пунктом 4.7 Договору передбачено, що для здійснення остаточних розрахунків за електричну енергію, куплену покупцем у розрахунковому періоді, продавець надає покупцю рахунок-фактуру факсимільним зв'язком до 11-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з подальшою передачею оригіналу документу.

У разі, якщо зазначена у рахунку-фактурі вартість електроенергії, купленої покупцем, перевищує фактичний обсяг оплати електроенергії протягом розрахункового місяця, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний здійснити остаточний платіж до 13 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим (п. 4.8 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору сторони встановили, що даний Договір набирає чинності з 01.06.2014 та діє до 31.12.2014, тоді як відповідно до п. 10.2 Договору сторони узгодили, що положення даного Договору в частині розрахунків за неоплачену електричну енергію дійсні і після закінчення терміну його дії, фінансові зобов'язання за даним Договором будуть вважатися виконаними тільки після повної оплати всього обсягу поставленої електричної енергії та сплати інших платежів, передбачених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, фактичний обсяг придбаної відповідачем електричної енергії в грудні 2014 року склав - 478 116 531 кВт*год., тобто покупець (ПАТ "ДТЕК "Крименерго") перевищив обсяг купівлі електричної енергії від замовленого у грудні 2014 року на - 70 116 531 кВт*год.(17,19 %) від заявленого обсягу, що підтверджується довідкою ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" за грудень 2014 рік від 05.01.2015 та підписаними Актами прийому-передачі електричної енергії та купівлі-продажу електроенергії до Договору від 30.05.2014 № 44/1-48 за грудень 2014 року.

За вищевказаних обставин, відповідач повинен був доплатити позивачеві за фактичний обсяг електричної енергії, купленої в грудні 2014 року, 87 005 626,18 грн. у строк до 13.01.2015, як це передбачено укладеним Договором.

В супереч наведеному, відповідач здійснив доплату лише частково та з порушенням строків розрахунків, сплативши заборгованість тільки 04.03.2015 в сумі - 73 652 285,22 грн.

Залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за електричну енергію грудня 2014 року на підставі Договору № 44/1-48 від 30.05.2014 становить - 13 353 340,96 грн., який був визнаний самим відповідачем, та відповідно обґрунтовано стягнутий місцевим господарським судом на користь позивача.

Прострочення відповідачем сплати вартості отриманої електричної енергії стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 13 353 340,96 грн. основного боргу, 4 610 721,70 грн. пені, 383 332,27 грн. 3% річних, 7 482 483,85 грн. інфляційних втрат та 805 336,07 грн. штрафу.

Оскільки відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 13 353 340,6 грн. та в цій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, колегія суддів вважає, що в зазначеній частині рішення попередніх судових інстанцій є правомірними та обґрунтованими, та такими, що підлягають залишенню без змін.

Також, колегія суддів погоджується з судовими рішенням в частині стягнення з відповідача суми штрафу, який складає 805 336,07 грн. та був нарахований на підставі п.п. 5.1.6, 5.4.4 Договору за перевищення відповідачем фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць - грудень 2014 року. У вказаній частині судові рішення також не оскаржуються, висновки судів попередніх судових інстанцій щодо стягнення з відповідача розмір штрафу є правомірними та обґрунтованими, тому в цій частині рішення підлягають залишенню без змін

Крім суми боргу та суми штрафу позивач просив стягнути на його користь, у зв'язку з простроченням сплати вартості отриманої електричної енергії, пеню, 3% річних та інфляційні. Розрахунки сум були додані позивачем до позовної заяви.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, взявши до уваги наданий відповідачем Сертифікат про форс-мажорні обставини від 05.06.2015 №2201/05-4, як доказ настання форс-мажорних обставин з 21.01.2015, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат через виникнення обставин непереборної сили. Вказавши при цьому, що таке звільнення не можливе в період з 14.01.2015 (початок періоду прострочення спірного зобов'язання) по 20.01.2015 (до дати форс-мажору 21.01.2015), а тому за цей період відповідачу підлягають до нарахування пеня на підставі п. 5.14 Договору, 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду в частині стягнення на користь позивача інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, зазначив, що найменший період обчислення інфляційних втрат має становити один місяць, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити повністю та звільнити відповідача від сплати інфляційних втрат нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Вважаючи, що відповідач винен у несвоєчасному розрахунку за поставлену позивачем згідно з Договором електричну енергію, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що останній повинен нести відповідальність за порушення грошових зобов'язань, як це передбачено договором та ст.ст. 193 ГК України, 218 230 549 625 629 ЦК України, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 66 744,04 грн. пені та 50 058,03 грн. 3% річних за період до настання форс-мажорних обставин (до 21.01.2015).

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками судів та вважає, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст.617 ЦК України, що призвело до винесення неправомірних рішень з огляду на наступне.

Так, ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком,зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Такі ж самі умови звільнення від відповідальності обумовили сторони у Договорі. Так, відповідно до п.7.1.Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному Договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Так, пунктом 4.7 Договору передбачено, що для здійснення остаточних розрахунків за електричну енергію, куплену покупцем у розрахунковому періоді, продавець надає покупцю рахунок-фактуру факсимільним зв'язком до 11-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з подальшою передачею оригіналу документу.

У разі, якщо зазначена у рахунку-фактурі вартість електроенергії, купленої покупцем, перевищує фактичний обсяг оплати електроенергії протягом розрахункового місяця, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний здійснити остаточний платіж до 13 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим (п. 4.8 Договору).

З наведеного вбачається , що відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за електричну енергію, придбану у грудні 2014, до 13.01.2015 (до дати настання форс-мажорних обставин).

Всупереч умовам договору, відповідач не розрахувався з позивачем до 13.01.2015, посилаючись при цьому на п. 7.4 Договору, згідно з яким сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному Договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України (п.7.4. договору).

Колегія суддів погоджується, що відповідач довів факт настання форс-мажорних обставин з 21.01.2015 , що підтверджується Сертифікатом ТПП України від 05.06.2015 №2201/05-4.

Водночас, колегія суддів вважає, що оскільки датою настання форс-мажорних обставин є 21.01.2015, а відповідно до п.4.8 Договору остаточний платіж відповідач мав здійснити до 13.01.2015, невиконання зобов'язання по оплаті вартості отриманої у грудні 2014 року електроенергії не було наслідком форс-мажорних обставин, тому підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Договору немає.

Крім того, згідно з п.7.3 Договору сторона, відповідно якої мають місце обставини форс-мажору, які перешкоджають їй виконувати свої зобов'язання за цим Договором, зобов'язана в термін не пізніше 5 (п'яти) календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на настання таких обставин (п.7.5 договору).

Отже, сторони погодили, що у будь-якому випадку повинно буди письмове повідомлення у п'ятиденний строк про настання форс-мажорних обставин іншої сторони. Якщо відсуне таке повідомлення або воно було здійснено несвоєчасно, відповідно до п. 7.5 договору, звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, не застосовується (п. 7.1 договору).

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у п'ятиденний строк, який починається з наступного дня після настання такої події, тобто з 22.01.2015.

При вказаних обставинах колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції неправильно застосували ст.617 ЦК України та 218 ГК України, а отже необґрунтовано звільнили відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Колегія суддів, перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, річних та пені, дійшла висновку про їх обґрунтованість. Відповідач своїх розрахунків сум інфляційних, річних та пені не надавав, а також не спростовував розрахунки здійснені позивачем, тому на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 7 482 483,85 грн., 383 332,27 грн. 3% річних та 4 610 721,70 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2015 року підлягають скасуванню частково в частині стягнення з відповідача інфляційних, річних та пені з ухваленням нового рішення про задоволення позову в зазначеній частині. Крім того, судові рішення підлягають скасуванню в частині розподілу судового збору .

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в том разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви 73 080 грн., апеляційної скарги в розмірі 36 540 грн. та 87 696 грн. за подання касаційної скарги. Отже, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 49 ГПК України здійснити розподіл судового збору, поклавши на відповідача відшкодування вищевказаних сум судового збору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року у справі №910/9340/15 скасувати в частині позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 482 483,85 грн., 383 332,27 грн. 3% річних, 4 610 721,70 грн. пені та в частині витрат по сплаті судового збору.

Прийняти з зазначеній частині нове рішення. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" інфляційних втрат, 3% річних та пені задовольнити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" інфляційні втрати у розмірі 7 482 483,85 грн., 383 332,27 грн. 3% річних та 4 610 721,70 грн. пені. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 73080 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі №910/9340/15 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 124 236 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:М. Малетич О. Мамонтова